Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №761/53828/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/53828/25

Провадження № 2/761/7366/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просив суд: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) кошти, які утримуються без достатньої правової підстави, на загальну суму 56350,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 11.02.2025 винесено постанову № 373 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 25500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанову передано до примусового виконання за місцем проживання боржника до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). За заявою стягувача Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. 30.04.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на виконання зазначеної постанови про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 51 000 грн. У зв`язку з тим, що виконавчий документ виконано, державним виконавцем 30.05.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. З мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником сплачені в повному обсязі. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2025 у справі №754/7323/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.02.2025 № 373 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ), справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.10 ст. 247 КУпАП. Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1 211,20 грн., в частині позову про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути сплачений штраф, відмовлено. В частині відмови у позові рішення суду обґрунтовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що штраф було сплачено позивачем на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення, яка на момент сплати була чинною та підлягала виконанню. Згідно зі статтею 307 КУпАП, штрафи, накладені постановами у справах про адміністративні правопорушення, підлягають зарахуванню до державного бюджету України. Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 - не є розпорядником вказаних коштів та не має повноважень щодо їх повернення. Враховуючи, що спірна вимога пред`явлена до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Як зазначив суд питання про повернення сплаченого штрафу може бути вирішене позивачем у порядку, передбаченому законодавством, шляхом звернення до органу Державної казначейської служби України з урахуванням прийнятого у даній справі рішення суду. Відтак, позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в порядку вимог ст.1212 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

22.01.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

19.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача -1 надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

25.02.2026 року від позивача на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 11.02.2025 винесено постанову № 373 про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 25500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову передано до примусового виконання за місцем проживання боржника до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

За заявою стягувача Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. 30.04.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на виконання зазначеної постанови про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 51 000 грн.

У зв`язку з тим, що виконавчий документ виконано, державним виконавцем 30.05.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. З мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником сплачені в повному обсязі.

Крім того, факт примусового стягнення державним виконавцем коштів із позивача на загальну суму 56350,00 грн. та перерахування їх на рахунки Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України) до Державного бюджету України підтверджується платіжними інструкціями: №17052 від 08.05.2025 на суму 45230,92 грн., № 18314 від 14.05.2025 на суму 951,81 грн., №22010 від 02.06.2025 на суму 4817,27 грн., № 17051 від 08.05.2025 на суму 4523,09 грн., № 18313 від 14.05.2025 на суму 576,91 грн., № 16987 від 08.05.2025 на суму 69,00 грн., № 16988 від 08.05.2025 на суму 181,00 грн., які долучені до матеріалів позовної заяви.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2025 у справі №754/7323/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.02.2025 № 373 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1), справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.10 ст. 247 КУпАП.

Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1 211,20 грн., в частині позову про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути сплачений штраф, відмовлено.

В частині відмови у позові рішення суду обґрунтовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що штраф було сплачено позивачем на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення, яка на момент сплати була чинною та підлягала виконанню. Згідно зі статтею 307 КУпАП, штрафи, накладені постановами у справах про адміністративні правопорушення, підлягають зарахуванню до державного бюджету України. Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 - не є розпорядником вказаних коштів та не має повноважень щодо їх повернення.

Враховуючи, що спірна вимога пред`явлена до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Як зазначив суд питання про повернення сплаченого штрафу може бути вирішене позивачем у порядку, передбаченому законодавством, шляхом звернення до органу Державної казначейської служби України з урахуванням прийнятого у даній справі рішення суду.

Відтак, позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в порядку вимог ст.1212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, у даній справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 34967593, який стягнув виконавчий збір, та Державна казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Враховуючи те, що Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 22.09.2025 року визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.02.2025 № 373 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ), справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.10 ст. 247 КУпАП, тому кошти, які позивач сплатив на виконання вказаної постанови в загальному розмірі 56 350,00 грн до бюджету, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.

Спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

У спірних правовідносинах такими органами є Державна казначейська служба України та Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України (ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абз. 1 п. 5 розділу І Порядку № 787).

Відповідно до п. 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, (далі Порядок № 787), платник має право звернутись до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету, із обов`язковим зазначенням у ній інформації у визначеній Порядком послідовності.

У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов`язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев`ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.

Однак, грошові кошти, перераховані до бюджету на підставі постанов про застосування такого стягнення, які надалі апеляційний адміністративний суд скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Мінфіну від 3 вересня 2013 року № 787.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.

З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду на момент сплати позивачем штрафу були юридичні підстави для такого платежу, а саме чинна постанова у справі про адміністративне правопорушення. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково або надмірно. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням про скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок № 787 застосовний до випадків повернення помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету, оскільки сплачена позивачем сума штрафу в загальному розмірі 56350,00 грн не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. На ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК.

Так, згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді коли первісно така підстава існувала, але у подальшому відпала.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у сумі 56350,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: