Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №589/56/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/56/26

Провадження № 2/589/1450/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого по справі судді – Прачук О. В.,

за участю секретаря судового засідання – Носовської В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

- про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити розмір аліментів, визначений рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2017 у справі № 589/3263/17, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 10 000 грн, до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 31 серпня 2013 року по 22 вересня 2017 року перебувала з відповідачем по справі в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2017 у справі № 589/3263/17 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн щомісячно, і до повноліття дитини. Однак, суми аліментів, що стягується з відповідача на дитину в зазначеному розмірі вкрай не вистачає на забезпечення потреб та належного утримання сина. Стрімке зростання цін на продукти харчування, побутові товари, одяг та шкільне приладдя, спонукають позивача витрачати кошти у розмірі, які значно більші за кошти, які присуджені судом. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, хоча має таку можливість та має стабільний дохід. Що і змусило позивача звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник – адвокат Абакіна-Пілявська Л.М. надала до суду заяву, в якій позов підтримала у повному обсязі, прохала розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з`явився, відомостей про поважність причин неявки суду не повідомив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду не надав.

Зважаючи на вказане, суд, згідно положень ст. 280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 2013 року, який розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2017 року. (а.с.21-22)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.04.2015. (а.с.19)

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2017 у справі № 589/3263/17 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн щомісячно, і до повноліття дитини. (а.с.21-22)

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України та пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, а саме ст.ст. 182 - 184 СК України.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України суд при вирішенні будь-яких питань щодо дітей повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.

Законом визначений мінімальний гарантований розмір аліментів, який не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). А згідно з цією ж статтею СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та станом на день розгляду справи, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» такий становить 3 512 грн. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

У будь-якому випадку визначений судом у 2017 році розмір аліментів є значно меншим рекомендованого та, за переконанням суду, не може забезпечити належний рівень матеріального забезпечення дитини.

При цьому, встановлено, що відповідач є працездатною особою молодого віку, доказів наявності інших утриманців суду не надано, дані щодо його незадовільного стану здоров`я у суду відсутні та сам відповідач про такі обставини не зазначав.

В той же час, спільний син сторін проживає разом з матір`ю та в більшій мірі тягар утримання дитини у даному випадку покладено саме на неї, що є очевидним, враховуючи розмір отримуваних аліментів і значне підвищення цін на товари та послуги.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені норми закону, погіршення матеріального стану позивача, як отримувача аліментів, а також те, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття у обсязі, що має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а відповідач є особою працездатного віку, при цьому на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за позовами про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп.

Щодо відшкодування витрат на послуги правничої допомоги в розмірі 12 000 грн заявлених позивачем, то слід зазначити наступне:

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в даній справі здійснював адвокат Абакіна-Пілявська Л.М. на підставі ордеру на надання правової допомоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 20.02.2026 загальна сума послуг складає 12 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 12 00,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2017 у справі № 589/3263/17.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на послуги правничої допомоги адвоката в розмірі 6000 грн 00 к.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн 20 к.

Дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук