Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №639/803/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

01.06.2026

Справа № 639/803/26

Провадження № 1-кп/639/213/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 07.01.2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №42026222030000005 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, маючого військове звання «солдат», який перебував на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

1) 28.10.2008 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

2) 18.01.2012 року Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.190 КК України до 120 годин громадських робіт;

3) 20.04.2015 року Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

4) 28.05.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185 КК України до 150 годин громадських робіт;

5) 09.06.2015 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, 12.08.2016 звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор», по відбуттю строку покарання;

6) 01.08.2019 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

7) 02.10.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.186, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі;

8) 25.07.2022 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, 17.11.2023 року звільнений з ДУ «Темнівська виправна колонія №100», по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 30.12.2025 у період часу з 15 годин 30 хвилин по 19 годину 30 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, перебував у під`їзді №1, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ак. Богомольця, буд. 9-А, де помітив між 6 та 7 поверхами зачинені на навісний замок двері, які ведуть до комори.

Саме в той час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення таємного викраденнябудь-якого майна, яке, як на його думку, могло знаходитися у вказаній коморі.

Надалі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у період воєнного стану, поширеного на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, спочатку ривком відкрив двері, таким чином, що одне вушко, до якого кріпився навісний замок відірвався, після чого зайшов до середини комори, тобто проник у сховище за вищевказаною адресою, а потім впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно заволодів гірським велосипедом «Bergamont Revox 3», рама L (19" - 48 см), який перебував у середині комори, належний раніше незнайомій йому ОСОБА_6 .

Після цього ОСОБА_5 звернувши на свою користь вказане вище майно, з місця вчинення злочину пішов, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 завдано майнової шкоди на загальну суму 9887 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчиненого злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу його вчинення так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно 30.12.2025 року він перебував у під`їзді №1, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Ак. Богомольця, буд. 9-А, де помітив між 6 та 7 поверхами зачинені на навісний замок двері, які ведуть до комори. Скориставшись тим, що біля нього нікого не було, він ривком відкрив двері, після чого зайшов до середини коморита викрав гірський велосипед, який в подальшому продав. Отримані грошові кошти витратив на власний розсуд. Кваліфікацію злочину та вартість викраденого не оспорює. Вчинив вказаний злочин у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, у вчиненому щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданої нею заяви до суду просить розглядати справу без її участі, призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов до обвинуваченого не заявляє (а.с. 34).

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовнотих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримали захисник і прокурор.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за

допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Також слід зауважити, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, «проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище»… вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном».

У даному випадку, суд зауважує, що доступ до приміщення комори для сторонніх осіб був заборонений, оскільки двері, які вели до комори були зачинені на навісний замок. Обвинувачений розумів, що доступ до вказаного приміщення був ускладнений для потрапляння у нього сторонніх осіб і права перебувати у зазначеному приміщенні він не має.

Таким чином, в цьому випадку, мало місце проникнення до «сховища».

Отже, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, тяжких захворювань, інвалідності немає, офіційно неодружений, хоча перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працює, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ч.1 ст. 67 КК України не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність однієї пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, наведені вище,у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, що свідчить про його суспільну небезпечність як особи та існування ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень.

Наявність однієї обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 , надання обвинуваченим визнавальних показань істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, у зв`язку з чим при призначенні остаточного покарання у суду немає правових підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України.

У відповідності до ст.ст.96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація до ОСОБА_5 не застосовується.

Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Продовжити стосовно ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 01 червня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017) зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21.05.2026 по 31.05.2026 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- СD-R диск із відеозаписами, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати там же (а.с. 41-42 к/п).

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (а.с. 36 к/п).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1