Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №739/847/26 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/847/26

Провадження № 1-кп/739/122/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження,відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000457 від 01.05.2025 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час утримується в ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» , раніше судимого:

- вироком Новгород-Сіверського районного суду від 15.06.2012 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 850 грн. штрафу;

- вироком Соломенського районного суду м. Києва від 23.05.2018 за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України призначено іспитовий строк 2 роки. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду від 05.04.2019 іспитовий строк скасовано, засудженого направлено для відбування покарання призначеного вироком Соломенського районного суду від 23.05.2018;

- вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.08.2019 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Новгород-Сіверського районного суду від 09.01.2024 за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці; вирком Новгород-Сіверського районного суду від 25.07.2024 за ч. 2 ст. 389, 71, 72 КК України до покарання у виді 1 року 15 днів обмеження волі;

- вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28.01.2025 за ч. 2 ст. 259, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , який утримується в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», у період часу з 20.04.2025 по 25.07.2025, діючи умисно та повторно, незаконно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, переслідуючи умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року) та продовжено останній раз Указом Президента України від 14.07.2025 №468/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX, з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, неодноразово висували вимогу ОСОБА_7 у необхідності передачі грошових коштів в сумі 40000 грн, погрожуючи при цьому вчиненням фізичної розправи та створенням нестерпних умов перебування в установі виконання покарань.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 19.04.2025, ОСОБА_10 отримав інформацію щодо перебування ОСОБА_7 в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)», про що повідомив шляхом спілкування через мобільний зв`язок ОСОБА_5 та необхідність висунення від його імені вимоги ОСОБА_7 щодо сплати коштів у так званий «общак», погрожуючи при цьому фізичним насильством.

Після чого, 20.04.2025 ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, перебуваючи на прогулянковому дворику на території ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31), висунув вимогу ОСОБА_7 щодо необхідності передачі грошових коштів, оскільки в інакшому випадку його чекатимуть великі неприємності та він може десь невдало «впасти», при цьому ОСОБА_5 сказав звертатись до так званого «смотрящего» ОСОБА_10 .

У подальшому, 23.05.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи спільну злочинну діяльність, перебуваючи на прогулянковому дворику на території ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31), висунув ОСОБА_7 вимогу у здійсненні оплати в розмірі 40000 грн задля безпечного знаходження в установі та спокійного конвоювання до іншої установи відбування покарань.

Після чого, 29.05.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи спільну злочинну діяльність, перебуваючи на прогулянковому дворику на території ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31), висунув ОСОБА_7 вимогу щодо перерахування грошових коштів, зазначених раніше, використовуючи при цьому погрози фізичною розправою.

30.05.2025 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_7 та, здійснюючи психологічний тиск та погрози фізичною розправою, висунув вимогу передачі йому грошових коштів в сумі 40000 грн, та надав номер банківської картки

Так, 18.06.2025 з метою уникнення фізичного та психологічного насильства, ОСОБА_7 зателефонував знайомому ОСОБА_12 та попросив перерахувати грошові кошти, які у нього вимагають, на користь ОСОБА_10 .

На виконання прохання ОСОБА_7 та з метою уникнення ним психологічного та фізичного насильства ОСОБА_12 26.06.2025 за допомогою терміналу самообслуговування переказав грошові кошти в загальній сумі 20000 грн. на чотири банківські картки, номери яких були надані невстановленою досудовим розслідуванням особою, а також 25.07.2025 за допомогою надавача платіжних послуг ТОВ «НоваПей» переказав грошові кошти в сумі 20000 грн на ім`я ОСОБА_11 .

У подальшому отриманими грошовими коштами в сумі 40000 грн. ОСОБА_10 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Крім того, в період часу з 04.06.2025 по 04.08.2025, ОСОБА_5 , перебуваючи в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», діючи умисно та повторно, незаконно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, переслідуючи умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року) та продовжено останній раз Указом Президента України від 14.07.2025 №468/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX, з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, неодноразово висували вимогу ОСОБА_8 у необхідності передачі грошових коштів в сумі 40000 грн, погрожуючи при цьому вчиненням фізичної розправи та створенням нестерпних умов перебування в установі виконання покарань.

Так, 17.04.2025 ОСОБА_10 в ході телефонної розмови отримав від ОСОБА_5 інформацію щодо перебування ОСОБА_8 в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)», про що у подальшому повідомив шляхом спілкування через мобільний зв`язок ОСОБА_11 .

Після чого, 04.06.2025 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_8 та висунув йому вимогу передачі грошових коштів в сумі 40000 грн, висловлюючи при цьому погрози спричинення йому тілесних ушкоджень у разі відмови, та надав номер банківської карти для переказу грошових коштів.

У подальшому, 05.06.2025 ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 вимогу щодо необхідності перерахування вищевказаної суми грошових коштів на банківську картку, номер якої був наданий попередньо ОСОБА_10 .

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно у кінці червня 2025 року, ОСОБА_8 з метою уникнення фізичного та психологічного насильства, зателефонував знайомому ОСОБА_13 та попросив перерахувати грошові кошти на користь ОСОБА_10 .

У подальшому, 10.07.2025 в період часу з 18:25 год. по 19:04 год., ОСОБА_13 , з метою уникнення ОСОБА_8 психологічного та фізичного насильства, за допомогою терміналу самообслуговування переказав грошові кошти в загальній сумі 15000 грн. на три банківські картки, номери яких йому були надані ОСОБА_10 , при цьому у зв`язку з обмеженням суми перерахування грошових коштів через термінал самообслуговування, решту в сумі 5000 грн. ОСОБА_10 вказав перерахувати на наступний день, після чого ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив номер банківської картки.

Так, 11.07.2025, ОСОБА_13 , виконуючи вказівку ОСОБА_10 , з метою уникнення ОСОБА_8 психологічного та фізичного насильства, за допомогою терміналу самообслуговування переказав решту грошових коштів в сумі 5000 грн. на банківську картку, номер якої був наданий ОСОБА_11 .

В подальшому, ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , в період з 01.08.2025 по 04.08.2025 неодноразово телефонував та надсилав повідомлення ОСОБА_13 та вказував на необхідність перерахування решти грошових коштів в сумі 20000 грн., при цьому звертав увагу останнього на негативні наслідки невиконання його та ОСОБА_10 вимог.

Так, 04.08.2025 о 11:36 год. ОСОБА_13 , виконуючи вказівки ОСОБА_11 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , за допомогою надавача платіжних послуг ТОВ «НоваПей» в відділенні ТОВ «Нова пошта» № 2, за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 50, переказав грошові кошти в сумі 20000 грн на ім`я ОСОБА_11 .

У подальшому отриманими грошовими коштами в сумі 40000 грн. ОСОБА_10 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Крім того, починаючи з 06.08.2025, ОСОБА_5 , перебуваючи в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», діючи умисно та повторно, незаконно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, переслідуючи умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року) та продовжено останній раз Указом Президента України від 14.07.2025 №468/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX, з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, неодноразово висували вимогу ОСОБА_9 у необхідності передачі грошових коштів в сумі 10000 грн, погрожуючи при цьому вчиненням фізичної розправи та створенням нестерпних умов перебування в установі виконання покарань.

Так, 06.08.2025 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи на прогулянковому дворику ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31), висунув ОСОБА_9 вимогу щодо передачі грошових коштів в сумі 10000 грн, оскільки в іншому випадку його чекатимуть неприємності, а саме спричинення тілесних ушкоджень, як у вказаній установі, так і під час його конвоювання до іншої установи відбування покарань, при цьому ОСОБА_5 сказав звертатись до так званого «смотрящего» ОСОБА_10 , який надасть номер банківської картку, на яку потрібно буде перерахувати грошові кошти.

Після чого, 07.08.2025, на території прогулянкового дворику вказаної установи, ОСОБА_9 отримав записку на своє ім`я від ОСОБА_10 , в якій була викладена вимога щодо сплати грошових коштів в сумі 10000 грн в тижневий строк, в інакшому випадку його чекатимуть проблеми зі здоров`ям.

З метою уникнення фізичного та психологічного насильства, ОСОБА_9 , зателефонував цивільній дружині ОСОБА_14 та попросив перерахувати грошові кошти, які у нього вимагають, на користь ОСОБА_10 .

У подальшому, 12.08.2025 ОСОБА_11 , реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , зв`язався з ОСОБА_14 та надав вказівки щодо переказу грошових коштів, які вимагалися від ОСОБА_9 , за допомогою надавача платіжних послуг ТОВ «НоваПей».

Того ж дня, 12.08.2025 ОСОБА_14 , з метою уникнення ОСОБА_16 психологічного та фізичного насильства, виконуючи вказівку ОСОБА_11 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , за допомогою надавача платіжних послуг ТОВ «НоваПей» переказав грошові кошти в сумі 10000 грн на ім`я ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

За сукупність вчиненого, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.

15 травня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , відповідно до ст.ст. 468, 469, 472, 473 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості.

За змістом вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 189 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, також сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для відповідного кримінального провадження обставин, зокрема ОСОБА_5 вину визнав повністю та щиро розкаявся, активно сприяв у встановленні обставин вчинених кримінальних правопорушень, злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 відносяться до особливо тяжких злочинів, шкоди кримінальними правопорушеннями не завдано, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено; сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 189 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28.01.2025 остаточно призначити покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. В угоді зазначено, що сторони обізнані з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановленими ст. 473 КПК України, а ОСОБА_5 - із положеннями абзаців першого та четвертого пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України, та наслідками невиконання угоди, визначеними ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості у підготовчому судовому засіданні, судом враховано наступні обставини.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити та ухвалити вирок відповідно до умов угоди про визнання винуватості, призначити обвинуваченому покарання узгоджене сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що характер обвинувачення розуміє, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189 КК України визнає повністю, щиро кається, покарання із прокурором узгоджене і він з ним погоджується, а тому просив затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, при цьому зазначив, що укладення цієї угоди було добровільним, без застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди йому відомі.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 також просила затвердити угоду про визнання винуватості від 15.05.2026 року, зазначивши, що призначене покарання було узгоджене сторонами угоди.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 надали письмові заяви, відповідно до яких не заперечують проти укладання угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурор, при цьому в судовому засіданні висловилися про можливість затвердження такої угоди.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченому були роз`яснені та ним зрозумілі.

Після таких роз`яснень суду обвинувачений та його захисник просили про затвердження угоди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За приписами пункту 3 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Вирішуючи питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189 КК України, які за приписами статті 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Під час судового засідання судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені в частині 4 статті 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 4 ст. 189 КК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією вказаної частини статті.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі, є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки були враховані ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, який раніше судимий, неодноразово був притягнений до адміністративної відповідальності, не одружений, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні непрацездатних осіб не має.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися. Підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 472, 474, 475, 476 КПК України,суд-

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 травня 2026 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025270000000457 від 01.05.2025 року.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28.01.2025 остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Роз`яснити учасникам провадження, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України з підстав, встановлених ст. 394 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1