Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №398/1616/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1616/25

провадження №: 2/398/202/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"27" травня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гаморя Марина Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гаморя Марина Вікторівна, звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування представника позивача вказувала, що вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2024 року, який набрав законної сили 03.12.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, та ч.4 ст.185 КК України, та встановлено, що внаслідок дій останнього позивачу було задано матеріальної шкоди на суму 35002,00 грн.Відповідачем було повернуто позивачу 3000,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди. Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, становить 32002,00 грн. Крім того, протиправною поведінкою відповідача позивачу, як було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, в наслідок телефонних дзвінків працівників банку з вимогою погасити взяті кошти та погрозами у разі їх не сплати, відчуває стрес, який впливає на стан його здоров`я. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 20 000 грн. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, додала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та надає згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань, відзив на позовну заяву не подав.

Судова повістка, направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, повернулась до суду із відміткою про причини повернення: адресат відсутній.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до частин 3, 4 статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У разі відсутності адресата (будь кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Положеннями частини 1 статті 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, судом були застосовані всі заходи для сповіщення відповідача про розгляд цивільної справи.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б ).

Оскільки, як зазначено вище, на адресу місця реєстрації відповідача направлялися судові документи, однак, відповідач їх не отримує, а направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, враховуючи позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з цим, суд згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2024 року, який набрав законної сили 03.12.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, та ч.4 ст.185 КК України, та установлено, що 18.12.2023 близько 15 години, ОСОБА_2 перебував в гостях у ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 здійснити покупку в магазині та добровільно передав свою банківську картку, відкриту в АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_1 , а також ПІН-код від неї. Під час того, як у ОСОБА_2 перебувала картка потерпілого, у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення майнового, корисливого злочину з метою збагачення. Так, використовуючи свій мобільний телефон, з сім-карткою мобільного оператору ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 установив собі на телефон застосунок «Приват24», який являється системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ «ПриватБанк». Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 з використанням інформаційної (автоматизованої) банківської системи дистанційного обслуговування інтернет-банкінгу «Приват24», використовуючи для входу в неї фінансовий номер телефону потерпілого НОМЕР_3 , здійснив закріплення банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .У подальшому, ОСОБА_2 установив визначений ним пароль доступу до «Приват24», чим здійснив несанкціоноване втручання до інформаційної (автоматизованої) банківської системи дистанційного обслуговування інтернет-банкінгу «Приват24» від імені потерпілого ОСОБА_1 .В подальшому, ОСОБА_2 здійснив несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій банківській системі «Приват24», видавши себе за потерпілого ОСОБА_1 , та через систему онлайн переказів перерахував з банківської картки № НОМЕР_1 останнього на банківську картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», яка належить йому, грошові кошти в сумі 34950 гривень та поповнив власний мобільний рахунок телефону з № НОМЕР_2 у сумі 52 гривні, спотворивши інформацію про належного користувача облікового запису. Крім того, 18.12.2023 близько 15 години, ОСОБА_2 , перебував в гостях у ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .При цьому, під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 здійснити покупку в магазині та добровільно передав свою банківську картку, відкриту в АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_1 , а також ПІН-код від неї. Під час того, як у ОСОБА_2 перебувала картка потерпілого, у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення майнового, корисливого злочину з метою збагачення. Використовуючи свій мобільний телефон, з сім-карткою мобільного оператору ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , інсталював застосунок «Приват24», який являється системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ «ПриватБанк», отримавши доступ до грошових коштів, які зберігаються на банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 . Реалізовуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в період з 18.12.2023 по 29.02.2024, тобто в період дії на території України воєнного стану, ОСОБА_2 шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що йому відомий пароль від автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування інтернет-банкінгу «Приват24» діючи таємно, умисно та цілеспрямовано, через систему онлайн переказів систематично перерахував грошові кошти з банківської карти ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на належну йому банківську картку № НОМЕР_5 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк», а саме: 18.12.2023 о 16:05:52 годині у сумі 1800 гривень; 18.12.2023 о 16:56:32 годині у сумі 100 гривень; 19.12.2023 о 08:45:26 годині у сумі 2000 гривень; 19.12.2023 о 08:47:57 годині у сумі 1800 гривень; 25.12.2023 о 18:43:05 годині у сумі 4000 гривень; 28.12.2023 о 10:05:23 годині у сумі 2000 гривень; 28.12.2023 о 13:41:45 годині у сумі 2000 гривень; 28.12.2023 о 14:03:10 годині у сумі 1900 гривень; 29.12.2023 о 12:36:02 годині у сумі 1000 гривень; 29.12.2023 о 16:20:53 годині у сумі 1000 гривень; 09.01.2024 о 16:24:33 годині у сумі 100 гривень; 09.01.2024 о 16:26:06 годині у сумі 800 гривень; 28.01.2024 о 06:08:03 годині у сумі 3850 гривень; 28.01.2024 о 06:18:50 годині у сумі 2850 гривень; 28.01.2024 о 09:29:45 годині у сумі 2000 гривень; 29.01.2024 о 06:09:46 годині у сумі 1850 гривень; 29.01.2024 о 06:16:03 годині у сумі 2900 гривень; 29.01.2024 о 09:12:28 годині у сумі 3000 гривень.Крім цього, 29.01.2024 ОСОБА_2 реалізовуючи свої злочинні дії через автоматизовану банківську систему дистанційного обслуговування інтернет-банкінгу «Приват24» діючи таємно, умисно перерахував грошові кошти у сумі 52 гривні з банківської карти ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , поповнивши власний мобільний рахунок телефону № НОМЕР_2 . В подальшому, ОСОБА_2 викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 35002 гривень.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Окрім того, ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.11.2025 року витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місто Дніпро, вулиця Набережна, 50) письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме щодо руху коштів за період з 18.12.2023 року по 31.10.2024 року по рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , та за рухунком НОМЕР_9, який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вищевказаної ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано лист, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Та надали виписку у додатку по рахунку за період з 18.12.2023- 31.10.2024 року.

З даної виписки банку слідує, що перекази коштів здійснено на карту ПриватБанку через додаток Приват24, одержувачем коштів зазначено ОСОБА_2 (а.с.75-82).

Таким чимом, в ході слухання справи суд встановив, що відповідачем завдано позивачу майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення на загальну суму 35002,00 грн.

Положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Разом з тим, як вбачається з вироку суду від 31.10.2024 р. ОСОБА_2 потерпілому частково відшкодував шкоду в розмірі 12000,00 грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відшкодування ОСОБА_2 лише 3000,00 грн завданої матеріальної шкоди, оскільки ним жодних доказів суду не надано.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 23002,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується тим, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.

Відповідно до вимогст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Стаття 1167 ЦК України, передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ізПостановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ст. 23, 280, 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, в зв`язку з чим суд виходить з того, що задоволення позовних вимог повинно відповідати як заподіяній моральній шкоді, так і критерію справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає доведеним, що злочинними діями відповідача, встановлені вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2024 року, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у психічних стражданнях, стресі, який негативно впливає на стан його здоров`я.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 призвело до моральних страждань позивача, неможливості нормально жити, постійні думки, що на ньому лежить тягар щодо необхідності відшкодування банку коштів з кредитної картки, які були зняті відповідачем і витрачені на його власні потреби. А також телефонні дзвінки працівників банку з погрозами та вимаганням негайного повернення коштів, що спричинило позивачу душевні страждання, відчуття страху, тривоги, порушення сну, нервозність, реакції замикання, почуття образи, приниженої гідності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Разом з тим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння злочину потерпілому спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер винних дій відповідача, ступінь наставших негативних явищ в житті позивача, тривалість строку порушення його законних прав, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, з урахуванням часткового відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 12000 грн. під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, що не спростовано сторонами, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що на думку суду є достатнім та таким, що відповідає моральним стражданням, перенесеним позивачем.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачено.

Так, відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, від сплати судового збору звільняються.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру - відшкодування моральної шкоди, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, в розмірі 1331,20 грн, та судовий збір з відшкодування матеріальної шкоди, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, спричиненої злочином, на користь держави з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,12,13,18,76, 81, 89, 141,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гаморя Марина Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 23002,00 грн. (двадцять три тисячі дві гривнi 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , НОМЕР_8 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору: за відшкодування моральної шкоди в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок); за відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 27.05.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО