Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №496/1818/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1818/26

Провадження № 2/496/2593/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Сурженко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у сумі 2000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Батько дитини, яким є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, не приймає участі в утриманні доньки, незважаючи на те, що інших неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків не має, аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з нього не проводяться. Дитині потрібна матеріальна та моральна підтримка обох батьків, освіта, лікування, належний рівень життя для подальшого розвитку в суспільстві. Проте вона наразі не має змоги самостійно забезпечувати дитину, у зв`язку з чим змушена звернулась з даним позовом до суду.

Позивачка до судового засідання не з`явилась, але подала до суду заяву, в якій вказала, що на задоволенні позовних вимог наполягає, просить справу розглянути у її відсутність і не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з`явився, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином шляхом оголошення на офіційному сайті суду, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву позивачки, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Приймаючи до уваги заяву позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні установлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_4 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06.09.2022 року (а.с. 6).

Дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, про що свідчить довідка Виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області № 259 від 04.03.2026 року (а.с. 7).

Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а ч. 3 ст. 181 вказаного Кодексу передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, обов`язок по утриманню дитини покладено на обох батьків, при цьому відповідач не виконує свої обов`язки, встановлені ст. 180 Сімейного кодексу України, а тому суд дійшов висновку, що він зобов`язаний утримувати свою малолітню доньку та забезпечувати їй належний рівень життя.

При визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги те, що відповідач є батьком малолітньої дитини, має працездатний вік, доказів, які б свідчили про незадовільний стан здоров`я відповідача, або які б підтверджували знаходження на його утриманні непрацездатних осіб, або сплати аліментів іншим дітям суду не надано, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з нього аліменти у зазначеному позивачкою розмірі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При цьому суд зазначає, що необґрунтованою є вимога позивачки про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат у сумі 2000 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 вказаної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи те, що під час розгляду даної справи свідки, спеціалісти, перекладачі або експерти не залучались, жодні докази не витребовувались та за місцем їх знаходження не оглядались, інші процесуальні дії не вчинялись, тому можливо припустити, що позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц визначила, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Водночас, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги (договору доручення, договору про надання юридичних послуг та інше), що укладений між позивачкою і адвокатом, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутні й докази оплати позивачкою адвокату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів надання позивачці правової допомоги адвокатом, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відсутні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн 20 к.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрованим/знятим з реєстрації по м. Одесі/Одеській області не значиться) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 02.06.2021 року органом 5127, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з дня подачі позовної заяви до суду – з 09.03.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрованим/знятим з реєстрації по м. Одесі/Одеській області не значиться) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн 20 к.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у сумі 2000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачкою до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст заочного рішення складено 28.05.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра