Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №444/3658/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3658/25

Провадження № 2/444/264/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягненя компенсації за відчуження майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Саламаха Н.В., в системі "Електронний суд" звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , про стягненя компенсації за відчуження майна, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126574,17 грн компенсації за відчуження автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Вказує, що 20.10.2012 між позивачкою ОСОБА_3 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції складено актовий запис № 2605. Від вказаного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Молодший син сторін спору ОСОБА_7 , страждає на розлади психіки органічного ґенезу, внаслідок чого йому встановлено інвалідність. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04.07.2024 року у справі № 461/4410/24, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. В період шлюбу, 14.04.2023 за відповідачем ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на легковий автомобіль VOLVO V50 1560, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .

Зазначає, що виходячи із встановленої законодавством презумпції спільності майна, набутого в період шлюбу, автомобіль VOLVO V50 1560, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 належить позивачу та відповідачу на справі спільної сумісної власності, а розмір їх часток становить по 1/2. Однак, 10.10.2023 відповідачем вказаний автомобіль продано своєму батькові ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу, оформленого в РСЦ ГСЦ МВС в Львівській області № 4646/2023/4096677.

Стверджує, що своєї згоди на продаж автомобіля позивачка не надавала, про факт відчуження не була повідомлена. Більше того, кошти від продажу вказаного автомобіля відповідач в сімейний бюджет не вносив, половину його вартості позивачці не повернув. При цьому, відчуження спірного автомобіля відбулось за місяць до подання відповідачем позову про розірвання шлюбу до Жовківського районного суду Львівської області в межах справи № 444/4110/23, що свідчить про намір приховати спільне майно подружжя від його поділу.

Зазначає, що виходячи з факту відчуження відповідачем спільного майна подружжя, а саме автомобіля без згоди дружини і без повернення їй половини коштів від його продажу, позивачка має право на стягнення компенсації 1/2 частки вартості відчуженого відповідачем автомобіля в судовому порядку.

Вказує, що з метою отримання інформації про наявність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів за період шлюбу та їхніх технічних характеристик, адвокатом Саламахою Н.В., яка надає правову допомогу позивачці, було скеровано до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях адвокатський запит. У відповідь на нього РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повідомило про відсутність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів на момент надання відповіді та надано інформацію щодо реєстраційних операцій транспортних засобів, вчинених відповідачем з моменту укладення шлюбу, а також надано копію договору про відчуження спірного транспортного засобу відповідачем ОСОБА_8 .

Однак, в наданих РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях документах приховано інформацію про VIN-номер автомобіля, ціну договору, персональну інформацію щодо сторін договору та обрізано частину тексту договору купівлі-продажу автомобіля.

Вказує, що згідно самостійно проведеного розрахунку вартості авто VOLVO V50 1560, 2007 р.в. на сайті AUTO.RIA, середня орієнтовна вартість такого автомобіля може становити 6114 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2025 року становить 253148,34 грн. (41,4047 грн. за 1 дол. США).

Виходячи з такої орієнтовної вартості спірного автомобіля, позивачка має право на стягнення з відповідача 126574,17 грн. компенсації за відчужений ним автомобіль.

Вказує, що зважаючи на те, що позивачка є законним представником (матір`ю) дитини з інвалідністю, вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи може становити: 35000,00 грн в суді першої інстанції.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі, розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, призначити судове засідання для розгляду справи по суті. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 31-33).

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тимошика Ігора Ярославовича на адресу суду 21.10.2025 надійшов відзив на позовну заяву. Проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, вважає такі безпідставними та необгрунтованими. Вказує, що про такий позов ОСОБА_2 стало відомо 13 жовтня 2025 року. Зазначає, що позивачем ОСОБА_9 при поданні вказаного позовної заяви було порушено вимоги статтей 175-177 ЦПК України, оскільки під час подання вказаного позову в позовній заяві не вказано повної дати народження як позивача, так і відповідача ОСОБА_2 , яка би свідчила про ідентифікацію як відповідача ОСОБА_2 так і її, позивача, бо в суспільстві осіб з ініціалами « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 » є кілька. Позивачем до копії позовної заяви (не підписаної ні останньою, ні її представником), яку отримав відповідач ОСОБА_2 , долучено фотокопії документів, на яких відсутня відповідна дата завірення згідно норм ЦПК України. До копії позовної заяви долучено копію ухвали Жовківського районного суду від 13.11..2023 року у справі № 444/4110/24 відносно «Особи 1» (а не ОСОБА_2 ) про направлення справи за підсудністю, але такий «документ» не може бути прийнятий як належний і допустимий доказ в даній справі, оскільки сторона позивача ОСОБА_10 з серпня 2025 року по теперішній час не була позбавлена можливості отримати в канцелярії Жовківського районного суду належним чином завірену копію вказаної вище ухвали суду, яка не свідчить про направлення справи відносно ОСОБА_2 . Крім того, в позовній заяві є посилання позивача на те, що 10.10.2023 ОСОБА_2 автомобіль марки « VOLVO V 50 1560» д.н.3. НОМЕР_1 продав на підставі договору /який ніким не оспорювався/ своєму батькові ОСОБА_8 , однак вказаний автомобіль відповідач ОСОБА_2 повернув батькові в рахунок коштів, які раніше останній позичив у свого батька і такі особисті / як заощадження/ кошти не були спільними з позивачем ОСОБА_11 , яка про такі нічого не знала, відтак вона не може претендувати на компенсацію. Також зазначає, що адміністратор сервісного центру РСЦ ГЦС МВС у Львівській області під час оформлення договору купівлі-продажі автомобіля марки « VOLVO V 50 1560» д.н.з. НОМЕР_1 не порушив жодних норм чи законів України щодо погодження такого договору з дружиною, бо сервісні центри вчиняють такі правочини майже щодня і ніхто з подружжя /чи бувшого продружжя/ не приходить давати згоду.

Вважає, що судова практика не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки в позові не наведено причинно-наслідкового зв`язку з позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В матеріалах справи також відсутні докази фактичної вартості вказаного легкового автомобіля « VOLVO V 50 1560» д.н.з. НОМЕР_1 оскільки до позову не додано відповідного експертного висновку щодо реальної вартості автомобіля, станом на день подання нею позову, тому мав би зобов`язати позивача ОСОБА_9 подати такий експертний висновок і сплатити відповідну суму судового збору. Наведене вище вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів є безпідставними, необґрунтованими і такими, в яких має бути відмовлено. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Саламахи Н.В., в системі "Електронний суд" 08.05.2026 одержано заяву про зменшення позовних вимог.

Вказує, що вартість спірного автомобіля при поданні позову була визначена стороною позивача в розмірі 253148,34 грн самостійно з використанням ресурсу AUTO.RIA. Середня орієнтовна вартість такого автомобіля може становити 6114 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2025 року становило (41,4047 грн. за 1 дол. США). На момент подання позову звіт (висновок) про вартість спірного автомобіля, складений суб`єктом оціночної діяльності, поданий не був у зв`язку з наступним. Згідно із п. 6.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом ФДМУ від 24.11.2003 року № 142/5/2092, визначення типу, моделі, версії КТЗ, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, робочого об`єму двигуна тощо проводиться на основі даних виробника колісного транспортного засобу. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN. З метою отримання інформації, необхідної для повної ідентифікації автомобіля та визначення його вартості адвокатом Саламахою Н.В. скеровувалися адвокатські запити до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, яким відповідь надана з приховуванням VIN-номера спірного автомобіля, що унеможливлює замовлення оцінки цього майна. Внаслідок цього, до позовної заяви було додано клопотання про витребування доказів, необхідних для ідентифікації автомобіля та повідомлено про те, що висновок про вартість автомобіля буде замовлений після отримання витребуваної інформації. Після надходження до суду витребуваної інформації стороною позивача замовлено здійснення оцінки дійсної ринкової вартості вказаного автомобіля.

Вказує, що відповідно до звіту про оцінку автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в., складеного ТОВ «Консулат 2020» станом на 27.04.2026, вартість такого транспортного засобу становить 219208 грн. Таким чином, позивачка має право на стягнення з відповідача 109604 грн. (1/2 вартості автомобіля) компенсації за відчуження автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 109604 грн. компенсації за відчуження автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , судові витрати покласти на відповідача (докази понесення витрат будуть подані впродовж 5 днів з моменту ухваленя рішення у справі).

Позивач в судове засідання не прибув, однак його представник адвокат Саламаха Н.В. в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила такі задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, однак його представник адвокат Тимошик І.Я. в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, щопозовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до §23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 20.10.2012 між позивачкою ОСОБА_3 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції складено актовий запис № 2605.

Від подружнього життя у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Молодший син сторін спору ОСОБА_7 , страждає на розлади психіки органічного ґенезу, внаслідок чого йому встановлено інвалідність, що підтверджується витягом з протоколу засідання дитячої ЛКК КНП «Львівське ТМО2» ВП «Лікарня Князя Лева» № 63 від 13.05.2025 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04.07.2024 у справі № 461/4410/24, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.

У період шлюбу, а саме 14.04.2023, за відповідачем ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на легковий автомобіль VOLVO V50 1560, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, виходячи із встановленої законодавством презумпції спільності майна, набутого в період шлюбу, автомобіль VOLVO V50 1560, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 належить позивачу та відповідачу на справі спільної сумісної власності, а розмір їх часток становить по 1/2.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч.1, ч.4 ст.65 СК України).

Судом встановлено, що 10.10.2023 відповідачем вказаний автомобіль продано своєму батькові ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу, оформленого в РСЦ ГСЦ МВС в Львівській області № 4646/2023/4096677.

На виконання ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 13.11.2025 № 444/3658/25, від РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях 26.11.2026 надійшла копія договору купівлі-продажу 4646/2023/4096677 від 10.10.2023, що став підставою для перереєстрації в ТСЦ МВС N? 4646, автомобіля VOLVO V50, номерний знак НОМЕР_1 .

Договір купівлі-продажу 4646/2023/4096677 укладений 10.10.2023 у місті Червонограді між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_8 (арк. спр. 47).

Встановлено, що згоди на продаж автомобіля дружина, тобто позивачка, не надавала, про факт відчуження не була повідомлена. Коштів від продажу вказаного автомобіля відповідач позивачці не повернув.

Статтею 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина – непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які ним здійснюється на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). За вимогами ч.1 та ч.2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 65 СК України визначає, що дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України. Вказане свідчить, що для укладення угод одним із співвласників щодо майна, яке перебуває у спільній власності декількох осіб, необхідна згода інших співвласників. Разом з тим, відповідно до змісту ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Частиною 4 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. У зв`язку з чим, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину, а також недодержання визначеної законом форми правочину. За наявності умови щодо необхідності згоди на вчинення правочину, така згода має бути надана в письмовій формі. Однак відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого майна без письмової згоди одного з подружжя, за наявності згоди другого з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові у справі № 6-3058цс16 від 22.06.2017, відповідно до якої «законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, який в такому випадку має право на компенсацію вартості відчуженого майна»; у постанові у справі №6-1587цс16 від 12.10.2016 року, відповідно до якої «відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним – інший з подружжя в такому випадку має право на компенсацію вартості своєї частки». Викладені правові висновки підтримано Верховним Судом, зокрема, ВС/КЦС при розгляді у справі № 755/20923/14-ц від 03.05.2018 року зазначено, що "при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна."

На необхідність застосування судової практики про розгляді спорів звернув увагу Європейський суд з прав людини. Зокрема, ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, §61). Також ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31/32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, §65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 року у справі «S.W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). Таким чином, відповідно до аналізу правових норм, якими врегульовано порядок здійснення співвласниками своїх повноважень як власників щодо спільного майна, та судової практики Верховного Суду щодо їх застосування у спірних правовідношеннях, при відчужені без письмової згоди одного з подружжя спільне майно іншим подружжям не витребовується у добросовісного набувача, а за цих умов у іншого співвласника (дружини) виникає право на грошову компенсацію шляхом подання відповідного позову.

Виходячи з наведених законодавчих положень та практики їх застосування, факту відчуження відповідачем спільного майна подружжя – автомобіля без згоди дружини і без повернення їй половини коштів від його продажу, позивачка має право на стягнення компенсації 1/2 частки вартості відчуженого відповідачем автомобіля в судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до звіту про оцінку легкового автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в., складеного ТОВ «Консулат 2020» станом на 27.04.2026, вартість такого транспортного засобу становить 219208 грн. (арк. спр. 67-72).

Наведені стороною відповідача заперечення проти позову є безпідставними та необгрунтованими і, на думку суду, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Суд бере до уваги представлений стороною позивача звіт про оцінку майна та враховує такий при ухваленні рішення.

Таким чином, позивачка має право на стягнення з відповідача 109604 грн. (1/2 вартості автомобіля) компенсації за відчуження автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 109 604 грн. компенсації за відчуження автомобіля VOLVO V50 1560, 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2026 року.

Суддя Ясиновський Р. Б.