Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №336/10699/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/10699/25

Пр. 1-кп/336/698/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080001523 від 20.10.2025, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пулемець Любомльського району Волинської області, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», адреса реєстрації: відсутня, адреса фактичного місця проживання до затримання: АДРЕСА_1 , малолітніх та інших осіб на утриманні не має, інвалідності не має, раніше судимого:

- 24.10.1996 вироком Волинського обласного суду за ст.93 п.е, ж, ст.100, ч.4 ст.117, ч.2 ст.118, ч.2 ст.17, ч.3 ст.140 КК України 1960 р., із застосуванням ст.42 КК України, до позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців;

- 30.11.2011 вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області за ч.1 ст.14, ч.2 ст.393 КК України, із застосуванням ст.71 КК України, до позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців, зміненого ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06.02.2002, яким виключено посилання на ст.15 КК України, звільнений 22.03.2013;

- 13.08.2013 вироком Шацького районного суду Волинської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- 20.03.2014 вироком Шацького районного суду Волинської області за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців, звільнений умовно-достроково 14.09.2016;

- 01.03.2017 вироком Шацького районного суду Волинської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст.153 КК України, із застосуванням ст.70, 72 КК України, до позбавлення волі на строк 6 років, із застосуванням ст.71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, звільнений 03.03.2023 за відбуттям строку покарання;

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи військову службу на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 19.10.2025 в період часу з 18 години 55 хвилин до 18 години 58 хвилин, перебуваючи у приміщенні кафе «Їжачок», за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, зайшов до службового приміщення вищевказаного кафе, де перебувала продавець ОСОБА_6 , почав вимагати передати йому алкогольний напій. Після того, як остання відмовила, ОСОБА_3 дістав зі своєї кишені ніж та, тримаючи його у правій руці, підійшов до потерпілої ОСОБА_6 , та погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров?я, яке виразилось в демонстрації ножа, почав знову вимагати передати йому алкогольні напої.

Потерпіла ОСОБА_6 погрози застосування насильства з боку ОСОБА_3 сприймала як реальні та, побоюючись за своє життя та здоров?я, не чинила опір ОСОБА_3 , після чого наповнила полімерну пляшку алкогольним напоєм.

Після чого ОСОБА_3 підійшов до касового апарату, розташованого у кафе, та, відкривши його, заволодів коштами в сумі 500,00 гривень (купюрами по 20, 50, 100 гривень). Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_3 забрав з прилавку пляшку горілки «Улюблена пшенична», об?ємом 0,5 л. вартістю 66,00 гривень, без ПДВ, та пляшку алкогольного напою «пиво Закарпатське», об?ємом 1 л, вартістю 65,00 гривень, без ПДВ, які належать власнику кафе ОСОБА_7 .

Після чого ОСОБА_3 разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 631,00 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення на початку судового розгляду не визнав, спростовуючи кваліфікацію діяння, заперечуючи розбійний напад. Своєї причетності до скоєння злочину обвинувачений не заперечував, але повідомляв, що обставини вчинення злочину не пам?ятає. Після дослідження відеозаписів, під час допиту обвинувачений визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, у скоєному розкаявся, висловив бажання продовжити проходження військової служби.

Так, обвинувачений показав суду, що напередодні дня події був в госпіталі, на ніч залишався в укритті на території лікарні, вдень 19.10.2025 він вийшов з лікарні та попрямував до парку випити кави. Після цього, орієнтовно о 15-16-00 годині, він зустрів двох військових та випив з ними 0,7 л горілки на трьох неподалік лікарні №8. Точної кількості спиртного (горілки), яку вжив, він не пам?ятає, але почував себе погано.

Також ОСОБА_3 повідомив, що згадав всі обставини після відтворення відеозаписів, на яких все відображено вірно. Від медичного огляду під час досудового розслідування, як підтвердив обвинувачений, він дійсно відмовився, адже не захотів проходити.

Так, як показав ОСОБА_3 , вказані хлопці, з яким він вживав спиртні напої, пішли, а ОСОБА_3 попрямував до кафе «Їжачок», до якого йшов приблизно протягом 10 хвилин. В цей час на вулиці було темно. В даному закладі він раніше вже бував, зазвичай замовляв їжу накшталт пельменів, купував воду. В день події обвинувачений був одягнутий у формений одяг військового, зброї при собі не мав. На відеозаписі, відтвореному судом, дійсно відображено одяг, в якому він був.

Коли ОСОБА_3 зайшов до кафе, відповідно до свідчень обвинуваченого, потерпіла, яка працювала продавчинею, відмовила йому у продажі спиртного. Ніж, виявлений та вилучений у нього під час затримання, обвинувачений приніс із собою, адже завжди мав його при собі в побутових цілях. Обвинувачений стверджує, що він не мав наміру його застосовувати до потерпілої, але тримав у руці ще коли вперше зайшов до кафе. Обвинувачений також зауважив, що загубив чохол від нього. Під час перебування в кафе він, тримаючи ніж в руці, то ховав його, то діставав. Потерпіла його бачила, відповідно, ОСОБА_3 розуміє, що вчинив протиправне діяння, перелякав потерпілу, адже вона могла сприйняти такі дії як загрозу.

Обвинувачений показав, що каса в приміщенні кафе була відчинена, проте крупні грошові купюри потерпіла забрала, разом з цим, перелік викраденого не спростовує.

Так, перелік речей, які вилучені у ОСОБА_3 під час затримання, обвинувачений визнає, зокрема, ножа, довжиною орієнтовно 22 см, який він показував потерпілій, грошових коштів у сумі 200,00 гривень. При цьому, обвинувачений стверджує, що після викрадення грошових коштів з кафе він їх не витрачав.

За запитання суду обвинувачений повідомив, що повернення одягу не потребує.

Потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що є власником кафе «Їжачок», розташованого по пр. Моторобудівників, буд.64 у м.Запоріжжі, потерпіла ОСОБА_8 є співробітницею закладу – продавчинею. Самовидцем злочину потерпілий не був, проте приїхав після повідомлення потерпілої про те, що відбулося, приблизно через 15 хвилин. ОСОБА_7 підтвердив, що у приміщенні кафе розташовані відеокамери спостереження, відеозаписи з яких, здійснені в день події, він надав під час досудового розслідування. Обставини події потерпілому відомі зі слів ОСОБА_8 та з відеозаписів, позаяк він був присутній під час їх огляду. Потерпілий також зазначив, що у день події, коли військовий здійснив напад на потерпілу, здійснено викрадення пляшки горілки, пляшки пива «Закарпатське», грошові кошти, сума 500-600 гривень, що виявлено під час інвентаризації, точної суми не пам?ятає у зв?язку із часом, який сплинув після події. Претензій до обвинуваченого не має, просить призначити покарання на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_8 показала суду, що працевлаштована у кафе «Їжачок», розташованому по пр. Моторобудівників, буд.64 у м.Запоріжжі, продавчинею. У закладі, який працює з 08-00 до 20-00 години здійснюється, серед іншого, продаж спиртних напоїв. ОСОБА_8 підтвердила, що у закладі та при виході розташовані камери відеоспостереження.

Так, 19.10.2025, ближче до вечора, точного часу не пам?ятає, вона була на робочому місця, біля барної стійки. Чи бачила обвинуваченого до цього дня, не пам?ятає. ОСОБА_8 на запитання ОСОБА_3 , коли він вперше зайшов до приміщення кафе, відмовилась продати йому спиртні напої. Спочатку привіталась з ним. Обвинувачений був у військовій формі. Зміст розмови потерпіла докладно не пам?ятає. Отримавши відмову, він пішов з приміщення кафе. Після цього потерпіла на кухні розмовляла із подругою, вийшла на вулицю розмовляти, в приміщенні нікого не було. ОСОБА_3 також був в цей час на вулиці.

Коли потерпіла зайшла до кафе, як показала ОСОБА_8 , вона не одразу помітила, що ОСОБА_3 слідував за нею, в її присутності дістав ніж, після чого зайшов за нею за барну стійку. Він питав, що є поїсти, а також щось щодо каси питав. Коли потерпіла побачила, що ОСОБА_3 відкрив касу, вона змогла забрати частину грошей, що перебували у ній, але ОСОБА_3 викрав іншу частину купюрами по 20, 50 гривень, точної суму не пам?ятає. Крім того, обвинувачений забрав горілку, пляшку пива, яку вона наливала, та пішов. Горілку він взяв під баром після того як викрав з каси грошові кошти, ймовірно, пляшку проніс під курткою. Пиво, яке викрав ОСОБА_3 , вона набирала при ньому, але не до кінця наповнила пляшку.

Щодо ножа, який дістав обвинувачений, потерпіла впізнала його під час досудового розслідування по пред?явленим фотокарткам за кольором, довжиною та лезом.

ОСОБА_8 підтвердила, що була у стресовому стані, при цьому, змісту погроз ОСОБА_3 не пам?ятає, але демонстрацію ножа сприймала як загрозу для себе.

Потерпіла просить призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, претензій до нього не має.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судові засідання після здійснення їх допиту не з`являлись, належним чином повідомлені про дати, час та місце судового розгляду, згідно з заявами, вх.№ від 11.02.2026, долученими до справи, просять проводити судовий розгляд за їх відсутності, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не мають, як і наміру подавати цивільний позов, просять призначити покарання на розсуд суду.

На виконання ч.4 ст.315 КПК України судом під час підготовчого судового засідання роз`яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, враховуючи санкцію ч.4 ст.187 КК України. Обвинувачений не скористався своїм правом, про що повідомив під час підготовчого судового засідання 03.12.2025, що відображено у відповідному протоколі засідання, а також в ухвалі суду від 03.12.2025. Також ОСОБА_3 подав відповідну заяву до суду.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд під час розгляду провадження всебічно сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, захищати законні інтереси, передбачені КПК України, відповідно, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.

Судом визначено порядок дослідження доказів у даному провадження з урахуванням первісної позиції обвинуваченого з приводу своєї невинуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, про що ОСОБА_3 повідомляв на початку судового розгляду. Відповідно до встановленого порядку судового розгляду кримінального провадження, зміненого під час розгляду справи, з урахуванням думки сторін, а також беручи до уваги клопотання прокурора про відмову у допиті свідків, судом досліджено визначений обсяг доказів, а саме, здійснено допит потерпілих, досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема, матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, допитано обвинуваченого. Судом прийнято відмову сторони обвинувачення від здійснення допиту свідків.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.

Згідно із ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості закріплено приписами ч.2 ст.2 КК України, а також відображено у кримінальному процесуальному законі ( ст.7, ч.1 ст.17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Так, будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме ? винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно з приписами ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору їх достатності та взаємозв`язку. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За змістом ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 22, 26 КПК України закріплено засади змагальності сторін і диспозитивності. За змістом вказаних засад сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Судом встановлено, що згідно з рапортом від 19.10.2025, зареєстрованим в інформаційно-телекомунікаційній системі інформаційного порталу НПУ з №34874, 19.10.2025 о 19-13 годині надійшло повідомлення з служби 102 про те, що у вказаний день о 19-11 годині за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.64, 10 хв., кафе «Їжак», невідомий чоловік у військовій формі, підійшов з ножем в руках, забрав касу в сумі 1 000-2 000 гривень, опис 170 см, худої статури, з бородою, у зеленій шапці, світло-коричневій формі «піксель», куди побіг невідомо. Заявниця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв?язку із даною подією потерпіла та ОСОБА_7 , який зареєстрований фізичною особою-підприємцем, відповідні докази досліджені судом, - звернулись із заявами про вчинення кримінального правопорушення (злочину) 20.10.2025.

Згідно з протоколом огляду місця події – кафе «Їжачок» за адресою: м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.64, складеного слідчою СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 20.10.2025, за участі потерпілої ОСОБА_8 , із додатком – відеозаписом, в присутності спеціаліста та понятих, під час слідчої дії зафіксовано обстановку місця події (розташування кафе, виходу з приміщення, трьох камер відеоспостереження, барної стійки, службового приміщення, касового апарату).

Під час огляду місця події виявлено та вилучено відеозаписи з камери над барною стойкою, а також навпроти вхідних дверей, один слід папілярного узору на аркуші паперу (з каси), один слід низу взуття з плитки на підлозі підсобного приміщення, змив на марлевий тампон (з ручки висувної шухляди столу) та контроль до нього, змив та контроль до нього (з ручки дверей у залі №1 в коридорі). Зауваження до протокола відсутні. Дані речі та предмети визнані речовими доказами згідно з постановою слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 від 20.10.2025.

Вартість викраденого майна підтверджена актом інвентаризації №1 від 19.10.2025 за підписом ОСОБА_7 , датованим 19.10.2025, за даними якого вартість викраденого майна 19.10.2025 в період часу з 18-55 години по 19-00 годину в кафе «Їжак», становить: горілки «Улюблена Пшенична», об?ємом 0,5 л, - 66,00 гривень, без ПДВ, пиво «Закарпатське» - 65,00 гривень, без ПДВ, а також грошові кошти у сумі 500,00 гривень. При цьому, в обвинувальному акті вартість пива зазначена без ПДВ (78,00 гривень замість 65,00 гривень), тобто, вказана з ПДВ, що узгоджено з актом інвентаризації. Проте, під час розрахунку загальної суми збитку, крім зазначення некоректної вартості, як вказано вище, стороною обвинувачення допущено й арифметичну помилку, відповідно, різниця становить 0,20 гривень.

Суд враховує, що акт інвентаризації, долучений до кримінального провадження, є первинним бухгалтерським документом, що фіксує факт відсутності певних цінностей та їх балансову (облікову) вартість на момент крадіжки. Так, ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством. Тому суд приймає даний доказ як належний та допустимий.

Щодо розбіжності у сумі викрадених грошей, вказаній у акті, у сумі 500,00 гривень, зазначеної потерпілим під час допиту у сумі 500-600,00 гривень, а також вилученій під час затримання ОСОБА_3 , суд зауважує, що обвинувачений, хоча й повідомляв, що не витрачав викрадених коштів для власних потреб, втім неодноразово наголошував на тому, що не пам?ятає обставин події, крім того, до вчинення злочину вживав спиртні напої, почував себе погано. Тому суд критично ставиться до його показів щодо відсутності витрат за рахунок викрадених грошей та приймає акт інвентаризації як достатній доказ на користь дійсної суми збитку (в частині грошових коштів).

Окремо суд наголошує, що стороною захисту загальний розмір завданого потерпілому ОСОБА_7 збитку не спростовується, при цьому, на кваліфікацію правопорушення встановлений судом розмір збитків не впливає.

Під час розгляду провадження також знайшло своє підтвердження, що згідно з заявою ОСОБА_7 , який здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні кафе по АДРЕСА_2 , яке є місцем події, датованою 20.10.2025, до провадження долучено оптичний носій DVD-R з трьома відеозаписами з камер відеоспостереження, які встановлені в кафе. Даний диск визнаний речовим доказом згідно з постановою слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 від 20.10.2025.

Судом відтворено відеозапис з компакт-диска, долученого до протоколів огляду предмета, складених слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 20.10.2025 (два протоколи). Під час слідчої дії здійснено огляд трьох відеозаписів з камер відеоспостереження, що долучені потерпілим, зокрема, в присутності ОСОБА_7 . Обстановка місця події відповідає даним протокола огляду місця події, вказаному вище.

Крім того, за даними протокола огляду предмета, складеного слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 29.10.2025, за участі ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 також здійснено огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, зокрема, з аудіо-доріжкою, вилучених під час огляду місця події 19.10.2025 за адресою: АДРЕСА_2 . Так, слідчим відтворено три відеозаписи, після перегляду яких обвинувачений визнав, що подія злочину, яка відображена на відеозаписі, відповідає дійсності, впізнав себе, одяг, в якому він одягнутий. Клопотань про повернення даного одягу ОСОБА_12 під час судового засідання не заявляв, дане питання було предметом обговорення.

За даними відеозапису, як встановлено судом, по приміщенню кафе 19.10.2025 о 18-28 годині йде особа чоловічої статі, одягнута у військовий формений одяг, в шапці з какардою у вигляді тризуба, тримаючи праву руку в кишені штанів. Зупинившись біля барної стійки, чоловік чекає на продавця, після чого спробував відчинити двері службового приміщення, але не зміг та повернувся назад, зустрівшись із продавчинею ОСОБА_13 . На неодноразове запитання обвинуваченого ОСОБА_8 пояснила, що військовим продаж алкогольних напоїв не здійснюється, після чого ОСОБА_3 залишає приміщення кафе (18-29 година на відеозапису). Наступні відеозаписи відображають події, які відбулись того ж дня з 18-55 години по 18-57 годину.

ОСОБА_3 повторно зайшов до приміщення кафе, відображеного на відеозаписі, а саме кафе «Їжак», як встановлено за результатами відтворення відеозапису, долученого до протокола огляду місця події. Повернення до кафе та всі подальші події, відображені на записі, визнаються обвинуваченим, який наголосив, що до перегляду відеозаписів подробиць не пам?ятав. Чоловік, відображений на записі, яким виявився ОСОБА_3 , як і раніше, тримає праву руку в кишені штанів, проходить до службового приміщення за барною стійкою, де перебуває потерпіла ОСОБА_8 , на її слова з закликом вийти, а також прохання вийти не реагує, після чого ОСОБА_8 проходить до барної стійки, де, погоджуючись із проханням ОСОБА_3 , набирає у пляшку пиво, як випливає й з показів потерпілої. Не дивлячись на прохання ОСОБА_8 , ОСОБА_3 скорочує дистанцію між ним та продавчинею, орієнтовно до 1 м, дівчина голосно просить вийти, каже, що вже набирає напій та повідомляє, що їй погано, чоловік розвертається та відходить трохи подалі. З цього часу (18-56 година запису) у руці ОСОБА_3 відображений різнокольоровий предмет, що, як видно в подальшому, є ножем, приналежність якого обвинувачений підтвердив як під час відображення відеозапису, так і допиту в суді. У вказаний час ОСОБА_3 перекладає ніж в ліву руку, розвертаючись, продовжує розмову, зміст якої на записі не чутно, проте потерпіла, перебуваючи у панічному стані, прохає, згодом благає відійти. Чоловік підходить ближче до потерпілої, тягнеться за пляшкою з напоєм, на що дівчина каже «забирайте». Розвернувшись, ОСОБА_3 підходить до касового апарата, що розташовується за барною стойкою, починає відкривати шухляду, забирати грошові кошти. На спроби потерпілої зупинити його не реагує. З показів потерпілої та обвинуваченого, які узгоджуються, а також відеозапису, видно, що частину коштів потерпіла відбирає, не дивлячись на те, що у праві руці ОСОБА_3 продовжує тримати ніж за лезо, а лівою - забирає гроші з касового апарату. Одразу після цього ніж продовжує перебувати у правій руці у ОСОБА_3 , лезом до долоні, при цьому, він також обома руками тримає кошти, що зафіксовано на окремому фрагменті запису. Далі, не звертаючи уваги на ОСОБА_8 , її крики (протягом майже всього запису під час другого відвідування обвинуваченим кафе), обвинувачений залишає приміщення кафе із пляшкою пива, а також горілки, викраденими грошима.

Суд зауважує, що обвинувачений показав під час допиту, що раніше неодноразово відвідував приміщення даного кафе, відповідно, знав кількість працівників закладу, яка там може знаходитись, внутрішню обстановку, місце розташування касового апарату тощо.

Після відтворення відеозапису ОСОБА_3 показав, що на відеозаписі саме він та його дії відображені у хронологічній послідовності, у руці він тримав ніж, яким користується тривалий час в побутових цілях. Даний ніж також впізнав ОСОБА_3 під час дослідження судом протокола пред?явлення предмета для впізнання, складеного за участі потерпілої, після демонстрації йому в судовому засіданні фотокартки предмета.

Згідно з протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками, складеного слідчою СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 20.10.2025, за участі потерпілої ОСОБА_8 , в присутності понятих, потерпіла особа впізнала ОСОБА_3 , як особу, причетну до вчинення злочину, а саме, яка 19.10.2025 приблизно о 18-54 годині, в приміщенні кафе «Їжачок» по пр. Моторобудівників, буд.64 у м.Запоріжжі, під загрозою предмета, схожого на ніж, яке виразилось у демонстрації вказаного предмета, заволоділа грошовими коштами закладу в сумі 500,00 гривень, пляшкою пива та горілки. Потерпіла впізнала ОСОБА_3 по рисам і структурі обличчя.

Згідно з протоколом пред?явлення предмета для впізнання за фотознімками, складеного слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 20.10.2025, за участі потерпілої ОСОБА_8 , в присутності понятих, потерпіла особа впізнала предмет, схожий на ніж, схожий на старий кухонний, який тримав у руці військовий, з різнокольоровою рукояттю, а саме відображений на фото №2, - за ознаками наявності червоного, зеленого та світлого кольорів на рукоятті.

Покази потерпілої, надані нею під час судового розгляду, відповідають даним протокола проведення слідчого експеримента, складеного слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 24.10.2025, за участі потерпілої ОСОБА_8 , в присутності понятих, із додатком – відеозаписом слідчої дії. Зокрема, потерпіла показала, що після повернення обвинуваченого до приміщення кафе, він йшов за нею за барну стойку, демонстрував ніж, приблизно о 18-55 годині. Потерпілою також відтворено як обвинувачений підходив до каси, звідти взяв грошові кошти, проте крупні купюри вона зуміла забрати з каси. Коли ОСОБА_3 вийшов з приміщення кафе, вона натиснула тривожну кнопку.

Крім того, під час затримання ОСОБА_3 проведено обшук затриманої особи, вилучено куртку китель 2 од. типу «піксель», штани типу «піксель» та ботинки, шапку зеленого кольору з какардою «тризуб»; ніж; грошові кошти номіналом 20 (5 од. АМ4229407, ГЛ2740631, ГК9867746, ГР4781457, ГМ5984356), 50 (2 од. АТ7549980, АП9768537) в сумі 200 гривень 00 копійок.

Зазначені обставини встановлені за даними протокола затримання від 20.10.2025, складеного слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 , у присутності захисника та двох понятих. Зауваження та доповнення до протокола відсутні. Згідно з постановами слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 від 20.10.2025, 22.10.2025, - вилучені речі та предмети визнані речовими доказами. Крім того, грошові кошти, вилучені у ОСОБА_3 й його одяг оглянуті слідчим, в присутності понятих, що видно з протоколів огляду предмета, складених слідчим СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 24.10.2025 та 27.10.2025 відповідно.

Відповідно до даних висновку експерта – Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23934-ХЗ від 23.10.2025, вилучений у ОСОБА_3 під час затримання ніж до холодної зброї не відноситься, є різновидом виробів господарсько-побутового призначення, а саме кухонним ножем, виготовленим саморобним способом.

Результати, відображені у висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23944-Д від 23.10.2025, дослідженому судом, доказового значення у даному провадженні не мають, позаяк слід папілярного узору, який був переданий для проведення судової дастилоскопічної експертизи для ідентифікації не придатний. Не є належним доказом і результати експертного дослідження (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23929-ТР від 23.10.2025), адже слід від взуття, вилучений під час огляду місця події, залишений не взуттям, вилученим під час затримання ОСОБА_3 . До тотожних висновків приходить суд і за результатами дослідження двох марлевих тампонів зі змивами, вилучених під час огляду місця події, згідно з даними висновку КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР №3469 від 28.10.2025. Проте, зазначені результатами дослідження не змінюють висновків суду щодо причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених Законами України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжений, що є загальновідомою обставиною. На даний час дія воєнного стану не припинена та не скасована.

Також суд враховує, що вчинення майнового злочину в умовах воєнного чи надзвичайного стану може мати місце не лише у районах вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ, а також і поза межами згаданих районів. Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у справі №722/594/22, пр.№ 51-3186 кмо 22, здійсненого на виконання положень ч.4 ст.442 КПК України, за ч.4 ст.185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.

Даний висновок є релевантним і в цьому провадженні з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.4 ст.187 КК України.

Суд акцентує увагу на тому, що скоєному розбою як нападу з метою заволодіння чужим майном із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров?я особи, тобто, діянню, що вчиняється в умовах очевидності, має відкритий характер, беручи до уваги бажання винуватої особи саме в такий спосіб протиправно вилучити чуже майно, із корисливих спонукань, зважаючи на таку форму його вчинення, - притаманна істотна суспільна небезпечність, як ознака кримінального правопорушення. При цьому, розбій посягає одночасно на два об`єкти - право власності й особі (її здоров`я та життя). Під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. При цьому, для кваліфікації дій особи за ст. 187 КК України розмір викраденого майна значення не має.

В даному випадку судом визнається доведеним вчинення щодо потерпілої саме насильницького грабежу, предметом якого стали грошові кошти та спиртні напої. Погроза застосування насильства до потерпілої виражалась в демонстрації ножа ОСОБА_3 , що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Так, під час розгляду провадження знайшов своє підтвердження й спосіб заволодіння майном, шляхом його привласнення з приміщення кафе (барної стійки) та касового апарату (щодо грошей), з урахуванням показів потерпілої, а також даних відеозаписів, протоколів слідчих дій.

Судом також визнається доведеним наявність у ОСОБА_3 саме прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном, ігноруючи волю потерпілої, впливаючи на неї шляхом погрози, яку потерпіла сприймала як реальну. Викрадене майно на час події перебувало у віданні потерпілої.

На висновки суду про умисний характер вчинення впливає й та обставина, що обвинувачений під час першого візиту до закладу, в цей же день, в часі раніше, вже отримавши відмову потерпілої, повернувся до кафе вдруге, через незначний проміжок часу, вчинивши зазначене протиправне діяння.

Знайшов своє підтвердження й корисливий мотив злочину, про що свідчать як спосіб його вчинення, так і перелік викраденого майна.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - була та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ч.1 ст.84, ч.1 ст.86 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, показання, документи та висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання (постанова Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №293/1947/20, провадження № 51-2110км23).

Так, процесуальний порядок проведення слідчих дій, зміст досліджених протоколів слідчих дій, допустимість всіх досліджених судом доказів стороною захисту не спростовувались, відповідних доводів протягом розгляду справине висловлено.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення, а також спростовують версію сторони захисту.

Отже, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності, достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи встановлення всіх необхідних фактичних обставин вчинення злочину, суд дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення у повному обсязі.

Тому, дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, вислухавши покази обвинуваченого, потерпілих, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) при вище викладених обставинах повністю доведена, та кваліфікує дії за ч.4 ст.187 КК України, склад якого становить розбій, тобто, напад з метою задоволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.

Під час призначення покарання суд враховує такі обставини.

За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Разом з цим, дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22, провадження № 51-4235 км 22).

Так, діяння, передбачене ч.4 ст.187 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.

Згідно з висновком КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР на підставі даних акта медичного огляду №7685 від 20.10.2025, від проходження огляду ОСОБА_3 відмовився.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покаранн обвинувачення, суд визнає щире каяття, адже обвинувачений надав критичну оцінку своїм діям та наслідкам, що настали.

Згідно зі ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів, беручи до уваги наведені відомості щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше.

Слід зауважити, що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів має місце там, де особа, що має не зняту або не погашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин.

Також суд враховує вік й відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення злочинів у сфері проти власності, не має зареєстрованого місця проживання та стійких соціальних зв`язків, а також малолітніх та інших осіб на утриманні, інвалідності не має.

За даними військового квитка НОМЕР_2 , виданого 28.02.2023, ОСОБА_3 з 01.04.2023 проходить військову службу, призваний 22.03.2023, є військовослужбовцем, у званні «солдат». За даними акта службового розслідування, призначеного на підставі наказу №460 командира військової частини НОМЕР_3 від 22.08.2025, затвердженого ТВО командира військової частини НОМЕР_3 , за порушення вимог ст.11,12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.1-4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність». До акта долучено витяг з наказу №245 від 21.08.2025, за підписом командира військової частини НОМЕР_3 , яким солдата ОСОБА_3 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони даної військової частини вважати таким, що з 21.08.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 . Згідно з витягом з наказу №255 (по стройовій частині) від 31.08.2025, солдата ОСОБА_3 вважати таким, що 29.08.2025 прибув для продовження військової служби до військової частини НОМЕР_5 , з 29.08.2025 відрядити до вказаної частини для продовження військової служби та виконання службових обов?язків. Згідно з витягом з наказу №285 (по стройовій частині) від 07.10.2025, солдата ОСОБА_3 вважати таким, що зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 07.10.2025 на посаду гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону вказаної частини. Крім того, відповідно до витягу з наказу №286 від 08.10.2025 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вважати таким, що самовільно залишив розташування військової частини з 08.10.2025. За повідомленням сторони захисту та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наразі триває судовий розгляд кримінального провадження за фактом самовільного залишення обвинуваченим військової частини з метою ухилення від проходження військової служби.

Суд враховує, що за місцем служби обвинувачений отримав посередню службову характеристику. Згідно з посвідченням, виданим 10.06.2025, ОСОБА_3 є учасником бойових дій, має відповідні пільги.

Крім того, за матеріалами кримінального провадження обвинувачений під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на час здійснення досудового розслідування не перебуває.

Під час призначення покарання судом береться до уваги вчинення обвинуваченим одного епізоду правопорушення, спосіб вчинення злочину, а також корисливий мотив, думка потерпілих, які залишили покарання на розсуд суду, відсутність тяжких наслідків.

Слід також врахувати, що, будучи неодноразово судимою особою, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, неодноразово, обвинувачений не зробив висновків для себе, стати на шлях виправлення він не бажає.

Таким чином, за результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, оскільки виправлення обвинуваченого не є можливим без ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.4 ст.187 КК України строком на 9 років, із конфіскацією майна. Альтернативного виду покарання санкцією статті не передбачено.

Судом не встановлено підстав, - ані нормативних, ані фактичних для застосування положень ст.69 та ст.75 КК України.

Відповідно до ч.2,3 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№2) (Заява №10249/03)» від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК).

Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою ОСОБА_3 , адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдана матеріальна шкода у сумі 631,00 гривні, потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальної шкоди не завдано. Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не подавався.

Редакція ч.5 ст.72 КК України в актуальній на час постановлення вироку суду редакції передбачає, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 цієї статті.

Згідно з протоколом затримання від 20.10.2025, - час фактичного затримання об 11-05 годині 20.10.2025. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований відповідно до ухвали слідчої судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21.10.2025, копія якої досліджена судом. Тому період попереднього ув`язнення обвинуваченого з 20.10.2025 по дату набрання вироком суду законної сили необхідно зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення (затримання) за один день позбавлення волі.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, окрім іншого, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Так, оскільки судом визначається реальна міра покарання, враховуючи можливість продовження злочинної поведінки, суд вважає за необхідне задля зменшення даного ризику, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжяу справі № 336/10229/25, пр. 1-кс/336/819/2025 від 21.10.2025, яка набрала законної сили 28.10.2025, накладено арешт на майно, з метою збереження речових доказів, вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 при його затриманні (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119942992).

Майно, яке має цінність та підлягає конфіскації, арештовано не було. Підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно зі ст.96-1 КК України судом не встановлено. Тому арешт майна, вжитий як захід забезпечення відповідно до вказаної ухвали слідчого судді підлягає скасуванню. Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.

Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів. За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на надані стороною обвинувачення докази витрати на проведення судової експертизи у даному провадженні дорівнюють 1 782,80 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23944-ТВ), 1 782,80 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23934-ХЗ), 3 565,60 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/23929-ТР), тобто, стягненню з обвинуваченого на користь держави підлягають витрати у загальній сумі 7 131,20 гривень.

Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням неможливості доставки обвинуваченого в день проголошення судового рішення) з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 118, 124, 131, 174, 349, 367-371, 373-374, 376, 377, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев?ять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Початок строку відбування ОСОБА_3 призначеного покарання обчислювати від дня його фактичного затримання – з 20.10.2025, зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 20.10.2025 по дату набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути зі ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 7 131,20 гривень (сім тисяч сто тридцять одна гривня 20 копійок).

Заходи забезпечення, застосовані відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі № 336/10229/25, пр.1-кс/336/819/2025 від 21.10.2025, -скасувати.

Зняти арешт з куртки китель 2 од. типу «піксель», штанів типу «піксель» та ботинок, шапки зеленого кольору з какардою у вигляді тризуба; ножа, грошових коштів номіналом 20 гривень (5 купюр: АМ4229407, ГЛ2740631, ГК9867746, ГР4781457, ГМ5984356), 50 гривень (2 купюри АТ7549980, АП9768537), тобто, в загальній сумі 200 гривень 00 копійок.

Речові докази – DVD-R- диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, які встановлені в кафе, долучений до справи, - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Речові докази- слід папілярних узорів, слід низу взуття, змив на марлевий тампон, змив та контроль до нього, куртку китель кольору «піксель» (2 од.), штани кольору «піксель», передані на зберігання до камери схову відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.

Речові докази – ботинки, шапку зеленого кольору з какардою у вигляді тризуба, передані на зберігання до камери схову відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - повернути ОСОБА_3 за приналежністю.

Речові докази – грошові кошти, номіналом 20 гривень купюрами АМ4229407, ГЛ2740631, ГК9867746, ГР4781457, ГМ5984356, номіналом 50 гривень купюрами АТ7549980, АП9768537, передані на зберігання до камери схову відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - повернути потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за приналежністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.

Роз`яснити, що обвинувачений, захисник, потерпілі мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинуваченому роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, присутнім під час проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення за допомогою засобів електронного листування та засобів поштового зв`язку через адміністрацію ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» надіслати для вручення обвинуваченому та не пізніше наступного дня після ухвалення - учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1