Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №729/1512/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1512/25

3/729/14/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Кузюра В.О. за участю секретаря Ященко Л.В., захисника Фурсія С.О. розглянувши в приміщенні Бобровицького районного суду адмінматеріал, який надійшов з відділення поліції №2 (м.Бобровиця) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 .

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адмінправопорушення ОСОБА_1 10.09.2025 о 13 год.59 хв. в с. Козацьке Ніжинського району Чернігівської області по вул. Захисників України, 47, керував автомобілем ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, газоаналізатора «Алкофор 505» (результат тестування – 0,536 ‰), чим порушив п. 2.9 а ПДР та скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду повідомлений належним чином, а тому враховуючи положення ст. 268 КУпАП суд постановив розгляд проводити в його відсутність , з"явився його захисник Фурсій С.О. , який надав клопотання про закриття провадження з тих підстав , що його підзахисний вину не визнає , після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції не повідомив яке порушення допустив ОСОБА_1 , а одразу запропонував пройти огляд на стан сп"яніння , після проходження огляду на місці зупинки ОСОБА_1 з результатом не погодився, наполягав на огляді в медзакладі, проте всупереч положенням ч.ч. 3-6 ст. 266 КУпАП та Інструкції " Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наротичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" не провів освідування ОСОБА_1 в медичному закладі. Отже сам факт освідування та його результат є неналежним доказом на що вказує і ч.5 ст. 266 КУпАП та п. 22 вищезазначеної інструкції . Також звернув увагу , що згідно даних протоколу ОСОБА_1 був відсторонений від керування , автомобіль був переданий ОСОБА_2 , що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 не має посвідчення водія , є тяжко хворою , потребує постійного догляду , самостійно рухатись не може , має групу інвалідності, про що надав відповідні документи .Отже все викладене свідчить про недоведення вини ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Заслухавши захисника , дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності , суд приходить до наступного висновку .

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов`язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.

В п.39 Рішення ЄСПЛ "Лучанінова проти України" Суд зробив висновок , що провадження , про яке йдеться ( справа про адміністративне правопорушення) є кримінальним для цілей застосування Конвенції., тобто при розгляді справи про адміністративні правопорушення , суд повинен дотримуватися процесуальної поведінки оцінки доказів , визначеної кримінально- процесуальним законом.

У справах "Шабельник проти України" , "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України" на думку ЄСПЛ надається оцінка допустимості всього данцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не окремо доказу автономно.

Згідно даних відеозапису з бодікамери поліцейського 10.09.2025 року був зупинений працівниками автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Причина зупинки працівниками поліції відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ " Про національну поліцію" була повідомлена- керування транспортним засобом без паска безпеки , проте водій заперечив дану обставину та показав наявність паска . Отже причина зупинки є сумнівною .

Крім того як видно з відеозапису ОСОБА_1 повідомив, що не вживав алкогольні напої в той день та напередодні , тому не відмовлявся від проходження огляду на стан сп"яніння на місці . Після того як прилад показав позитивний результат , ОСОБА_1 не погодився з ним , просив проїхати до медичного закладу , погожувався навіть здати кров , на що працівник поліції заначив, що в медичному закладі результат буде таким же і почав складати протокол . При цьому всупереч положенням ч.ч. 3-6 ст. 266 КУпАП та Інструкції " Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наротичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" не провів освідування ОСОБА_1 в медичному закладі. Отже сам факт освідування та його результат є неналежним доказом на що вказує і ч.5 ст. 266 КУпАП та п. 22 вищезазначеної інструкції .

Також суд звертає увагу , що в автомобілі дійсно перебувала дружина ОСОБА_1 від якої була відібрана розписка , але до суду надані докази , що вона є особою хворою , інвалідом ІІ групи , права на керування транспортним засобом не має , тобто фактично ОСОБА_1 не був відсторонений.

Підсумовуючи викладене, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду матеріали, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі вищезазначеного та керуючисчь ст.ст. 247, 283,284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити в зв"язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: