Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №594/752/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/752/26

Провадження № 3/594/175/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Борщів

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Чир П.В. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , оператора відділення управління батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетного дивізіону,

за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_1 , займаючи посаду оператора відділення управління батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у порушення вимог ст.ст. 9,11,16, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, був відсутній в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 без поважних причин в період з 13.05.2026 по 15.05.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-11 КУпАП.

ОСОБА_1 в залі судового засідання, вину визнав і пояснив, що 13.05.2026 перебував по місцю несення військової служби і спілкувався по телефону з своєю дружиною, яка перебувала в лікувальному закладі в АДРЕСА_2 . Раптово було перевано зв`язок і він не зміг більше додзвонитися, а тому без погодження і дозволу командування своїм автомобілем поїхав додому. Переконався, що з дружиною все добре він 15.05.2026 передзвонив у військову частину, повідомив де він знаходиться та повернувся в розташування в/ч НОМЕР_1 . Також подав письмове клопотання, в якому просить закрити справу про адміністративне правопорушення за самовільне залишення військової частини або місця служби під час дії воєнного стану відносно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У клопотанні зазначив, що під час дії особливого періоду застосовується лише частина 4 статті 172- 11, а під час дії воєнного стану взагалі не має в статті 172-11 адміністративного правопорушення, бо 1 та 2 частина статті стосується військовослужбовців строкової служби, частина 3 застосовується до всіх інших військовослужбовців у мирний час, оскільки передбачає самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб, в той же час згідно частини 5 статті 407 Кримінальною кодексу України кримінальна відповідальність наступає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану. Крім того в частині 4 статті 172-11 діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. В українському законодавстві не передбачена норма притягнення за до адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби під час дії воєнного стану. Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 172-11 КУпАП піч час воєнного стану є незаконним.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому доведена матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: даними, зафіксованими у протоколі ЛВТ/Ч №186 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП від 20.05.2026, у якому, серед іншого, містяться пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: «Вину визнаю, змушений був терміново поїхати додому через незадовільний стан здоров`я дружини»; доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 13 травня 2026 про самовільне залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації; доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 15 травня 2026 про повернення після самовільного залишення місця служби (без зброї) військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини солдата ОСОБА_1 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2024 №131; копією військового квитка серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відсутність солдата ОСОБА_1 у місці дислокації військової частини мала місце у період з 13.05.2026 по 15.05.2026, після чого він самостійно повернувся до військової частини, що підтверджується доповіддю командира військової частини від 15.05.2026.

Із наданих пояснень ОСОБА_1 вбачається, що залишення військової частини було зумовлене винятково сімейними обставинами.

Доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на ухилення від проходження військової служби або мали на меті завдати шкоди інтересам служби, матеріали справи не містять. Відсутність тривала короткочасно та не призвела до будь-яких негативних наслідків для військової частини чи виконання службових завдань.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підвищеної суспільної небезпеки вчиненого діяння.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП об`єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Частиною 4 ст. 172-11 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Як встановлено судом, дії солдата ОСОБА_1 вчинені в умовах особливого періоду, який розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України № 303 від 17.03.2014 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, а також в умовах воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та продовжується до теперішнього часу.

З аналізу наведених норм вбачається, що частина четверта статті 172-11 КУпАП прямо виключає застосування цієї норми до діянь, вчинених в умовах воєнного стану, оскільки законодавець чітко відмежував правовий режим «особливого періоду» від правового режиму «воєнного стану», передбачивши у ч. 4 ст. 172-11 КУпАП застереження «крім воєнного стану».

З іншого боку, ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не містить обмежень щодо особливого періоду чи воєнного стану та охоплює самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби) тривалістю до десяти діб.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби) тривалістю до десяти діб.

Однак, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, з огляду на те, що вказаним правопорушенням не завдано значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, вважаю за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності провадженням закрити.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 172-11 ч. 3, 221, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись щодо нього усним зауваженням та закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Чир П.В.