Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №136/542/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/542/26

провадження № 2/136/300/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шибінський О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі – 50 000 доларів США боргу, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що 11 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачем по справі було укладено договір позики грошових коштів, який підтверджується розпискою, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов?язаний повернути ОСОБА_1 позику згідно умов даного договору у строк до 1 листопада 2024 року. ОСОБА_2 було порушено умови та строки договору. Станом на 15 березня 2026 року ним не було повернуто в повному обсязі позичені кошти. На протязі 2025 року, а останній раз 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути позику-грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що він пояснив, що він не може зараз повернути позику-грошові кошти, а на протязі останнього місяця взагалі уникає зустрічей з ОСОБА_1 . До сьогоднішнього дня ОСОБА_2 ігноруючи взяті на себе зобов?язання, у встановлені та заздалегідь оговорені ним строки, позику грошових коштів не повернув та не вживає будь-яких заходів для хоча б часткового погашення заборгованості. Оскільки ОСОБА_2 позику-грошові кошти ОСОБА_1 не повернув, від спілкування та від зустрічей з ОСОБА_1 ухиляється, в ОСОБА_1 немає іншого виходу як звернутись з даним позовом до суду.

03.04.2026 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав

08.05.2026 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача, позивач та відповідач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи не з`явились. Представник позивача, позивач надав заяву, у якій просить справу розглянути без його участі, вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про вказане судове засідання та дане судове засідання рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення 16.05.2026.

Отже, судом вживались всі можливі заходи щодо виклику відповідача у судове засідання. Відповідач про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до оригіналу розписки від 11.06.2021 року ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 від 24.01.1996, який проживає в АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 грошову суму у борг у сумі п`ятдесят тисяч доларів США (50000) готівкою та зобов`язується повернути в строк до 1.11.2024, про що склав власноручно розписку від 11.06.2021 року, з власноручним підписом.

Як зазначає у позовній заяві представник позивача, що Станом на 15 березня 2026 року ним не було повернуто в повному обсязі позичені кошти. На протязі 2025 року, а останній раз 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути позику-грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що він пояснив, що він не може зараз повернути позику-грошові кошти, а на протязі останнього місяця взагалі уникає зустрічей з ОСОБА_1 .

Щодо стягнення боргу в іноземній валюті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 192 ЦК України - законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ст. 524 ЦК України - зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ч.1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику.

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №629/5364/13-ц зазначено, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей. Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №161/11436/21 викладено висновок за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилався на укладення позивачем з відповідачем 11.06.2021 письмового договору про передачу в борг коштів в сумі 50000,00 доларів США, який є підтвердженням як факту укладення договору позики, так і отримання відповідачем коштів.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі №757/62714/18 зазначив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

З огляду на викладене, суд вважає, що саме за розпискою від 11.06.2021 року, складеною власноручно ОСОБА_2 , відбувалась передача грошей в розмірі 50000,00 доларів США від позивача до відповідача, що може свідчити про те, що саме розписка від 11.06.2021 є формою договору позики, в розумінні ст. 1046 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги представника позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за розпискою від 11.06.2021 у розмірі 50000,00 доларів США.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збору сумі 13420 грн., який сплачено позивачем при подачі позову.

Також, позивачем заявлено до стягнення та витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн.

Вирішуючи вказане, суд зазначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру.

З огляду на наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд прийшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу в повному обсязі.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 1046, 1049, 1055 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 50000,00 ( п`ятдесят тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у сумі 13420, 00 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень та витрати на правову допомогу в сумі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО