Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №462/1643/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1643/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

присяжних: Гавриляка В.В.

Хамуляка В.О.

секретаря Поляниці А.М.

представника заявника Буженко Ю.С.

адвоката особи, щодо якої

розглядається справа ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,-

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати ОСОБА_3 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном. Вимоги заяви мотивовано тим, що його дідусеві встановлено діагноз у виді розладів психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку. Так, лікарями встановлено наявність обмеження ОСОБА_3 , здатності до орієнтації, обмеження здатності контролювати свою поведінку, а відтак, він сам не може самостійно забезпечувати собі нормальне життя, самообслуговування, а тому постійно потребує стороннього догляду і опіки через свій стан здоров`я. Вважає, що станом на дату звернення до суду в ОСОБА_3 , спостерігається постійне зниження пам`яті як на поточні, так і на минулі події, розгубленість, метушня. Протягом останнього часу значно погіршився його стан здоров`я, він став дезорієнтованим, втратив практичні навички, погано контактує з іншими людьми. Відтак, оскільки заявник ОСОБА_2 , є єдиним близьким родичем ОСОБА_3 , та може здійснювати над ним опіку, просить суд заяву задовільнити.

Представник заявника в судовому засіданні повідомив, що з матеріалами справи, зокрема медичною документацією наданою на виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», - знайомитися не бажає. Зазначив, що оскільки надана медична документація є досить великого об`єму, це вже саме по собі свідчить про те, що ОСОБА_3 , неодноразово звертався за медичною допомогою, а тому, очевидно є недієздатним, а відтак, є всі підстави для задоволення поданої заяви.

Адвокат особи, щодо якої розглядається справа, в судовому засіданні проти задоволення заяви про визнання ОСОБА_3 , недієздатним не заперечив.

Особа, яку ОСОБА_2 , просив суд визнати недієздатною – ОСОБА_3 , в суд не з`явився, хоча згідно проведеної судово-психіатричної експертизи може брати участь в судовому засіданні. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2025 року, призначено по справі судову психіатричну експертизу, відносно ОСОБА_3 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року витребувано в Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» документи, які підтверджують або спростовують наявність у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 психічного розладу, факти звернення за психіатричною допомогою та лікування Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», а також інші відомості про стан психічного здоров`я.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 травня 2026 року в задоволенні клопотання представника заявника про призначення по справі повторної судової психіатричної експертизи, у справі за заявою ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, - відмовлено за безпідставністю.

Щодо заявленого адвокатом Буженком Ю.С., в судовому засіданні клопотання про відкладення судового розгляду для підготовки клопотання про призначення по справі комплексної експертизи, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Адвокатом не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про неможливість підготовки відповідного клопотання завчасно, з врахуванням того, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а учасники процесу мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі щодо ініціювання питання призначення експертизи, що є ключовим у вказаній справі. При цьому, представником не конкретизовано ані предмету майбутньої експертизи, ані кола питань, які пропонується поставити на вирішення експертів, ані обставин, для встановлення яких необхідні спеціальні знання.

При цьому, судом також враховується, що по справі, за клопотанням заявника вже було призначено судову психіатричну експертизу ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 червня 2025 року, яка визначила, що психічний розлад наявний в ОСОБА_3 , не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відтак, проведена належними експертами, попередженими про кримінальну відповідальність експертиза, призначена установою, що визначена самим же заявником спростовує його ж аргументацію. Підставою для призначення комплексної та повторної експертизи є лише суб`єктивне несприйняття стороною результатів проведеної експертизи та незгода з її висновками, однак, вказане не є підставою для призначення іншої експертизи, адже її результати не повинні вдовільняти самого заявника, а повинні відображати реальний стан здоров`я особи, щодо якої призначена експертиза.

Суд також враховує, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу саме учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вчиняти процесуальні дії у розумні строки. В той же час, заявлене клопотання фактично зводиться до абстрактного посилання на намір в майбутньому підготувати інше клопотання без наведення будь-яких об`єктивних причин неможливості його подання під час судового засідання. Відтак, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання не спрямоване на забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин справи, а має ознаки безпідставного затягування судового розгляду, що суперечить завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду і вирішення справи.

Окремо суд зазначає, що клопотання адвоката Бартківа І.Б., про ознайомлення з витребуваними судом медичними документами також не підлягає задоволенню, оскільки в тому ж судовому засіданні адвокат чітко та однозначно повідомив суд про відсутність необхідності у ознайомленні з медичними документами. Більше того, адвокат Бартків І.Б., підтримав клопотання про призначення комплексної експертизи ще до моменту фактичного заявлення такого клопотання адвокатом Буженко Ю.С., що свідчить про формальний характер заявлених процесуальних вимог та відсутність реальної потреби у попередньому дослідженні медичної документації.

Відтак, обидва заявлені клопотання не містять належного обґрунтування, не підтверджені конкретними доказами та фактично зводяться до загальних усних припущень представників, а тому, в їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що в задоволенні заяви слід відмовити за безпідставністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_2 , значаться ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 /а.с.6/.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності за наявності судимостей», - відомості щодо ОСОБА_2 , про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук – відсутні /а.с.12/.

Суду було також надано копію трудової книжки ОСОБА_2 , згідно якої він був звільнений з останнього місця роботи 30 листопада 2023 року за власним бажанням /а.с.13/. Суду було також надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 /а.с.22, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 /а.с.23/, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 /а.с.24/, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 /а.с.25/.

Згідно виписки з медичної картки амбулаторного хворого, ОСОБА_2 , - здоровий /а.с.13/.

Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №376457, ОСОБА_3 , має другу групу інвалідності /а.с.18/.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №157, ОСОБА_3 , потребує стороннього догляду. Вказаний висновок дійсний до 05 серпня 2025 року /а.с.19/.

Так, суду було також надано консультаційний висновок спеціаліста /а.с.20/, з якого вбачається, що в ОСОБА_3 , наявний розлад психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку /решта тексту є нечитабельною/.

Згідно повідомлення про призначення допомоги, уповноваженому представнику ОСОБА_2 , призначена щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи психічного розладу на догляд за ним з 07 серпня 2024 року по 31 січня 2025 року.

Також, в матеріалах справи містяться виписки з медичної карти №1329-Д та №55-Д стаціонарної хворої ОСОБА_5 , згідно яких 20 листопада 2024 року та 31 січня 2025 року, вона виписана зі стаціонару в стані покращення /а.с.28-31/.

Згідно довідки від 13 лютого 2025 року, ОСОБА_5 , знаходиться на лікування з 10 жовтня і по дату видачі довідки – 13 лютого 2025 року /а.с.32/.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №2150, ОСОБА_3 , на даний час не страждає хронічним, стійким, психічним розладом. Виявляє органічний розлад особистості та поведінки з помірно вираженим психоорганічним синдромом. Психічний розлад не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_3 , немає перешкод для участі в судовому засіданні, може особисто давати пояснення по справі.

В матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_5 , згідно якої вона вказала, що не проживає за однією адресою з батьком – ОСОБА_3 , не може здійснювати догляд за батьком, та такий здійснюється ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах справи містяться медичні документи, надані Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», щодо пацієнта ОСОБА_3 .

У відповідності до ст. 39 ЦК України, фізична особа, в порядку передбаченому ЦПК України, може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 463/2503/18, висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Щодо висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №157, згідно якого ОСОБА_3 , нібито потребує стороннього догляду, суд зазначає наступне. Вказаний висновок не містить жодного належного обґрунтування причин його прийняття, а також не містить посилань на конкретні медичні документи, результати обстежень, висновки лікарів чи інші дані, на підставі яких комісія дійшла відповідного висновку. Фактично у вказаному документі лише формально зазначено про наявність у ОСОБА_3 , обмежень здатності до орієнтації та контролю поведінки, однак повністю відсутнє будь-яке мотивування того, в чому саме проявляються такі обмеження, наскільки вони є вираженими, чи позбавляють вони особу здатності до самостійного життя, а також чи дійсно обумовлюють необхідність встановлення постійного стороннього догляду.

Суд також звертає увагу на те, що вказаний висновок не містить жодного аналізу фактичного психічного стану ОСОБА_3 , у взаємозв`язку з його здатністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Більше того, зазначений документ прямо суперечить висновку судово-психіатричного експерта №2150, який є належним та допустимим доказом у справі, складеним в межах судового розгляду, та який підтверджує відсутність у ОСОБА_3 , такого психічного стану, що позбавляв би його цивільної дієздатності або можливості самостійно реалізовувати свої права.

Крім того, суд окремо підкреслює, що вказаний висновок був чинний лише до 05 серпня 2025 року, а відтак станом на дату розгляду справи строк його дії вже закінчився. Жодних доказів продовження його дії, повторного проходження відповідної комісії чи актуального підтвердження потреби ОСОБА_3 , у сторонньому догляді матеріали справи не містять.

Щодо повідомлення про призначення уповноваженому представнику ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, суд зазначає наступне. Саме по собі зазначене повідомлення не містить жодної конкретизації щодо особи, за догляд за якою призначено відповідну допомогу. В ньому відсутні будь-які дані про те, що така допомога була призначена саме у зв`язку з доглядом за ОСОБА_3 , а також відсутні відомості про фактичне здійснення ОСОБА_2 такого догляду.

Більше того, вказане повідомлення навіть не містить чіткого зазначення того, що допомога призначена саме особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а тому саме по собі не підтверджує ані факту спільного проживання, ані факту реального здійснення постійного догляду. Суд також звертає увагу на те, що відповідна допомога була призначена лише на період з 07 серпня 2024 року по 31 січня 2025 року, тоді як із заявою до суду ОСОБА_2 , звернувся 07 березня 2025 року. Відтак, станом на дату звернення до суду зазначене повідомлення вже втратило чинність, а жодних доказів його продовження або повторного призначення заявником суду не надано.

Відтак, на переконання суду, зазначене повідомлення не підтверджує ані реального стану його здоров`я, ані фактичної потреби у встановленні опіки, ані того, що догляд взагалі здійснюється саме за ОСОБА_3 , ані того, за особою з інвалідності І чи все таки ІІ групи здійснюється догляд.

Щодо виписок з медичної карти №1329-Д та №55-Д стаціонарної хворої ОСОБА_5 , суд зазначає, що такі документи очевидно подані заявником з метою формування уявлення про неспроможність доньки ОСОБА_3 , здійснювати догляд за батьком, що, в свою чергу, мало б створити підстави для оформлення відповідного статусу за ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту самих виписок вбачається протилежне. Так, у вказаних документах прямо зазначено, що ОСОБА_5 , виписана зі стаціонару у стані покращення, і її працездатність також є покращеною. Виписки не містять жодних висновків про те, що вона є неспроможною здійснювати догляд за батьком, не може усвідомлювати свої дії, має тяжкі фізичні чи психічні обмеження або потребує сторонньої допомоги. Навпаки, зміст зазначених медичних документів свідчить про стабілізацію її стану здоров`я, а не про неможливість виконання нею сімейних обов`язків.

Щодо довідки від 13 лютого 2025 року про перебування ОСОБА_5 на лікуванні, суд зазначає, що така лише підтверджує факт проходження лікування у певний період часу, однак не підтверджує наявності у неї стану, який би унеможливлював догляд за батьком. Більше того, зі змісту самої довідки вбачається, що лікування тривало станом на дату видачі довідки, тобто до 13 лютого 2025 року, тоді як станом на дату розгляду справи будь-які дані про подальше лікування чи неможливість ОСОБА_5 , вести самостійний спосіб життя матеріали справи не містять.

Щодо заяви ОСОБА_5 , у якій вона зазначає, що не проживає разом із батьком та не може здійснювати за ним догляд, та такий догляд здійснюється її синами, суд зазначає, що така заява оцінюється критично та в сукупності з іншими доказами у справі. Суд приходить до висновку, що вказана заява спрямована насамперед на створення формальних підстав для оформлення ОСОБА_2 статусу особи, яка здійснює догляд за дідусем, що, в свою чергу, безпосередньо пов`язано із можливістю отримання ним відстрочки від мобілізації.

Суд звертає увагу на те, що згідно поданого до матеріалів справи витягу з Резерв+, відстрочка ОСОБА_2 , закінчується 19 листопада 2026 року, а відтак саме у цей період заявником активно вчиняються дії щодо створення юридичних підстав для оформлення опіки над дідусем. При цьому, жодних належних доказів того, що ОСОБА_3 , дійсно потребує встановлення над ним опіки чи є неспроможним самостійно реалізовувати свої права, суду не надано.

Суд також підкреслює, що навіть за наявності у ОСОБА_3 , певних вікових чи психічних особливостей, він відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №2150 зберігає здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відтак ОСОБА_2 , не позбавлений можливості допомагати своєму дідусю, підтримувати його, супроводжувати до лікарів чи здійснювати побутову допомогу і без оформлення опіки.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Окремо суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 , станом на дату розгляду справи не визнаний недієздатним, обмежено дієздатним чи таким, що не може самостійно висловлювати власну волю. За таких обставин незрозумілим є те, чому саме ОСОБА_5 , подає заяви щодо порядку здійснення догляду за ОСОБА_3 , тоді як сам ОСОБА_3 не звертався ні до суду ні до нотаріуса із будь-якими заявами про необхідність призначення йому опікуна, не підтвердив факт потреби у сторонньому догляді та не повідомив суд про неможливість самостійно реалізовувати свої права.

Більше того, суд підкреслює, що ОСОБА_3 не був позбавлений можливості особисто прибути до суду, надати пояснення або підтвердити обставини щодо того, хто саме здійснює за ним догляд та чи потрібен йому такий догляд взагалі. Така поведінка сторони заявника лише додатково свідчить про намагання сформувати штучну конструкцію необхідності встановлення опіки без належного волевиявлення самої особи, щодо якої ставиться питання про обмеження її цивільної дієздатності.

Крім того, заявником не надано жодного належного та допустимого доказу того, що до початку загальної мобілізації або навіть після 24 лютого 2022 року він фактично здійснював постійний догляд за ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять жодних доказів придбання медикаментів, оплати лікування, супроводу до медичних закладів, придбання продуктів харчування, здійснення побутового догляду чи інших дій, які б свідчили про реальне та тривале піклування про дідуся.

В той же час, сам факт родинних відносин між заявником та ОСОБА_3 не може автоматично свідчити про наявність підстав для встановлення опіки чи визнання особи недієздатною. Суд оцінює не формальне існування сімейних зв`язків, а реальну необхідність у застосуванні такого виняткового правового механізму як визнання особи недієздатною.

Окремо суд звертає увагу на висновок судово-психіатричного експерта №2150, згідно якого ОСОБА_3 , на даний час не страждає хронічним, стійким психічним розладом, який би позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Експертом прямо встановлено, що психічний стан ОСОБА_3 не перешкоджає його участі у судовому засіданні та наданню особистих пояснень по справі.

Таким чином, саме висновок судово-психіатричної експертизи, який є найбільш належним та переконливим доказом у даній категорії справ, прямо спростовує доводи заявника про необхідність визнання ОСОБА_3 , недієздатним. Суд приходить до висновку, що заявник фактично намагається створити штучні підстави для визнання особи недієздатною попри відсутність встановлених законом умов для такого обмеження цивільної дієздатності.

Визнання особи недієздатною є винятковим заходом, який допускається лише за наявності беззаперечних доказів того, що особа внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Матеріали справи таких обставин не підтверджують, а тому дії заявника, спрямовані на створення формальних підстав для встановлення опіки над ОСОБА_3 з мотивів отримання відстрочки від мобілізації, суд оцінює критично та вважає неприпустимими.

Також суд критично оцінює доводи представника заявника про те, що значний обсяг медичної документації сам по собі свідчить про очевидну недієздатність особи. Суд зазначає, що обсяг медичної документації не є самостійним критерієм, який би свідчив про наявність у особи хронічного стійкого психічного розладу або про нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_2 , не ґрунтується на належних та беззаперечних доказах, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять жодних належних доказів фактичного здійснення ОСОБА_2 постійного догляду за ОСОБА_3 , тоді як обставини справи у своїй сукупності свідчать про намагання заявника створити формальні підстави для оформлення статусу особи, яка здійснює догляд, з метою отримання відстрочки від мобілізації. При цьому, сам факт наявності родинних відносин між заявником та ОСОБА_3 , а також наявність в нього певних вікових чи психічних особливостей, не є підставою для обмеження цивільної дієздатності особи.

Також, суд вважає за необхідне окремо зазначити, що предметом розгляду у даній справі є виключно вимоги, заявлені ОСОБА_2 , а саме щодо визнання ОСОБА_3 , недієздатним та встановлення над ним опіки. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог, на підставі поданих сторонами доказів та наведених ними обставин. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати предмет заяви, формувати інші вимоги чи виходити за межі заявленого заявником способу захисту. Вказана позиція суду узгоджується також з і позицією викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, в постанові від 19 лютого 2026 року по справі № 281/398/24.

За таких обставин суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_2 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 293-300 ЦПК України, ст.ст. 39, 40 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, - відмовити за безпідставністю.

Повний текст рішення складено 28 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш

Присяжні: Гавриляк В.В.

Хамуляк В.О.