Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №308/2393/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2393/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Сталенного Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сталенного Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850/вісімсот п`ятдесят/грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий), мешканця АДРЕСА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665/шістсот шістдесят п`ять/грн. 60 коп.

Відповідно до постанови суду, 03.02.2026 року о 19 год. 59 хв. дорога М06 км 785+900, ОСОБА_1 являючись посадовою особою відповідальною за утримання ВШМ, не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни 120 на 7 м, внаслідок чого транспортний засіб Honda д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , отримав механічне пошкодження переднього лівого колеса, чим порушив п. 1.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою Сталенний Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, необґрунтованою, винесену із порушенням норм матеріального права, неправильним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом, який несе відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до підновлення безпечних умов для руху, а також якщо такі порушення спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Зазначає, що згідно із п.1.5 посадової інструкції майстра шляхового ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» ОСОБА_1 підпорядковується безпосередньо начальнику дільниці експлуатаційного утримання доріг. Разом з тим, зазначає, що згідно посадової інструкції до службових обов`язків ОСОБА_1 не входить обов`язок щодо прийняття рішень по ремонту та експлуатаційного утримання вулично-дорожньої мережі, крім того у нього відсутні повноваження самостійно приймати рішення щодо виконання з ремонту та експлуатації утримання вулично-дорожньої мережі. Стверджує, що ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» не є уповноваженим органом, відповідно до закону, яке є відповідальним за експлуатаційний стан доріг, а лише відповідає в межах договору про надання послуг з експлуатаційного утримання вуличної дорожньої мережі згідно договору №7 від 26.06.2024, тому посадові особи ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» не є суб`єктом даних правовідносин, а отже і не може нести адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП. Посилається, що за утримання вулично-дорожньої мережі вказаної ділянки автодороги відповідає Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, яка є власником або балансоутримувачами цих об`єктів, забезпечуючи їх належний стан, ремонт та безпеку, тобто саме Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області є балансоутримувачем автомобільної дороги, на якій сталося ДТП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомив суд про поважність причин його неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сталенного Ю.М., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, суд першої інстанції послався на письмові поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03.02.2026 року, рапорт поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області молодшого лейтенанта Петьовки П. від 03.02.2026 року.

Оцінивши зазначені докази, судом першої інстанції зроблено висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Між тим, із вказаним висновком апеляційний суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Частина 4 статті 140 КУпАП встановлює відповідальність за порушення, передбачені частинами 1-3 цієї статті, які спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При цьому, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у недотриманні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю як умислу так і необережності.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого частинами 2, 3, 4 ст. 140 КУпАП, можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про автомобільні дороги”.

Відповідно до копії договору №7 від 26.06.2024, (який долучений до апеляційної скарги), що укладений між ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» (виконавець) та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (замовник) на закупівлю послуг ДК 021:2015 (63712200-5 Послуги з експлуатації автомобільних доріг) – Експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно переліку №2 загальною протяжністю 368,1 км. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, виконавець зобов`язався надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області протяжністю 368,1 км. за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник – прийняти і оплатити надані послуги. Послуги надаються підрядником згідно з планом-завдань.

Проте, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять, що ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» отримувало такий план-завдань, зокрема щодо проведення робіт на 785+900 км ділянки дороги М-06 Київ-Чоп, де трапилася ДТП. Тобто, відповідно до укладеного Договору від 26.06.2024 між службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області та ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» не передбачено вид робіт щодо капітального та/або поточного ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на км 785+900.

Як вбачається з Акту обстеження вулично-шляхової мережі від 03 лютого 2026 року, який долучений до справи, складеного працівником поліції у відсутності представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначених ділянок, виявлено та встановлено невідповідність обстежених ділянок нормам стандартів та правилам у сфері забезпечення дорожнього руху, зокрема – вибоїну, однак параметри такої не зазначені. Також у п.1 зазначено, що забезпечення безпечного експлуатаційного стану дороги (вулиці) покладено на службу відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, а не на ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР».

Крім того, апеляційний суд зазначає, що Акт обстеження вулично-шляхової мережі, не є достатньо інформативним та не містить фотознімків чи відеоогляду покриття проїзної частини, щоб зробити однозначний чи категоричний висновок про неналежний стан дороги та невідповідність вимогам ДСТУ 3587-97. Отже, апеляційний суд вважає, що зазначений Акт не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вказаному вище ДТП.

При цьому, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 4 ст. 140 КУпАП в даному випадку встановленню підлягає не лише наявність відповідних дій (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення (перелічені в частинах 1-3 статті 140 КУпАП), в результаті яких наступили перелічені в ч. 4 ст. 140 КУпАП наслідки, а й те, чи є ця особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді майстра шляхового ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» та підпорядковується безпосередньо Начальнику дільниці експлуатаційного утримання доріг.

Згідно посадової Інструкції майстра шляхового ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР», затвердженої директором ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» 27.06.2019, до повноважень майстра шляхового віднесені ряд обов`язків, проте в ній відсутні обов`язки щодо прийняття рішень по ремонту та експлуатаційного утримання вулично-дорожньої мережі, а також відсутні повноваження самостійно приймати рішення щодо виконання робіт з ремонту та експлуатаційного утримання доріг.

Разом з тим, як вбачається, у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є особою, відповідальною за належне утримання ділянки дороги, де сталася ДТП, зокрема в адміністративних матеріалах відсутні докази на підтвердження саме його посадових обов`язків.

Отже, ОСОБА_1 , будучи майстром шляхового ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР», не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки на нього безпосередньо не покладений обов`язок проводити моніторинг дефектів дорожнього покриття та вживати заходів з забезпечення безпеки руху транспорту.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

На зазначене суд першої інстанції уваги не вернув та дійшов помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587752 від 10 лютого 2026 року складений відносно неналежного спеціального суб`єкта правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 , в розумінні Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги» не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

За таких умов апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, допустив неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та винесення помилкової постанови.

На підставі викладеного, оскаржувана постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Сталенного Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року скасувати, провадження у праві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага