Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №336/10666/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/10666/24

Номер провадження: 1-кп/336/492/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) № 12024082080001350 від 06.09.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, українця, одруженого, який має середню спеціальну освіту, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 за контрактом, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-

07.07.2016 Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 3, ст. 187 ч. 3, ст. 70 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

14.11.2016 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 187 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

31.05.2019 Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2 КК України до 8 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна; 29.12.2019 на підставі Указу Президента України «Про помилування» №959/2019 від відбування покарання звільнений;

27.03.2020 Оболонським районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

10.12.2020 Святошинським районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2, ст.70 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

12.01.2021 Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

23.02.2022 Васильківським районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2, ст.70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі;

14.07.2022 Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнився 05.07.2024 на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково, невідбутий строк покарання 3 роки 7 місяців 9 днів;

04.11.2025 Соломянським районним судом м. Києва за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного цим вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2022 року призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та, проходячи службу за контрактом на посаді гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (Шквал) у військовому званні «солдат», всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 05 вересня 2024 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента N?64/2022 від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України N?469/2024 від 23.07.2024 року, знаходячись в салоні трамваю маршруту N? 12, який знаходився на кінцевій зупинці розворот на кільце Зелений Яр по вулиці Шевченка в місті Запоріжжі, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров?я. особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до потерпілої ОСОБА_6 , яка знаходилась у кабіні вагону трамваю та рукою стиснув шию, після чого наніс один удар кулаком правої руки в область верхньої губи та один удар кулаком правої руки в область верхньої правої повіки, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні шиї дещо ліворуч у середній третині, синця з набряком м?яких тканин та садном на слизовій оболонці верхньої губи з розповсюдженням на кайму верхньої губи, синця з набряком м?яких тканин в ділянці правої надбрівної дуги у зовнішньому її куті, які згідно висновку судово-медичного експерта кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, тим самим дезорієнтувавши потерпілу, відкрито викрав з полиці кабіни вагону сумку останньої світло-бежевого кольору, вартість якої згідно висновку судового експерта складає 391 гривня 67 копійок.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 не чинить активного опору, разом з викраденим майном вибіг з салону трамваю та зник з місця вчинення злочину, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 391 гривня 67 копійок.

Крім того, 05 вересня 2024 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану, відповідно Указу Президента N?64/2022 від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України N?469/2024 від 23.07.2024 року, знаходячись біля магазину «Медвідь», що розташований по вулиці Шевченка, 243-В в місті Запоріжжі, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, побачив залишений на поверхні столу, який знаходиться на вулиці біля вказаного магазину, мобільний телефон «Хіаоті Redmi 12» імей: НОМЕР_2 та визначив його предметом свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна вчинене повторно, у період воєнного стану, ОСОБА_4 , впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись біля столу викрав з його поверхні вказаний мобільний телефон, вартість якого згідно висновку експерта складає 4956 гривень 45 копійок. Після чого разом з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись в подальшому цим майном на свою користь, чимспричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4956 гривень 45 копійок.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальних актах обставинами, а саме: вказав місце, час і спосіб, вчинення кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 показав, що у вересні 2024 року знаходячись біля магазину, побачив чоловіка, який пив пиво, на столі лежав телефон. Коли чоловік відійшов, ОСОБА_4 схопив телефон, та зник з місця події, телефон здав в ломбард, а кошти витратив. Того ж дня підійшов до жінки, яка знаходилась в кабіні вагону трамваю, рукою схопив за шию, наніс удар, та викрав сумку і зник з місця події.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням письмових документів, а саме, матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорює вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальних актах обставин.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд виходить з такого.

Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.

Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 суд прийшов до висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Мотиви призначення покарання.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

У судових дебатах прокурор просив призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років, за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 7 рік. При призначенні остаточного покарання просив врахувати покарання за попереднім вироком.

Захисник та ОСОБА_4 у судовому засіданні просили призначити мінімальне покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінальних проваджень, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, який раніше судимий.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

При призначенні покарання судом враховано обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин що обтяжують покарання та матеріали що характеризують обвинуваченого.

За таких обставин приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання:

-за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років;

-за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

З урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Також остаточно призначаючи покарання ОСОБА_4 судом враховано вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2025 року, за яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України та остаточно призначено покарання у виді шести років позбавлення волі.

Оскільки епізоди вчинені ОСОБА_4 до ухвалення попереднього вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2025 року, слід призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, що призначається за цим вироком, з покаранням, призначеним за попереднім вироком.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Процесуальні витрати у у розмірі 1951,13 стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368–371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України.

За ч. 4 ст. 185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

За ч. 4 ст. 186 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, що призначається за даним вироком, з призначеним покаранням за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2025 року, призначити ОСОБА_4 остаточне до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років і 1 (місяць).

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

У строк покарання остаточно призначеного цим вироком, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком, а також строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2024 року (336/8953/24), а саме: з 06.09.2024 по 04.11.2024 року за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Витрати на проведення експертиз у розмірі 1951,13 грн. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази, які зберігаються в камері схову ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, а саме: запальничку, вологі серветки, туалетний папір, ганчірка, футболку чорного кольору, бейсболу темно-сірого кольору, сумку чоловічу чорного кольору, диск, мобільний телефон ZTE з сім карткою – знищити; сумку бежевого кольору, запобіжники трамваю – повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, а для особи яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1