Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №380/8389/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8389/25 пров. № А/857/37978/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 380/8389/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Желік О.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 11 серпня 2025 року),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134750008297 від 28.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 19.03.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 19.03.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, зарахувавши при цьому до стажу роботи роки праці в кооперативі «Будівельник», а саме з 29.05.1990 по 10.04.1992.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134750008297 від 28.03.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на не зарахування до страхового стажу періоду його роботи з 29.05.1990 по 10.04.1992 в кооперативі «Будівельник» є протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 380/8389/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134750008297 від 28.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи з 29.05.1990 по 10.04.1992 в кооперативі «Будівельник», а також повторно розглянути питання про призначення йому пенсії за віком з 19.03.2025 на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.05.1990 по 10.04.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.07.1983, оскільки відсутній запис про наказ на прийняття па роботу, що є порушення вимог Інструкції, у зв`язку з чим цей період не враховано до страхового стажу.

Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. Згідно підтверджених документів право па пенсійну виплату заявник матиме 09.12.2027.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №1310 5000155930 від 09.07.2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

19.03.2025 року позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

28.03.2025 року ОСОБА_1 отримав рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №134750008297, видане Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, згідно якого повідомлено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу – 31 рік. Вік заявника – 60 років 03 місяці 11 днів. Страховий стаж особи становить 28 років 02 місяців 06 днів. Стаж для визначення права згідно п.3.1 ПП ЗУ №1058 становить 28 років 10 місяців 13 днів. За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ): - з 02.04.1992 по 10.04.1996, оскільки відсутній наказ на прийняття.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з метою його скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не зарахування періоду роботи позивача з 29.05.1990 по 10.04.1992 до його страхового стажу є протиправним, що водночас, свідчить й про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134750008297 від 28.03.2025 та необхідність його скасування.

Апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV, який набрав законної сили з 01.01.2004.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як запис про звільнення, завірений непридатною для читання печаткою, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134750008297 від 28.03.2025 відмолено позивачу в призначенні пенсії за віком з огляду на не зарахування до його страхового стажу періоду його роботи з 29.05.1990 по 10.04.1992 в кооперативі «Будівельник» через відсутність в трудовій книжці запису наказу про прийняття.

Станом на момент внесення записів про період роботи з 29.05.1990 по 10.04.1992 до трудової книжки позивача, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі – Інструкція №162).

Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Згідно п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно запису №18 трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 26.07.1983) ОСОБА_1 29.05.1990 прийнятий на роботу в Кооператив «Будівельник» маляром. Записом №19 підтверджується звільнення ОСОБА_1 з 10.04.1992.

Дослідивши копію трудової книжки позивача суд першої інстанції встановив, що така містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Також, жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що не зарахування періоду роботи позивача з 29.05.1990 по 10.04.1992 до його страхового стажу є протиправним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 380/8389/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин