Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №761/45367/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45367/24

Провадження № 2/761/1455/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - відповідач), про захист прав споживачів, у якому просить визнати Кредитний договір №100002246 від 01.08.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» неукладеним. Визнати Кредитний договір від 02.08.2024 року на суму 24000 грн. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» неукладеним. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» видалити персональні дані щодо ОСОБА_1 та Кредитний договір №100002246 від 01.08.2024 року з бази даних ТОВ «Українське Бюро Кредитних Історій», а також власних електронних баз, сервісів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії, а також стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 став жертвою шахрайських дій на суму 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. та 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. 01.08.2024 року на електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшло повідомлення про оформлення кредиту на суму 2000,00 грн на ім`я позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ШвидкоГроші). 02.08.2024 року на електронну адресу позивача було надіслано повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ШвидкоГроші) про оформлення ще одного кредиту на суму 24 000, 00 грн. на ім`я позивача. Незаконно використавши персональні дані позивача та його абонентський номер телефону, невідомою особою було оформлено два онлайн -кредити на ім`я позивача, за яким переведено кредитні кошти на невідомий для нього рахунок. Невідкладно після того як позивач дізнався стосовно вчинення шахрайських дій він звернувся до Клієнтської підтримки Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ШвидкоГроші).Зателефонувавши на гарячу лінію установи, позивач отримав підтвердження того, від оператора, що кредити дійсно відкриті від його імені. Оператор не надав вичерпної відповіді, про те яким чином хтось оформив кредит від імені позивача та без його відома. 02.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Національного банку України стосовно неправомірних дій відповідача. У відповідь на скаргу яка зареєстрована від 02.08.2024 за №С-175489/5/15967, Національний банк України зазначив: «Просимо прийняти до уваги, що виходячи з повноважень Національного банку у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових установ на підставі Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та функцій Національного банку, визначених статтями 6,7 Закону України «Про Національний банк України», у Національного банку відсутні повноваження щодо розслідування та підтвердження або спростування фактів шахрайських дій іншими особами (особою), представництва фізичних осіб у межах договірних відносин з небанківськими фінансовими установами, здійснення впливу на небанківські фінансові установи з метою вчинення певних дій на користь їх клієнтів, а також вирішення спорів, що виникають під час договірних відносин між небанківськими фінансовими установами та їх клієнтами. Крім того, 02.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою кримінальне правопорушення до Відділу №1 Одеського районного управління поліції України в Одеській області. Після цього, 15.11.2024 року був направлений адвокатський запит до Відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області з метою отримання інформації щодо того, на якому етапі знаходиться розгляд заяви про кримінальне правопорушення від 02.08.2024 року від ОСОБА_1 у Відділі поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області. У відповідь на адвокатський запит Відділ поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області зазначив наступне: «07.08.2024 до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 за фактом оформлення кредиту від установи «Швидко Гроші». Відомості про подію зареєстровано до Єдиного обліку відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області за №10386 від07.08.2024, розглянуто відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян» та списано до справи відділу поліції. Про результати проведеної перевірки заявнику у встановленому законодавством порядку надіслані листи». Жодного листа від Відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області позивач не отримував. Таким чином, оскільки позивач з відповідачем не укладав жодного кредитного договору, стосовно нього були вчинені шахрайські дії невідомих третіх осіб, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

15 06.12.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

10.01.2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від відповідача надійшов відзив згідно якого представник просить відмовити у задоволенні позову, наголошуючи на безпідставності заявлених вимог, оскільки позивачку при укладенні договору було належним чином ідентифіковано, договір позики підписано одноразовим ідентифікатором у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію», грошові кошти у сумі 2 000,00 грн. перераховані на картковий рахунок позивача. На думку представника, у позові не наведено жодного обґрунтування порушення норм закону, які б свідчили що договір укладений між сторонами є недійсним чи нікчемним. Разом з відзивом на позовну заяву представником надано паспорт споживчого кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором Е699, заявку від 01.08.2024, підтвердження укладання кредитного договору, які також підписані за допомогою одноразового ідентифікатора Е699, квитанція про зарахування коштів у розмірі 2 000,00 грн.

13.03.2026 року через систему «Електронни суд» від представника позивача надійшла заява про зміну (уточнення) позовних вимог.

30.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення стосовно заяви про зміну (уточнення) позовних вимог.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено, що 01.08.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №01.08.2024-100002246, підписаний одноразовим ідентифікатором (E699), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 , використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 2 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. Еmail зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3. Також, серед контактних номерів зазначений номер телефону НОМЕР_1 , який належить позивачу та який вказаний у позовній заяві, як контактний.

01.08.2024р. позивач в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку на яку бажає отримати кредит 5167-6196-1057-1676. Саме на цю картку 5167-6196-1057-1676 Відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі - 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №2497272551 від 01.08.2024 з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №01.08.2024-100002246.

З наведеного вбачається, що грошові кошти перераховані Товариством на карту 5167 6196-1057-1676 яку позивач вказав в особистому кабінеті https://sgroshi.com.ua/kabinet/.

Крім того, 02.08.2024р. позивачем по кредитному договору №01.08.2024-100002246 було сплачено за тіло кредиту та відсотки за користуванням кредитом в розмірі - 2 240,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «УПР» вих. № 4237_250110122031 від 10-01-2025, у якому зазначено, що 02-08-2024 06:37:22 на суму 2240,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 469564030, операція пройшла з використанням 3D-Secure, призначення платежу: Сплата по договору No01.08.2024-100002246 від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 .

02.08.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який підписаний одноразовим ідентифікатором (А378), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 , використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".

Матеріали справи свідчать про те, що оспорювані договори укладені в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із положеннями статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в письмовій формі за допомогою електронного засобу зв`язку, який підписано сторонами з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно із приписами частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, станом на день укладення кредитного договору і чинній на даний час), зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

До відносин споживчого кредитування Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення даної норми Закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до пункту 6.7.1 кредитного договору від 01.08.2024 року позичальник повністю усвідомлює значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням та має здатність його виконувати.

Згідно з п. 6.7.2. кредитного договору від 01.08.2024 року позичальник повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, і настання певних юридичних наслідків.

Суд враховує, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні правові підстави для втручання у договірні правовідносини, і відсутні підстави для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13).

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини шостої статті81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що останнім не було підписано одноразовим ідентифікатором заяви про перекредитування/зарахування до електронного кредитного договору.

Всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від власної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і сновоположних свобод; ст.ст. 15, 16, 203, 215, 227, 253, 256, 257, 260, 261, 267, 524, 533, 548, 627, 638, 1054, 1059 ЦК України; Закон України «Про електронну комерцію»; Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: