Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №541/4394/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 541/4394/25

Провадження № 2/526/567/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 541/4394/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, до досягнення дитиною трьох років,

в с т а н о в и в:

11 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання як дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.12.2025 справу передано за підсудністю на розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою від 02.01. 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач – ОСОБА_1 копію ухвали отримала 15.01.2026.

Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження, цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримав, зворотне повідомлення повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомив суду про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № R 06 7073298153, копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою»", то суд приходить до висновку, що згідно ч.6 ст. 272 ЦПК України відповідачу вручено вказане поштове відправлення і фактично він є повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.

28 січня 2026 троку позовна заява з додатками була направлена на електронну адресу відповідача.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відзив на позов відповідачем у визначений термін теж не надано.

Згідно з ч. 1 :/search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8658/ed_2020_02_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8658" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину не вчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.12.2023, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого відділом ДРАЦС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, який проживає з матір`ю та перебуває лише на її утриманні.

ОСОБА_1 на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, що підтверджується довідкою Житомирського дошкільного навчального закладу №33 та отримує соціальні виплати у вигляді щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини, яка становить 860 грн.

Суд встановив, що між сторонами існують сімейні правовідносини.

Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Сімейним законодавством України передбачено право дружини на утримання чоловіком протягом усього терміну її вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина до трьох років, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. При цьому, головною умовою присудження аліментів, згідно приписів ст. 84 СК України, є наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу дружині, яка проживає із дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Суд встановив, що між сторонами існують сімейні правовідносини і відповідно ст.75 Сімейного кодексу України дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на неможливість ним надавати матеріальну допомогу на утримання дружини у розмірі, який був визначений нею, а саме у розмірі 1/ 4 частини всіх видів його заробітку, тому суд, враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дружини, вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. щодо позовних вимог про стягнення аліментів на дружину, від сплати якого позивач була звільнена відповідно положень п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 11 листопада 2025 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 в межах суми платежу за один місяць на дружину підлягає негайному виконанню.

Стягти з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко