Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №747/59/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/59/26

Провадження № 2/732/335/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: вул. Набережно-Корчуватська, буд 27, приміщ. 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через свого представника Столітнього Михайла Миколайовича звернулося до Талалаївського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 27957,26 грн, з яких сума кредиту 2997,98 грн, сума процентів за користування кредитом 17838,03 грн, нараховані позивачем проценти за 75 календарних днів – 5621,25 грн та штрафні санкції 1500,00 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на корить позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 14 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (боржник) укладено договір №1495117 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту – кредит; сума кредиту складає 3000,00 грн; строк кредиту – 359 днів: з 14.03.2024 по 09.03.2025. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , вказаних відповідачем особисто під час укладання договору. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало належним чином. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував належним чином, в зв`язку із чим виникла заборгованість.

24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення прав вимоги №24122024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024. Оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, позивачем у період з 25 грудня 2024 року по 09 березня 2025 року (75 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5 % у сумі 5621,25 грн.

Фактично відповідач має заборгованість за договором №1495117 від 14.03.2024 на загальну суму 27957,26 грн, з яких: 2997,98 грн – сума кредиту; 17838,03 грн – сума процентів за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 5621,25 грн – сума процентів нарахована позивачем; 1500,00 грн – штрафні санкції.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №1495117 від 14.03.2024 не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л. В. від 12.02.2026 справа направлена за підсудністю до Городнянського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 21 квітня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві міститься письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем реєстрації його проживання згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області від 09.04.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 114). Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 29.05.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 123).

Крім того, відповідач викликався в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті Судової влади України (а. с. 123).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 29.05.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 14 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1495117 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», договір підписано з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки, що відтворені засобами електронного копіювання, а відповідачем – електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора К309 (а. с. 42-46).

Згідно із п. 1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб- сайту/ ІКС Товариства.

Згідно з п.1.2. договору на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 3000,00 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п.1.3., 1.4. договору).

У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитор, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності споживача, може направити споживачу пропозицію щодо продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту. Якщо споживач погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту, споживачу в особистому кабінеті/мобільному застосунку «SlonCredit», стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту/збільшення суми кредиту, за договором. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій споживачу є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності споживача (п.1.4.1. договору).

Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов: Якщо споживач до 13.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на

стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 .

Також електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування (а. с. 67-68), Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024, яким визначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача), розмір реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та узгоджено графік щомісячного платежу в розмірі певної частки суми кредиту та відсотків протягом періоду з 14.03.2024 по 09.03.2025 (а. с. 46 зворот)

Суд, дослідивши умови та зміст договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024, дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачем у цій справі та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

За умовами договору відповідач отримав грошові кошти у сумі 3000,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок клієнта (відповідача) та зобов`язувався повернути їх і сплатити товариству проценти за користування цими коштами.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується листом фінансового провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 15.01.2025 №20250115-343, згідно з яким ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» поінформовано про укладення договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 14.03.2024 10:09:14 на суму 3000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_2 (а. с. 61).

Крім того, згідно із інформацією АТ КБ «ПриватБанк» наданою на вимогу суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 14 березня 2024 року на вказану платіжну картку зараховані кошти у сумі 3000,00 грн, призначення платежу: P2P_SL_CR, KYIV (а. с. 124).

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на 24.12.2024 становила 22336,01 грн, з яких: 2997,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 17838,03 грн – заборгованість за відсотками, 1500,00 грн – штраф/пеня (а. с. 102).

З розрахунку заборгованості також убачається, що відповідачем були здійснені оплати в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 1286,02 грн, що свідчить про його дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, і на визнання ним факту укладення кредитного договору.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24122024, за умовами якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і до відповідача ОСОБА_1 за договором №1495117 від 14.03.2024 (а. с. 82-85).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22336,01 грн, з яких: 2997,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 17838,03 грн – заборгованість за відсотками, 1500,00 грн – штраф/пеня (а. с.76-77).

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» позивачем з 25 грудня 2024 року по 09 березня 2025 року (75 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5 % у сумі 5621,25 грн (а. с. 75-75 зворот).

Отже заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором про надання споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024 становить 27957,26 грн, з яких: 2997,98 грн - сума кредиту; 17838,03 грн – сума процентів за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 5621,25 грн – сума процентів нарахована позивачем; 1500,00 грн – штрафні санкції.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису

(факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).

Набуття права вимоги позивачем до відповідача ОСОБА_1 підтверджується витягом з Реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу.

Факт прострочення відповідачем сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачем заборгованості в повному обсязі суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачем були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про надання споживчого кредиту №1495117 від 14.03.2024, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу ( тілом кредиту) у розмірі 2997,98 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Як убачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 14.03.2024 по 13.04.2024 за зниженою процентною ставкою 0,010 % від суми кредиту за кожен день користування, у зв`язку з виконанням відповідачем умов п.1.5.2. договору щодо застосування зниженої процентної ставки, а починаючи з 14.04.2024 по 24.12.2024 включно за стандартною

процентною ставкою 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. У подальшому, після переходу до позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , враховуючи, що строк кредитного договору не закінчився, позивачем – ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом у період з 25.12.2024 по 09.03.2025 включно (75 календарних днів) за стандартною процентною ставкою 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Всього нараховано відсотків: первісним кредитором – 17838,03 грн; позивачем – 5621,25 грн. Сума сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом – 1284,00 грн.

Водночас, суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині нарахованих процентів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 14.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати відповідно до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» у період з 14.04.2024 по 24.12.2024 включно та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2025 по 09.03.2025 включно здійснювалось нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 до 19.08.2024 – не може перевищувати 1,5 %, та з 20.08.2024 – 1%, у зв`язку з чим продовження нарахування відповідачу процентів починаючи з 22.04.2024 до закінчення строку дії договору – до 09.03.2025 включно, за ставкою 2,5% суперечить Закону та є неправомірним.

З урахуванням викладеного, заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки, з урахуванням строку дії договору та часткової сплати боргу відповідачем.

Отже, нарахування відсотків у даному випадку має відбуватися наступним чином:

з 14.03.2024 по 13.04.2024 – 3000,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 0,010 % (розмір зниженої процентної ставки)*30 календарних днів, що дорівнює 9,00 грн;

з 14.04.2024 по 21.04.2024 – 2999,99 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом)*2,5 % (розмір стандартної процентної ставки) * 8 календарних днів, що дорівнює 600,00 грн;

з 22.04.2024 по 30.04.2024 – 2999,99 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,5 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 9 календарних днів, що дорівнює 405,00 грн;

з 01.05.2024 по 19.08.2024 – 2997,98 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,5 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 111 календарних днів, що дорівнює 4991,64 грн;

з 20.08.2024 по 24.12.2024 грн (дата відступлення права вимоги) –2997,98 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,0 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 127 календарних днів, що дорівнює 3807,43 грн;

з 25.12.2024 грн по 09.03.2025 – 2997,98 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,0 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 75 календарних днів, що дорівнює 2248,49 грн.

Виходячи з наведеного судом перерахунку заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитом за період з 14.03.2024 по 24.12.2024 (дата відступлення права вимоги), та за період з 25.12.2024 по 09.03.2025 (період нарахування відсотків позивачем в межах строку дії договору), яка мала нараховуватися в межах діючих норм закону, складає 9813,07 грн та 2248,49 відповідно.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем було сплачено 1284,00 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість за відсотками у загальному розмірі 10777,56 грн, нарахованими первісним кредитором та позивачем в межах строку дії договору.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.6.4. кредитного договору у випадку неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 150,00 грн на 4 день такого невиконання та / або неналежного виконання; у розмірі 30,00 грн починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та / або неналежного виконання.

Згідно із ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,

нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу, що нараховується за кожен випадок порушення (невиконання/неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком дати платежів, однак враховуючи, що на період нарахування первісним кредитором штрафних санкцій розповсюджується дія п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1500,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 240 від 06.02.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1305,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», надалі клієнт, та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, надалі адвокат (а. с. 96-97), свідоцтво про право на зайняття Столітнім М.М. адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 (а. с. 99), заявку №14714 від 12.01.2026 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а. с. 62-63), рахунок на оплату №14714-09/02-2026 від 09.02.2026 (а. с. 74), Акт №14714 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2026 (а. с. 103-103 зворот).

Як вбачається з Акту про отримання правової допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за договором 1495117 від 14.03.2024, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , згідно наведеного в акті розрахунку обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом, загальна сума гонорару за надання правової допомоги становить 10000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник позивача (адвокат) подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів (договорів, рахунків). При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати

питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, на переконання суду, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Оскільки вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах, враховуючи, що клопотання щодо зменшення їх розміру від відповідача не надходило, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1495117 від 14 березня 2024 року у розмірі 13775,54 грн, з яких: 2997,98 грн – сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 10777,56 грн – загальна сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та судовий збір у розмірі 1305,00 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене та підписане 29.05.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: вул. Набережно-Корчуватська, буд 27, приміщ. 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко