Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №589/3366/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3366/25

Провадження № 2/589/790/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Поронько Ю.О.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення частки житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення їй 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення загальною площею – 51,8 кв.м, житловою 23,0 кв.м (житлова кімната №1-6, №1-7, веранда №1-1, коридор №1-2, коридор №1-3, кухня №1-4, коридор №1-5, суміщений санвузол №1-8) разом із господарським будівлями і спорудами у вигляді сараю «В1», погребу «в2», літнього душу «Г», хвіртки «№1», «№3», воріт «№2» та огорожі «№4», «№5», у приватну особисту власність, як окремий об`єкт нерухомого майна, припинивши для неї право приватної спільної часткової власності на це майно.

В обґрунтування позову посилається на те, що незважаючи на фактичне користування окремою частиною будинку, за документами вона значиться лише власником частки від цілого майна. У зв`язку з тим, що сусіди вже виділили свою частку в окремий об`єкт за іншою адресою, правовий статус решти будинку залишився невизначеним. Таким чином, позивач вимушена звернутись до суду з метою виділу своєї частини в натурі для того, щоб вона набула статусу самостійного об`єкта нерухомого майна, що відповідало би фактичному стану володіння та дозволило б в повній мірі реалізувати їй своє право власності на вказане житло.

06.10.2025р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі вважали позовні вимоги необґрунтованими, а обраний нею спосіб захисту таким, що не відповідає чинному законодавству. Вказували на те, що є власниками іншого об`єкту - житлового будинку АДРЕСА_1 , їхнє право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано 03.06.2025р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому жодної частки в будинку АДРЕСА_2 позивач не має. Тобто на час подання позивачем позову до суду, відповідачі не були співвласниками разом з позивачем спірного будинку, а тому не можуть бути відповідачами у справі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій вимоги позову підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, в поданому відзиві просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування (частини житлового будинку) від 06.07.1999р. серії АВА №086309, зареєстрованого в реєстрі за №1200 та посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Є.О., ОСОБА_1 прийняла у дар у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 47/100 частин житлового будинку, загальною площею 46,9 кв.м., позначеного літерою «А-1», з відповідною частиною господарчих споруд, а саме сараєм «Б» і огорожею, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 485 кв.м. /а.с.6, 63/. Вказане право власності було зареєстроване 08.07.1999р.

З технічного паспорту, виготовленого станом на 08.01.2025р., вбачається, що по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений на схематичному плані земельної ділянки літерою «А-1», що складається з: приміщення будинку -житлової кімнати №1-6, площею 10,4 кв.м.; житлової кімнати №1-7, площею 12,6 кв.м.; веранди №1-1, площею 3,8 кв.м.; коридору №1-2, площею 2,7 кв.м.; коридору №1-3, площею 3,6 кв.м.; кухні №1-4, площею 9,0 кв.м.; коридору №1-5, площею 5,0 кв.м.; суміщеного санвузла №1-8, площею 4,7 кв.м.; з погосподарськими будівлями та спорудами: сараєм «В1»; погребом «в2»; літнім душем «Г»; хвірткою «№1»; хвірткою «№3»; воротами «№2»; огорожею «№4»; огорожею «№5» /а.с.13-15/.

Аналізуючи правовий статус іншої частини домоволодіння, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.03.2005р. (р.№6742) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 в процесі приватизації набуто квартиру АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності в розмірі часток 1/4 кожним /а.с.7/.

З витягів з Державного реєстру речових прав за №216097851 від 13.07.2020р., №216097507 від 13.07.2020р., №216097756 від 13.07.2020р. також вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності в розмірі часток 1/4 належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 /а.с.8, 9, 10/.

При цьому, інша 1/4 частина вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НСН 843323 від 22.08.2023р. належала спадкоємцю ОСОБА_10 – ОСОБА_2 /а.с.11/. Право власності останнього на цю частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав за №343759654 від 22.08.2023р. /а.с.12/.

Пізніше відповідно до копій витягів з Державного реєстру речових прав №429617110 від 03.06.2025р., №429616907 від 03.06.2025р., №429617504 від 03.06.2025р. відповідачам на праві спільної часткової власності вже належала не квартира, а будинок АДРЕСА_1 : ОСОБА_3 - в розмірі 1/4 частки, ОСОБА_4 - в розмірі 1/4 частки, а також ОСОБА_2 - в розмірі 1/2 частки /а.с.39, 40, 41/. При цьому частині будинку, яка належить відповідачам, була присвоєна окрема адреса: АДРЕСА_1 .

З метою врегулювання земельних відносин та фактичного виділу часток ОСОБА_1 звернулась до Шосткинської міської ради.

Так, рішенням Шосткинської міської ради від 25.04.2025р. «Про регулювання земельних відносин (громадяни)» ОСОБА_1 , як власнику 47/100 частини житлового будинку, надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Шосткинської міської ради за кадастровим номером 5911000000:05:003:0712, площею 0,0513га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД – 02.01), розташованої по АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки площею 0,0241 га та 0,0272 га /а.с.80/.

З матеріалів справи вбачається, що після складення технічної документації /а.с. 67-79/, рішенням Шосткинської міської ради від 30.05.2025р. «Про регулювання земельних відносин (громадяни)» /а.с.16/ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5911000000:05:003:0712 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД 02.01), розташованої по АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки площею 0,0241 га (кадастровий номер 5911000000:05:003:0713) та площею 0,0272 га (кадастровий номер 5911000000:05:003:0714) .

Також цим рішенням земельну ділянку площею 0,0241 га за кадастровим номером 5911000000:05:003:0713 передано ОСОБА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД 02.01) по АДРЕСА_1 , що відповідає її частці в натурі у праві спільної часткової власності на житловий будинок /а.с.16/.

В подальшому вказані зміни, зокрема, право власності на таку ділянку було зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом №433139260 від 27.06.2025р. /а.с.17/, а також відповіддю з реєстру №1907669 від 20.10.2025р. /а.с.47/.

При співставленні технічного паспорту, виготовленого станом на 08.01.2025р., та договору дарування від 06.07.1999р., судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2022 році самочинно здійснила прибудову (позначену на схематичному плані «а3») до тієї частини будинку, якою вона користується, за рахунок якої загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 збільшилась, а також на належній їй земельній ділянці в 2009 році здійснила будівництво сараю (позначеного на схематичному плані «В1» з погрібом «в2») без відповідного дозволу та належно затвердженого проекту.

З довідок Шосткинського районного управління ГУ ДСНС у Сумській області за №63 25-371/63 25 від 18.03.2026р. та Шосткинського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області №136-10.2/26 від 17.03.2026р. вбачається, що самочинно здійснене будівництво у вигляді прибудови «а3» та сараю «В1» не порушує санітарних норм, протипожежний режим дотримується. Відповідно до висновку щодо обстеження №11 від 20.03.2026р., проведеного відділом містобудування та архітектури виконкома Шосткинської міської ради, прибудова «а3» не порушує містобудівних вимог та прав інших осіб, водночас сарай «В1» за вищевказаною адресою не відповідає вимогам чинних будівельних норм /а.с. 92, 93, 94/.

Вирішуючи питання щодо правового режиму самочинного будівництва, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Водночас, відповідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12. Постанови від 30 березня 2012 року N 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснив, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Так, на підставі досліджених судом доказів, встановлено, що прибудова «а3» відповідає санітарним, протипожежним та містобудівним нормам, розташована на земельній ділянці, належній позивачу на праві власності, та не порушує прав інших осіб, а тому за позивачем може бути визнано право власності на цю прибудову.

Разом з тим, сарай, що позначений у технічному паспорті «В1», до складу якого входить і погріб «в2», згідно з висновком щодо обстеження №11 від 20.03.2026р. не відповідає вимогам чинних будівельних норм, а відповідно суперечить суспільним інтересам, а тому правові підстави для визнання на нього права власності за позивачем в порядку ст. 376 ЦК України відсутні.

Вирішуючи питання про наявність підстав для виділу в натурі частки позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Однією з правових форм розпорядження своєю часткою у праві спільної часткової власності є право співвласника на виділ у натурі частки зі спільного майна згідно з статтею 364 ЦК України. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

За змістом роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі частки житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо в тому випадку, коли кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру).

Відповідно до листа КП «Шосткинське МБТІ» №932 від 13.11.2025р. та встановлених вище обставин наразі право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 розподілене наступним чином: 1) за ОСОБА_1 – 47/100 часток на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Даниленко Е.О. 06.07.1999р., p.1200, зареєстрованого в КП «Шосткинське МБТІ» в кн. 67, p.4508; 2) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_4 , яка на теперішній час реконструйована в окремий житловий будинок, прийнятий в експлуатацію згідно з декларацією ІУ101250418156 від 22.04.2025р. з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 /а.с.62/.

Також, право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5911000000:05:003:0714, яка розташована під будинком відповідачів, було зареєстровано за останніми пропорційно до розміру їх часток у праві вланості на вказаний будинок. /а.с.42, 43/.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 фактично є єдиним власником спірного будинку, якій належить 47/100 часток. Інших 53/100 часток цього будинку, як власне частки, не існує, ця частка наразі має статус самостійного об`єкта нерухомості. Тобто цей поділ фактично відбувся.

У цьому контексті слід зазначити, що порядок користування будинком визначений сторонами: ОСОБА_1 користується відокремленою частиною будинку з окремим виходом (приміщення загальною площею 51,8 кв.м), а відповідачі спільно користуються іншою частиною будинку, яка ними реконструйована в окремий об`єкт та якій присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . Так само співвласниками фактично узгоджений й порядок користування надвірними будівлями та спорудами.

Оскільки відповідачі фактично вже виділили свою частину будинку, суд вважає за правомірне здійснити виділ позивачу її частки з урахуванням збільшеної площі об`єкта (за виключенням самочинно збудованого сараю).

Розмір фактично займаних позивачем приміщень (споруд) у даному випадку відповідає розміру її частки у праві власності з урахуванням збільшення. При цьому, з огляду на фактичний поділ майна та оформлення окремих земельних ділянок під кожною з частин будинку, такий виділ не порушує прав співвласників.

Слід зазначити, що такий виділ не суперечить висновку щодо технічної можливості поділу (виділення частки) об`єкта нерухомого майна від 21.07.2025р., складеного ФОП ОСОБА_12 , яким підтверджено можливість виділу в окрему одиницю житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 /а.с.18/.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі у власність як окремий об`єкт нерухомості належні їй 47/100 частки з урахуванням збільшення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення загальною площею - 51,8 кв.м, житловою - 23,0 кв.м (житлова кімната № 1-6, №1-7, веранда №1-1, коридор №1-2, коридор №1-3, кухня №1-4, коридор №1-5, суміщений санвузол №1-8) разом із господарськими будівлями і спорудами у вигляді літнього душу «Г», хвіртки «№1» «№3», воріт «№2» та огорожі «№4», «№5», у зв`язку з чим припинити для ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на вказане майно.

Разом з тим суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання за нею права власності за рахунок включення до складу виділеного їй окремого об`єкта нерухомості самочинно збудованого нею сараю «В1» із погрібом «в2», а тому цій частині слід відмовити.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за ним, суд залишає судові витрати за фактично понесеними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 331, 357, 358, 364, 367, 376, 380 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / в натурі у власність як окремий об`єкт нерухомості належну їй частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення загальною площею - 51,8 кв.м, житловою - 23,0 кв.м (житлова кімната № 1-6, №1-7, веранда №1-1, коридор №1-2, коридор №1-3, кухня №1-4, коридор №1-5, суміщений санвузол №1-8) разом із господарськими будівлями і спорудами у вигляді літнього душу «Г», хвіртки «№1» «№3», воріт «№2» та огорожі «№4», «№5».

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова