Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №758/15260/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15260/25

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

заявниці ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства померлого, внесення змін до актового запису про народження, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025р. заявниця ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що вона є рідною дочкою ОСОБА_3 .

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що вона ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві. До моменту її народження її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, однак шлюб між ними не було зареєстровано.

Відповідно, реєстрація дитини здійснювалася зі слів матері та в графі «батько» зазначене прізвище матері « ОСОБА_5 » та ім`я та по-батькові біологічного батька заявниці « ОСОБА_6 ». Таким чином, в свідоцтві про народження заявниці на ім`я ОСОБА_4 в графі «батько» значиться « ОСОБА_7 ».

Заявниця зазначає, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прожили в цивільному шлюбі разом аж до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 . 19 серпня 2025р. заявниця звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на підставі Заповіту, складеного її батьком ОСОБА_3 на її користь. Вказує, що є єдиною спадкоємицею після смерті батька, однак не може оформити спадщину на нерухоме майно на своє ім`я після смерті батька на підставі статті 174 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподаткування між членами сім`ї 1-го ступеня споріднення, адже документально не може довести, що є рідною донькою померлого.

Посилаючись на вказані обставини, звернулася із заявою до Подільського районного суду міста Києва, у якій, з урахуванням уточнень в редакції заяви від 20 квітня 2026 р., просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 ; встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а також просить зобов`язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №812 від 02 квітня 1981 року про народження, який складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва (колишня назва Мінський відділ ЗАГС міста Києва), де зазначено відомості про батька: у графі - «прізвище, власне ім?я, по батькові змінити прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 » при цьому залишити дійсне ім?я та по батькові - « ОСОБА_6 », в графі «дата народження» вказати дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_5 », графу «Підстава запису відомостей про батька» привести у відповідність до чинного законодавства.

У судовому засіданні заявниця вимоги своєї заяви підтримала, пояснила, що її батьки проживали все життя однією сім`єю та лише з об`єктивних причин батько у 1981 році не зареєстрував доньку ОСОБА_9 на своє ім`я. Після смерті батька виникла необхідність оформити спадкове майно на підставі Заповіту та для оподаткування за нульовою ставкою необхідно довести 1-й ступінь споріднення, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

У судовому засіданні заінтересована особа - мати заявниці ОСОБА_2 вимоги заяви своєї доньки підтримала, просила заяву задовольнити. Звертала увагу суду на те, що їй як нікому іншому відомо, що біологічним батьком доньки ОСОБА_9 є ОСОБА_3 . З ним ОСОБА_2 прожила увесь час від народження дитини до його смерті. Наразі виник юридичний аспект питання батьківства, необхідно внести зміни до актового запису про народження доньки задля внесення справжніх відомостей про батька.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що є подружкою матері заявниці, з якою свідок товаришує орієнтовно з дитинства з 10 років. До цього товаришували батьки свідка ОСОБА_11 та заінтересовані особи ОСОБА_12 . Свідок повідомила, що сім`я її подруги ОСОБА_13 жила на Оболоні. Там народилася ОСОБА_9 . Всі відносини між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були такі, які притаманні подружжю. На момент, коли народилася ОСОБА_9 , свідкові навіть не було відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не одружені. Про таку обставину стало відомо не так давно. У свідка не виникає сумнівів про те, що ОСОБА_9 народилася від шлюбних відносин з ОСОБА_3 . Інших відносин з іншими мужчинами у ОСОБА_2 не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_2 з 1988р., коли сім`я ОСОБА_16 та сім`я ОСОБА_5 отримали квартири в одному будинку по АДРЕСА_1 . Свідок повідомила, що ОСОБА_6 був найкращим батьком для ОСОБА_9 , якого вона могла уявляти. Він займався дитиною, водив ОСОБА_9 в садочок, забирав зі школи. У свідка стійке переконання, що ОСОБА_14 біологічний батько ОСОБА_9 . Про те, що юридично були внесені відомості про вигаданого батька їй навіть не було відомо.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У частині 1 статті 315 ЦПК України визначено, які факти, що мають юридичне значення, можуть бути встановлені судом, серед переліку яких зазначено факт родинних відносин між фізичними особами. В частині 2 цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 зазначено, що визначений в ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

В пункті 15 вказаної постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад , відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Отже, вирішуючи заяву заявниці, суд керується статтею 315 ЦПК України, відповідно до якої суд може встановити факт батьківства померлої особи по відношенню до дитини за заявою дитини, яка досягла повноліття.

На виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026р. з Оболонського ВРАЦС надійшла копія актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного 2 квітня 1981р. Мінським відділом РАЦС м.Києва. З інформації, внесеної до актового запису про народження ОСОБА_4 вбачається, що відомості про батька дитини внесені за заявою матері.

Отже, щоб зробити висновок про доведеність вимог заявниці про факт батьківства померлого ОСОБА_7 , суд повинен керуватися нормами КпШС, які регламентують порядок встановлення батьківства дітей, які народилися під час дії цього кодексу.

Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 «положення про встановлення батьківства, викладені у ч.3 ст.53 КпШС України, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин».

В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства, може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства проводиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

Заявниця ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому слід з`ясовувати ст.53 КпШС.

Згідно до ст. 53 КпШС, для встановлення батьківства в судовому порядку необхідно, щоб батьки дитини не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, щоб припустимий батько дитини відмовився від встановлення батьківства в добровільному порядку та щоб відбулась реєстрація народження дитини в органах РАЦС.

Встановлення батьківства в судовому порядку можливе як в порядку позовного провадження, так і в порядку окремого провадження (встановлення факту визнання батьківства та факту батьківства).

Встановлення батьківства у позовному провадженні можливо лише за життя припустимого батька дитини. У випадку, якщо він помер, та дитина народилась від незареєстрованого шлюбу, то встановлення факту визнання або факту батьківства має відбуватись в порядку окремого провадження.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Тобто, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128, ч. 1 ст. 129, ст. 130 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд зазначив, що: «доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 Верховний Суд наголосив, що доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач.

У постанові від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 Верховний Суд вказав, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про те, чи можуть бути задоволені вимоги заяви ОСОБА_1 , суд встановив таке.

Відповідно до чинного законодавства, яке діяло на момент здійснення актового запису №812 від 02 квітня 1981 року народження про народження, проведеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва (колишня назва відділу - Мінський відділ ЗАГС міста Києва) запис про батька було проведено у відповідності до статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України, яка передбачала: «Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

У конкретному випадку запис про народження заявниці здійснювався відповідно до частини 2 статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України: запис про батька дитини в книзі записів народжень проводився за прізвищем матері - « ОСОБА_5 », а ім`я по батькові та національність батька дитини записується за її вказівкою - « ОСОБА_6 , українець», що на дату 02 квітня 1981 року (чинний Кодекс про шлюб та сім`ю України) відповідало вимогам законодавства.

В подальшому, як вбачається з Повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 28 травня 2011 року було здійснено реєстрацію актового запису про народження за №00041990726, де вказано, що підставою внесення відомостей про батька є заява матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

До матеріалів справи заявницею долучено Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00057735512 від 15.04.2026 року.

Таким чином, документально доведено, що відомості про батька ОСОБА_4 внесення на підставі статті 53 КпШС, та за наявності доказів, які можуть вказувати на батьківство ОСОБА_3 , суд судовим рішенням може встановити відповідний факт його батьківства.

Судом встановлено, що 16.07.2004 року, у зв`язку із одруженням, ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_17 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 16.07.2004 року.

07.02.2006 року даний шлюб було розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про

розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 07.02.2006 року.

25 грудня 2010р. ОСОБА_18 вийшла заміж за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_19 », що підтверджується копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 25 грудня 2010р., виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві.

Судом встановлені обставини про виховання дитини ОСОБА_20 спільно з її матір`ю ОСОБА_2 .

Так, спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

З пояснень заявниці встановлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) прожили разом в цивільному шлюбі, разом виховували заявницю як доньку. Все дитинство дівчинка проживала разом з обома батьками.

Поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_2 та показаннями свідків доведено факт того, що дитина перебувала на утриманні та вихованні матері ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , він займався вихованням дитини на рівні з матір`ю дитини, позиціонував себе батьком дитини. Найближчі знайомі сім`ї навіть не володіли інформацією про те, що відомості про батька внесені зі слів матері. Жоден із допитаних свідків не поставив під сумнів те, що померлий ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_9 .

Про факт його батьківства опосередковано може також свідчити складений ним заповіт на користь ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , 27.03.2009 року склав заповіт, яким усе своє майно заповідав ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією заповіту та витягу №19175691 від 27.03.2009 року зі Спадкового реєстру про реєстрацію заповіту.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.08.2025 року.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026р. у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнко Юлії Олександрівни була витребувана копія спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Зі спадкової справи вбачається, що 19 серпня 2025 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 . На підставі заяви було заведено

спадкову справу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Авдієнко Юлією Олександрівною, про що отримано Витяг про реєстрацію в Спадковому

реєстрі. Заявниця у даній справі ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 .

За матеріалами спадкової справи суд встановив відсутність спору щодо майна померлого через призму відсутності інших спадкоємців, на права яких може вплинути рішення у даній справі, у разі доведення факту родинних відносин між заявницею та померлим.

При оформленні права власності на об`єкти спадщини, які залишилися після

смерті ОСОБА_3 , заявниця має право скористатися податковою пільгою відповідно до пункту174.2.1 та п.174.2 статті 174 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються об`єкти спадщини, що успадковуються членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. Втім, для застосування цієї пільги заявниці необхідне доведення судовим рішенням факту батьківства померлого щодо неї.

Відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого

розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних

фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення

умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження

наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд

розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт батьківства померлого щодо заявника.

Факт батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , а саме, що

ОСОБА_3 являється її батьком, підтверджується вищенаведеною інформацією та встановленими судом доказами, які з урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилається заявниця на обґрунтування своїх вимог, а тому суд дійшов висновку про доведеність факту батьківства померлої особи відносно заявниці.

На користь таких висновків виступають відповідні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду: постанова КЦС Верховного Суд від 09.07.2025 у справі №201/1017/25: факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Якщо питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалося за життя чоловіка, така обставина не є перешкодою для застосування статті 130 СК України (постанова КЦС Верховного Суд від 02.10.2024 у справі № 206/1906/23).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (постанова КЦС Верховного Суд від 20.09.2024 у справі № 183/2690/21).

За таких обставин, заява заявниці підлягає задоволенню в частині встановлення факту батьківства та зобов`язання відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження заявниці. У задоволенні заяви в частині встановлення факту родинних відносин слід відмовити, адже дана вимога є взаємовиключною із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту батьківства.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються. За таких обставин, судовий збір відшкодуванню на користь заявниці не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 318, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту родинних відносин та факту батьківства померлого, внесення змін до актового запису про народження, - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №812 від 02 квітня 1981 року про народження, який складено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва (колишня назва Мінський відділ ЗАГС міста Києва), а саме у графі - «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець.

В решті вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Т.В.Войтенко