Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №515/533/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/533/26

Провадження № 1-кп/515/1069/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026162240000104 від 23 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Татарбунари Одеської області, українця, громадянина України, з базовою освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року у справі № 515/1268/25, яка набрала законної сили 04 листопада 2025 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП призначено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на десять років.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, ОСОБА_4 , достеменно знаючи про наявність вказаної постанови суду, оскільки особисто був з нею ознайомлений та достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк десять років, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч судовому рішенню, 20 січня 2026 року близько 16 години 50 хвилин, рухаючись по автодорозі М-15 (Одеса-Рені) зі сторони м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в напрямку м. Ізмаїл Одеської області, на відстані 500 м від м. Татарбунари Білгород-Дністровського району, керував автомобілем марки «Ford Transit» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, та був зупинений працівниками СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області за порушення п. 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху України. В подальшому під час перевірки документів та бесіди з ОСОБА_4 встановлено порушення ним Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.1 та п. 2.1 «г», про що працівниками поліції складено відповіді протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вказані дії ОСОБА_4 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, погодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю вказаних доказів, які є достовірними та узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення мав вік 29 рік, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра КНП «Татарбунарська БЛ» не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відсутні.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії нетяжких, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, й доходить до висновку, що для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім буде призначення покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі, передбаченому санкцією статті.

Призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, який злочин вчинив вперше та щиро покаявся, беззастережно визнав свою винуватість.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн.

Речові докази: DVD-R диск з серійним номером 202504000005903 фірми виробника «Alerus» з надписом «Євчев», на якому містяться відеозаписи від 20.01.2026 зі службового персонального нагрудного відеореєстратора (боді камери) поліцейського СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 за участю ОСОБА_4 ; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6538959 за ч.4 ст. 126 КУпАП на 1 арк.; копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації на 3 арк. – зберігати в матеріалах кримінального провадження №12026162240000104.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя ОСОБА_1