Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №183/12979/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12979/25

№ 2/183/4232/26

27 травня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 05.06.2015 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Сторони повністю припинили сімейно-шлюбні відносини. В шлюбі були присутні акти психологічного домашнього насилля. Позивачка вважає, що збереження шлюбу неможливе. Тому, просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем.

Ухвалою судді від 14.01.2026 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти розірвання шлюбу не заперечував, просив не надавати строк для примирення, оскільки обидві сторони згодні з тим, що збереження шлюбу є неможливим. Категорично заперечував проти твердження позивачки про наявність з його боку актів психологічного домашнього насильства, оскільки позивачка не надала суду жодних конкретних фактів, дат, обставин, заяв до поліції чи звернень до відповідних служб. Також вказав, що твердження позивачки про те, що діти «знаходяться на повному утриманні» позивачки, не відповідає дійсності. Протягом усього періоду спільного проживання з 2013 року позивачка не працювала, за винятком короткострокового працевлаштування, єдиним джерелом фінансування сім`ї був заробіток відповідача та державна допомога на дитину з інвалідністю. Заперечував проти стягнення з нього судового збору, враховуючи те, що він не заперечую проти розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 25.05.2026 залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з нею.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав, просив врахувати поданий ним відзив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 05 червня 2015 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №150 (а.с.7).

Сторони є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5,6).

Сторони спільне господарство не ведуть, шлюбно-сімейні відносини припинили. Вказана обставина визнана сторонами у судовому засіданні та не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позивачка скористалася своїм правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають намір зберігати шлюб.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя.

Крім того, суд бере до уваги, що у відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 », яке просила залишити без змін.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховує положення ч.1 ст.142 ЦПК України, відповідно до яких у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №150.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн.60 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 605 (шістсот п`ять) грн.60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 27 травня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.