Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №953/10531/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10531/25

н/п 2-а/953/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді Зуба Г.А.,

за участю: секретаря Кулікової Т.В.,

представника позивача - адвоката Волинчук Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просить суд: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 №R78157 від 16.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за відсутністю складу правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо оголошення у розшук і звернення до Національної поліції для примусового доставлення позивача до ТЦК, зобов`язавши скасувати розшук стосовно ОСОБА_1 та вилучити інформацію про порушення позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані наступним. ОСОБА_1 є військовозобов?язаним, який 18.01.2017 рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав статус «обмежено придатний до військової служби» (непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час). Після початку навчання в університеті та зміни постійного місця проживання у місті Харкові (за адресою: АДРЕСА_4 ) - позивач 25.09.2018 став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 (надалі - відповідач). Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (N? 3633-IX) 18 травня 2024 року, позивач вчасно уточнив свої військово-облікові дані, зазначивши нову адресу місця проживання- АДРЕСА_1 (довідка ВПО від 27.10.2024 N?3006-5003505114 надається в додатки до позовної заяви). Відповідна відмітка про вчасне оновлення даних є в Електронному кабінеті призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Резерв +» позивача.

Також зазначає, що впродовж 2024-2025 року позивач фактично живе у двох містах - м. Харкові та м. Києві (переїжджаючи час від часу), через що не змінив місце обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . 27.02.2025 позивач був занятий з реєстрації місця проживання у м. Харкові. Таким чином, офіційно зареєстрованого місця проживання у м. Харкові позивач не має, а його фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 (довідка ВПО надається в додатки до позовної заяви) - було повідомлене ТЦК а СП через електронний кабінет «Резерв+». 30.08.2025 позивач вчергове оновив інформацію в Електронному кабінеті «Резерв +» де побачив сповіщення про те, що знаходиться у розшуку та повідомлення про те, що : «ТЦК та СП 27.08.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Таким чином відповідач подав особу позивача в розшук та звернувся до Національної поліції України для примусового доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, з причини, що позивач не пройшов військово-лікарську комісію. 05.09.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом вих №0509/1, в якому просив, зокрема, надати інформацію, чи було порушено позивачем правила військового обліку. 13.09.2025 представник позивача отримав відповідь відповідача на запит від 12.09.2025 № 9371, в який зазначено, що « ОСОБА_2 (позивач звертає увагу суду, що його ім?я відповідач вказав не правильне) ОСОБА_3 , перебуває в розшуку з 28.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_9 за не проходження військово-лікарської комісії, а саме порушення пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», зі змінами внесеними Законом України від 12.02.2025 N?4235-IX Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», які набули чинності 15.02.2025 (далі - Закон N?3621), який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону, визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для вирішення питання гр. ОСОБА_1 треба з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Таким чином відповідач вказує, що позивач мав пройти ВЛК до 05.06.2025 відповідно до вимог Закону № 3621-IX, при цьому відповідач не врахував, що в самому Законі йдеться лише про осіб віком від 25 до 60 років, тоді як позивачу на той момент, як і станом на день подання цієї позовної заяви, ще не виповнилося 25 років. Фактично, ТЦК помилково (або свавільно) застосував вимоги Закону № 3621 до особи, на яку вони не поширювалися. Пізніше в електронному кабінеті «Резерв +» позивача з?явилась інформація щодо постанови, яку виніс відповідач, а саме - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 16.09.2025 № R78157 за порушення вимог ч.3 ст. 210 КУпАП, та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. Постанову виніс ОСОБА_4 .

Крім того, представник позивача зазначає, що станом на 2025 рік позивачу ще не виповнилося 25 років (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_11 ), тобто він належить до вікової категорії осіб до 25 років. Закон України № 3621-IX від 21.03.2024 (набрав чинності 04.05.2024) скасував статус «обмежено придатний до військової служби» (непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) та знизив вік мобілізації з 27 до 25 років. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб з інвалідністю), з дня набрання чинності Законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Враховуючи зазначене, закон №3621-IX встановив обов?язок протягом 9 місяців (до 05.06.2025) пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) для всіх військовозобов?язаних, що мали статус «обмежено придатних», але тільки у віці від 25 до 60 років. Таким чином, особи, які не досягли 25-річного віку, не були охоплені цим обов?язком і не мусили самостійно ініціювати проходження ВЛК до 5 червня 2025 року. Позивачу, станом на 05.06.2025 року, як і станом на день подання цього позову, виповнилося тільки 24 роки, тобто він не належав до вікової групи 25-60 років, визначеної законом, і не був зобов?язаний проходити ВЛК до цієї дати.

Представник позивача вважає, що відсутні будь-які протиправні дії позивача, які могли б кваліфікуватися за ст. 210 КУпАП, і постанова про накладення штрафу винесена без законних підстав. Постанова № R78157 була винесена ТЦК з грубим порушенням встановленої процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) гарантує особі, що притягується до відповідальності, низку процесуальних прав, у тому числі право бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою (ст. 268 КУпАП). У даному випадку позивача фактично позбавили цих прав, розглянувши адміністративну справу без його участі та повідомлення. Відповідно до внесених змін (Закон N? 3696-IX від 09.05.2024), КУпАП допускає особливий порядок розгляду справ за ст. 210 КУпАП під час воєнного стану (особливого періоду). Зокрема, ст. 258 КУпАП була доповнена нормою, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210 КУпАП, які підвідомчі ТЦК, якщо особа не з?явилася на виклик без поважних причин або не повідомила причини нез?явлення, за умови що вона була належним чином повідомлена про дату, час і місце виклику, і у ТЦК є підтверні документи про отримання особою такого виклику.

Крім того, представник позивача наголошує, що постанова №R78157 від 16.09.2025 прийнята з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях позивача складу правопорушення), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Отже, постанова № R78157 від 16.09.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

06.10.2025 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін та витребувано у відповідача матеріали, що стли підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою судді від 05.12.2025 залучено до участі у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.

У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Представник позивача - адвокат Волинчук Є.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився про час дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився про час дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Статтею 268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 вересня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № R78157 від 16.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та на нього накладений штраф у розмір 17000, 00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на її притягнення до адміністративної відповідальності: 14.09.2025. (а.с. 67-68).

Постанова не містить посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення, пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою, представник позивач звернувся з даним позовом до суду, та просить поновити строк на його подання, посилаючись на те, що вона вказану постанову не отримувала, також представник позивача в період з 17.09.2025 по 01.10.2025 перебувала у відпустці, в період з 19.09.2025 по 26.09.2025 - перебувала на лікарняному та здійснювала догляд за малолітньою дитиною, а тому строк було пропущено з поважних причин.

За вказаних обставин, враховуючи положення ст. 121 КАС України, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання сторони представника позивача, та поновити строк для звернення до суду з вказаним позовом у зв`язку з поважністю причини пропуску строку, оскільки доказів вручення оскаржуваної постанови позивачу матеріали справи не містять.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с. 16-17).

До матеріалів справи долучений Витяг з Резерв+, з якого вбачається, дані уточнено вчасно, місцем проживання ОСОБА_1 вказана адреса: АДРЕСА_1 ; місцем реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_4 .

З Витягу з реєстру територіальної громади від 21.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 , з 11.10.2018 по 27.02.2025 (а.с. 14).

Відповідно до Довідки від 27.10.2024 №3006-5003505114 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є адреса: АДРЕСА_5 (а.с. 15).

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція «в межах повноважень» у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Положеннями ст. 235 КУпАП України встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У постанові т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 № R78157 від 16.09.2025по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП міститься посилання на порушення позивачем саме абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким громадяни України, які були визнані обмежено придатними, не пройшли до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він в умовах особливого періоду, будучи непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час - повторно не пройшов медичний огляд у строк до 05.06.2025.

Так, 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон № 3621).

Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3621-IX, громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (яким були внесені зміни до Закону № 2232-ХІІ, набрав чинності з 18.05.2024) скасовано статус «обмежено придатний» та установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15.02.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Так, згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , 2000 року народження, визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_14 , тобто на день винесення постанови 16 вересня 2025 року, йому не виповнилося 25 років, тому на позивача не було покладено обов`язку з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем взагалі не надано до суду ніяких доказів по справі, що підтверджують позицію відповідача в порядку ч.2 ст. 77 КАС України, а саме порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, хоча ухвалою судді від 07.10.2025 вказані відомості витребувані судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо інкримінованого позивачу правопорушення.

Дослідивши оскаржувану постанову та наявні докази по справі, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме, такою, що ухвалена не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, нерозсудливо; не пропорційно.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З огляду на викладене, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_15 не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної постанови, то з урахуванням положень п.3.ч.3 ст. 286 КАС України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо вимоги представника позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо оголошення у розшук і звернення до Національної поліції для примусового доставлення позивача до ТЦК, та зобов`язання скасувати розшук стосовно ОСОБА_1 та вилучити інформацію про порушення позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті (частина друга статті 20 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, вимога представника позивача щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо оголошення у розшук і звернення до Національної поліції для примусового доставлення позивача до ТЦК, та зобов`язання скасувати розшук стосовно ОСОБА_1 та вилучити інформацію про порушення позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно зі ст.19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому не підлягає задоволенню.

В порядку ч. 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 1211 грн. 20 коп. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № № R78157 від 16 вересня 2025 рокупо справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження в справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 (шістсот п`ять) гривень 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_16 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_17 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2026 року.

СУДДЯ - Г.А. ЗУБ