Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №511/1254/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1254/26

Номер провадження: 2-а/511/29/26

27 травня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судових засідань – Замковенко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області адміністративним позовом, згідно якого просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R454508 від 10 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 10 квітня 2026 року його, під особистий підпис ознайомили з постановою № R454508 винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови йому інкримінують адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, нібито він своїми діями в особливий період порушив: -абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто не виконав обов`язки виконання правила військового обліку, встановленого законодавством та вимоги абз. 2 пп.1 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме не перебуваю за військовим обліком за задекларованим місцем проживання.

З вищевказаною постановою він не згоден з огляду на наступне.

Згідно військово-облікового документу він стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.11.2011 року.

Згідно копії паспорту він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 , доказом чого є відповідна довідка від 07.04.2026 року. Єдиним доказом правопорушення є акт від 13.02.2026 року, копію якого на його прохання надати відмовили. Інформація про його місце проживання за вищезазначеною адресою наявна у Відповідача, доказом чого є вказання її в протоколі та спірній постанові. Крім того, додаю копію заяви про надання відстрочки з вказаною датою отримання 18.03.2025 року з уже вказаним місцем фактичного проживання, отже мінімум з того часу Відповідачу було відомо про адресу мого фактичного проживання. З моменту повідомлення про своє місце проживання, він жодним чином його не змінював, отже нічого не порушував.

1.2 Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку із наступним.

Згідно із законодавством України громадяни зобов`язані дотримуватись правил військового обліку та виконувати встановлені обов`язки.

Згідно Рапорту начальника групи військового обліку солдатів і сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 26.02.2026 року №2891 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 26.02.2026 року перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно Акту, виданого Роздільнянською міською радою, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає. Згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік за місцем проживання. Громадянин ОСОБА_1 не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим порушив п. 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

ІІ. Процесуальні дії суду

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Позиція сторін в судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не прибув, заяв або клопотань не подавали.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

Судом встановлено, що 06.04.2026року відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 ст.солдатом ОСОБА_4 було складено протокол №252 за ч.3 ст.210 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , який порушив ст.1 п.10 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки не проживає за місцем реєстрації, тобто змінив місце проживання та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 в термін передбачений законодавством.

10.04.2026року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R454508 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Як вбачається із змісту постанови, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_5 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку.

Судом також встановлено таке:

- згідно копії паспорту ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- згідно військово-облікового документу №140620200640486100007, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.11.2011 року;

- згідно довідки виконавчого комітету Виноградарського старостинського округу Роздільнянської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 року про надання відстрочки на підставі п.4 ч.3 ст23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши адресу свого фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_1 вчасно оновив персональні дані, а саме 17.03.2025, що підтверджується копією військово-облікового документу№140620200640486100007, Придатний, пройшов ВЛК 21.08.2024. Мав відстрочку до 08.05.2025 на підставі п. 4 ч.3 ст. 23, яка була подовжена до 08.05.2026 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд

Загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу(прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові(за наявності),дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.1,2 ст.283 КУпАП).

Так, у протоколі №252 від 06.10.2026 зазначено, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані згідно ст.1 п.10 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а постанову від 10.04.2026 винесено за те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою.

В порушення ч.1,2 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме: дату проведення перевірки встановлених обставин та дату виявлення правопорушення.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч.3 ст.210 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17000 грн до 25500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення. У контексті цього обов`язку, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, особа повинна бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника. Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту. Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об`єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.

Натомість опис обставин, установлених під час розгляду справи щодо дій ОСОБА_1 у постанові не отримали належного формулювання, що унеможливлює перевірку судом правильності кваліфікації дій особи, що є істотним порушенням його права на захист. Відтак має місце порушення приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий судовий розгляд).

Як зазначає Позивач, єдиним можливим доказом встановлених обставин правопорушення, як зазначено в протоколі - є акт від 13.02.2026 року, копію якого на його звернення надати, ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовили.

Інформація про місце проживання Позивача за адресою його фактичного проживання наявна у Відповідача, доказом чого є вказання саме такої адреси в протоколі та спірній постанові.

Крім того Позивачем надано суду копію заяви про надання відстрочки з вказаною датою отримання 18.03.2025 року з уже вказаним місцем фактичного проживання, отже мінімум з того часу Відповідачу було відомо про адресу фактичного проживання Позивача. З моменту повідомлення про своє місце проживання, Позивач жодним чином його не змінював.

Суд звертає увагу, що ні протокол ні оскаржувана постанова не містять інших доказів, що Позивач проживає за іншою адресою, відсутня також інформація за якою саме іншою адресою Позивач проживає. Натомість довідка про місце проживання вказує, про місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, суд вважає, що посилання у протоколі на Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо обов`язку в семиденний строк повідомляти про зміну адреси також не можуть заслуговувати на увагу, оскільки протокол та оскаржувана постанова не містить доказів того, з якого саме часу Позивач ніби-то змінив місце проживання, що унеможливлює належний розрахунок строку постановки на облік навіть за умови наявності факту зміни місця проживання.

Таким чином, Позивач вчасно оновив дані, а саме з 18.03.2025 (з моменту звернення з відповідною заявою про надання відстрочки та видачі військово-облікового документу), тому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.

Аналогічний висновок міститься у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 у справі № 636/11340/24. Водночас, Відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/98-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 298/5226/98-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови № R454508 від 10.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що, згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями, ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 98, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 № R454508 від 10.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 665,60 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано суддею – 01 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 .

Суддя: С. І. Гринчак