Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №511/2340/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2340/25

Номер провадження: 2/511/90/26

27 травня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Замковенко О.Б.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача- адвоката Сікора Н.Є.(дистанційно),

третьої особи - Дівізінюк С.А

представника третьої особи ОСОБА_2 – адвоката Вацкова М.Г. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Сікора Н.Є. звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , в якій просила встановити факт постійного спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ведення ними спільного побуту, наявність між ними взаємних прав та обов`язків, в період з 2015 року по дату загибелі - ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовні вимоги представник обгрунтовує тим, що у 2015 році позивачка, ОСОБА_1 , познайомилася з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким стали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 . З цього часу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували синів заявниці від першого шлюбу. Як родина придбали багато спільних речей домашнього вжитку, несли спільні витрати, тобто фактично виконували всі права та обов`язки подружжя. ОСОБА_3 повністю взяв утримання родини на себе, надавав позивачці кошти на ведення домашнього господарства. Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, ОСОБА_3 приймав безпосередню участь у бойових діях на сході України у складі десантно-штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , та згідно Сповіщення сім`ї № 147 від 29.05.2023 героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу міста Кремінна Луганської області., та похований ІНФОРМАЦІЯ_6 на кладовищі в с. Володимирівка Роздільнянської міської територіальної громади. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 здійснював переказ коштів грошового забезпечення на рахунок позивачки, ОСОБА_1 , підтримували постійний зв`язок різними засобами зв`язку, що підтверджується скрінами переписки у Вайбер.

З огляду на те, що факт загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 пов`язаний із захистом Батьківщини, у членів сім`ї загиблого військовослужбовця виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». До членів сім`ї військовослужбовця відносяться також особи, які проживали з померлим однією сім`єю, як чоловік та жінка, якщо цей факт встановлений в судовому порядку.

Встановлення зазначеного юридичного факту позивачці необхідно для отримання зазначеної виплати. У позивачки немає іншого способу правового захисту своїх інтересів, окрім звернення до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу.

Процесуальні дії суду. Відзив та інші заяви сторін щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.07.2025 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою, в порядку ч.3 ст.53 ЦПК України, суд залучив до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_2 , матір загиблого ОСОБА_3 .

09.08.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника третьої особи: військової частини НОМЕР_1 – Масловського І.А. надійшли письмові пояснення, в яких просили відмовити позивачці у задоволенні позову.

01.09.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника третьої особи Міністерства оборони України – Єрмакова А.В. надійшли письмові пояснення, в яких просили відмовити позивачці у задоволенні позову.

19.09.2025 року на адресу суду від представника третьої особи ОСОБА_2 – адвоката Вацкова М.Г. надійшли письмові пояснення щодо позову в яких просили відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.

22.09.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сікора Н.Є. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати з Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса): повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

02.10.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сікора Н.Є. надійшла відповідь на пояснення третіх осіб.

Справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_4 . Рішенням №2039/0/15-25 від 02 жовтня 2025 року Вища рада правосуддя задовольнила заяву судді Ільяшук А.В. про відставку у зв`язку із поданням заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 року, вказана цивільна справа була розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С.І. від 08.10.2025 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2025 року розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів від 22.09.2025 року.

17.12.2025 року на виконання ухвали від 12.12.2025 року надійшов лист начальника Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Т.Дідух з витребуваною інформацією.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по сутті.

12.03.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 – Яровенка М.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили визнати ІНФОРМАЦІЯ_7 неналежним відповідачем у справі.

Протокольною ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.03.2026 року у прийнятті до розгляду відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено, у зв`язку із пропущенням процесуального строку на подання відзиву.

Позиція учасників судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила суд встановити факт того, що вона дійсно проживала однією сім`єю з загиблим ОСОБА_5 , як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник позивача – адвокат Сікора Н.Є., яка перебувала в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з врахуванням наданих доказів та з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач у справі: ІНФОРМАЦІЯ_8 у судове засідання представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заяв та клопотань, до суду не надходило.

Представники третіх осіб: Міністерства оборони України – Єрмаков А.В. та військової частини НОМЕР_1 – Масловський І.А., в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи наявні відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа: ОСОБА_2 в судовому засідані не заперечуючи факту проживання її сина ОСОБА_3 із позивачкою ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, вказувала на наявність спору про право на спадкове майно, що залишилося після смерті її сина. Просила у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити, оскільки вважає, що остання не має права на соціальні виплати, пов`язані із загибеллю військовослужбовця - її сина ОСОБА_6 . Крім того спільно нажитого майна у них не має. Автомобіль про якій позивачка зазначає в позові, ОСОБА_7 придбав за кошти, які вона особисто надала своєму сину.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат Вацков М.Г., якій перебував в режимі відеоконференції, заперечував щодо заявлених вимог, посилаючись на підстави та правові позиції, що зазначені ним у письмових поясненнях. Загалом вважає, що позивачкою не доведено факту ведення спільного бюджету та спільного господарства, здійснення переказів за час проходження військової служби, виховання синів заявниці від попереднього шлюбу, придбання багатьох спільних речей домашнього вжитку, із ОСОБА_3 через відсутність будь-яких доказів ведення спільного проживання, спільної оплати комунальних послуг, спільні рахунки, документів що підтверджують придбання спільного майна, та інше. Вважає, що з наданих на підтвердження позову доказів, а також із загального характеру стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не вбачалося та не підтверджено наявність ознак, притаманних спільному сімейному життю, а саме, що протягом тривалого часу спільно проживали на одній житловій площі, вели спільне господарство, мали спільний побут, розподіляли між собою обов`язки подружжя, мали витрати на утримання житла та взаємно піклувались один про одного. Вважає, що подана позовна заява свідчить лише про намагання отримання виплати від Держави одноразової грошової допомоги, інших намірів від знайомства ОСОБА_1 із померлим та ОСОБА_3 а саме: побудова сім`ї та народження спільних дітей, цивільно-правових домовленостей, економічної взаємності та спільного представництва - не було.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на нижченаведене.

Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в с.Володимирівка Роздільнянського району Одеської області, батьками є: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с.6)

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №4053, виданого 29.05..2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 в зоні військових дій, місце проживання померлого зазначено: АДРЕСА_2 . (а.с.8 зв.бік)

Відповідно до сповіщення сім`ї №147 від 29.05.20213 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 сповіщено про смерть сина ОСОБА_3 його матір – ОСОБА_2 за адресою проживання АДРЕСА_3 (а.с.12)

Матеріалами справи також встановлено, що позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 07.06.2023 року за вищевказаною адресою проживають разом із заявником ОСОБА_1 , 1989 р.н.: ОСОБА_9 2007 р.н. (син), ОСОБА_10 2013 р.н. (син) та ОСОБА_11 1960 р.н. (мати) (а.с.10)

Встановлено, що метою звернення до суду позивачки є отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 , як військовослужбовця.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За приписами статті 3 СК України вбачається, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 9 СК України визначає, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації' актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ст. 26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії' споріднення. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (цією ж особою). У ш любі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним (чи нею) дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Відповідні положення Конституції України передбачають: Стаття 21 «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини с невідчужуваними та непорушними.» Стаття 51 «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. ...»

Рішенням Конституційного Суду України в А 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання А членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу погрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту ведення спільного бюджету та спільного господарства, здійснення переказів за час проходження військової служби, виховання синів позивачки від попереднього шлюбу, придбання багатьох спільних речей домашнього вжитку, із ОСОБА_3 через відсутність будь-яких доказів ведення спільного проживання, спільної оплати комунальних послуг, спільні рахунки, документів що підтверджують придбання спільного майна, та інше.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, втрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних уставлених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Згідно правової позиції зазначеної в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 по справі №759/14906/18:

«Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкета, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.»

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Суд не приймає як докази фотографії які надано на підтвердження позовних вимог, оскільки на них не зазначено, а відповідно й невідомі дати та час фотозйомок, місце фотозйомки, хто саме зафіксований на цих фото, і що підтверджують додані фотографії.

Стосовно скріншотів повідомлень у засобах зв`язку, то така інформація взагалі не має нічого спільного із проживанням однією сім`єю, оскільки в цих документах не заначено абонента (особу) якій адресовані відповідні повідомлення, а тому наголошувати на наявність доказів спілкування з особою є безпідставним та недоведеним.

Також суд відхиляє, як докази на підтвердження факту спільного проживання документи, видані старостами Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області, а саме:

-довідка (а.с.9 зв.бік), що видана старостою Виноградарського старостинського округу Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області від 07.05.2023 про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2015 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) проживав та вів спільне господарство разом зі своєю цивільною жінкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 , оскільки не відомо взагалі на підставі якого звернення та на підставі чого була видана така довідка, матеріалами справи встановлено що в цей час ОСОБА_3 перебував в зоні бойових дій та здійснював захист країни від ворожої агресії, та на підставі чого і яким чином староста громади засвідчив факт ведення спільного господарства;

-документ від 09.06.2023 року, яким староста Кам`янського старостинського округу Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради (територіальної громади) Александров Олександр Анатолійович засвідчив підпис ОСОБА_2 , на нібито заяві якою вона особисто засвідчила факт проживання її сина з Позивачкою в громадському шлюбі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала цей факт та повідомила, що ніколи не зверталася до старости Кам`янського старостинського округу Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради щодо засвідчення факту підписання нею будь-яких документів.

Положеннями діючого законодавства не передбачено право органів місцевого самоврядування встановлювати та засвідчувати факти ведення спільного побуту, господарства, а надано право підтвердити факт проживання конкретної особи за конкретною адресою.

Так, згідно правової позиції зазначеної в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №387/938/17 наголошено, що довідка сільської ради (старостату) не є достатнім доказом на підтвердження того, що позивачка і померлий проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки в розумінні статті 3 СК України.

Суд не сприймає покази свідків, заявлених сторонами, з огляду на їх родинні зв`язки та зацікавленість у розгляді справи з боку кожної сторони.

Таким чином, дослідивши матеріали цивільної справи та заслухавши свідків, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд.

В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено в п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року в справі № 686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» - членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як встановлено судом, позивачка звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та її, ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу. Встановлення такого факту для позивачки має юридичне значення, оскільки, як член сім`ї ОСОБА_3 , який героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу міста Кремінна Луганської області, позивач має намір доводити право на отримання грошових виплат.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, визначено, що до членів сім`ї військовослужбовців віднесено дітей до 18 років (або до 23 років, якщо вони навчаються за денною формою), одного із подружжя (дружина або чоловік), які не одружилися вдруге, батьки, інші утриманці.

При цьому виплата одноразової грошової допомоги здійснюється особам зазначеним у п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Члени сімей військовослужбовців в Україні мають право на кілька видів грошових виплат залежно від статусу військового (загиблий, зниклий безвісти, полонений або чинний службовець).

Як встановлено із змісту сповіщення сім`ї №147 від 29.05.2023року (а.с.12) ОСОБА_2 було сповіщено про те, що її син - солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 ,героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу міста Кремінна Луганської області.

В судовому засіданні матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 зазначила, що скористалась своїм правом на отримання грошової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із положень статті 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).

Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 до суду звернулася з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та її, ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, оскільки встановлення такого факту необхідне їй для набуття права на отримання грошових виплат, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Проте, судом встановлено, що право на отримання грошових виплат, як члени сім`ї військовослужбовця має ОСОБА_2 (третя особа по справі) яка позивачем не була залучена до участі у справі, як співвідповідач, але, суд доходить висновку, що саме вона має відповідати за позовом, оскільки позовні вимоги позивача можуть впливати на її права.

Як встановлено, позивачка звертаючись до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та її, ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу, визначила що за її позовними вимогами має відповідати – ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/7691/23 за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_12 про встановлення факту перебування на утриманні пояснив, що районний ТЦК не має статусу юридичної особи та повноважень на представництво в даній категорії спорів.

Розглядаючи справу Верховний Суд нагадав, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (частини перша, друга статті 80 ЦК України).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (третя статті 95 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в справі № 760/32455/19 вже звертала увагу філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Як встановлено в ході судового розгляду, у цій справі установлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу передує зверненню позивачки до відповідних органів, зокрема, за соціальним захистом у порядку, визначеному законодавством України.

Таким чином, між позивачкою та ІНФОРМАЦІЯ_7 не може бути спору про право, оскільки останній не є суб`єктом виплати одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців в період воєнного стану, а факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення і його встановлення не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, оскільки лише створює умови для подальшої реалізації таких прав.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2026 року у справах № 751/5078/25 (провадження № 61-12647св25), № 180/1226/25 (провадження № 61-346св26).

З огляду на вказане, в позові до ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити.

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення чи відмову у задоволенні по суті спору.

Пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові. Вирішення позову з неналежним складом відповідачів не може мати наслідком встановлення судом обставин справи по суті та викладення у рішенні відповідних висновків щодо відмови в позові з інших підстав.

Враховуючи вказані обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки позов пред`явлено позивачем до неналежного відповідача та позивачем не залучено необхідного кола осіб, які мають відповідати за даним позовом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 21, 74 СК України, статтями 141, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею - 01 червня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак