Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №200/3121/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа№200/3121/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 27.04.2022 по 23.04.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Зазначає, що під час проходження військової служби не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

11.05.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази та відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, однак докази надіслання його позивачу не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинні додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Враховуючи, що відповідачем вказаної норми процесуального закону не дотримано і доказів надіслання відзиву позивачу не надано, суд не бере до уваги відзив, оскільки відзив поданий із порушенням встановленого КАС України порядку подання.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач у період з 27.04.2022 по 23.04.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

При проходженні військової служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що підтверджується довідкою про розмір грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою № 704.

Пунктом 2 постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018), пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.

У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 та інших висловив позицію у аналогічних правовідносинах та вказав, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закон України "Про Державний бюджет України" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), та яким відповідають висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 року по справі № 500/1813/21 зробив наступні висновки.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Із аналізу наведених вище висновків Верховного Суду у справах № 400/6214/21, № 420/6572/22 та № 500/1813/21 слідує, що продовж 2019 року положення п. 4 Постанови № 704 не суперечили нормам Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" в прикінцевих положеннях якого було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що оскільки послідуючі прийняті Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік" не містять таких застережень щодо застосування конкретного розміру прожиткового мінімуму для обрахунку саме посадових окладів працівників державних органів, а тому положення п. 4 Постанови № 704 вступають у суперечність із відповідними законами, які є актами вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, застосуванню підлягають саме Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік", як акти вищої юридичної сили.

Таким чином, відповідні висновки фактично зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Законам України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Враховуючи наведене суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.

Отже, грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії позивача, мало визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не "на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі -Постанова 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Тобто, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням Постановою № 481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затвердженої Постановою № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, ухваленій Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції в частині, яка не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Верховний Суд зазначив, що суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт незалежно від того, чи був він чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якщо його положення суперечать акту вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд відступив від раніше викладених висновків щодо застосування фіксованої величини 1762,00 грн. протягом періоду дії Постанови № 481.

Суд зазначає, що хоча у справі № 520/5814/24 предметом розгляду було оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, правова позиція Верховного Суду стосується безпосередньо способу визначення складових грошового забезпечення, зокрема розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Механізм їх обчислення є однаковим як для цілей формування довідки про грошове забезпечення, так і для безпосереднього нарахування та виплати грошового забезпечення діючим військовослужбовцям.

Відтак, висновок Верховного Суду щодо необхідності застосування пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції має загальний характер і підлягає врахуванню у всіх правовідносинах, у яких визначається розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до цієї постанови.

З огляду на принцип верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що під час визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 підлягав застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності визначення грошового забезпечення позивача з використанням іншої розрахункової величини, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 з урахуванням зазначених вимог законодавства.

Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, то така також не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», п. 3 Розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постановах від 11 лютого 2021 року в справі № 200/3757/20-а та справі № 240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу II Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, які полягають у тому, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.12.2023 по справі № 520/8060/19.

Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд звертає увагу на відсутність правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення позивача, визначаючи його шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

Отже, при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період підлягає врахуванню виключно розмір прожиткового мінімуму.

Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Згідно довідки про розмір виплачених ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 13.04.2026 № 219 судом встановлено, що грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу в 2022, 2023 та 2024 роках, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в 2022 році.

Як вже зазначалося судом вище, у відповідача виник обов`язок для перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 із зазначенням складових грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивач також має право на перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.

Разом з тим, підстави для перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки відсутні, оскільки з довідки 13.04.2026 № 219, судом встановлено, що така допомога за 2023 та 2024 роки не нараховувалася та не виплачувалася, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, то суд зазначає, що згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2024 № 116 позивачу при звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсацію за невикористану відпустку, а тому позивач має право на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо визначення коду економічної класифікації видатків при перерахунку та виплаті грошового забезпечення, суд зазначає, що станом на час розгляду справи відсутній спір щодо віднесення сум, які мають бути нараховані на виконання цього рішення суду до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог позивача як таких, що заявлені передчасно.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333 затверджено "Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" (далі Інструкція № 333).

Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333, код 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців":

1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;

2) заохочення, передбачені законодавством;

3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством;

4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333, код 2800 "Інші поточні видатки", за цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі, окрім іншого:

9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:

відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;

інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;

відшкодування судових витрат.

Відповідно до підпункту 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 333, код 2730:Інші виплати населенню":

27) виплати на виконання рішень, прийнятих національними судами на користь фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду».

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду" (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, видатки державної установи, якою є Військова частина НОМЕР_2 , за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" передбачають видатки саме на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу). Тому, незалежно від того, що саме буде зобов`язано нарахувати та виплатити (економічна суть) за рішенням в цій справі, боржник таку виплату зобов`язаний здійснювати за рахунок коштів за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", дотримуючись бюджетної дисципліни.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під діями розуміється активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Водночас суд зазначає, що права позивача порушено бездіяльністю відповідача, як формою його пасивної поведінки, яка виражається у невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити коли за наявності для цього підстав, ним не прийнято рішення про перерахунок та виплату грошового забезпечення.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної саме бездіяльності, а не дій відповідача, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язання відповідача здійснити позивачу за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.

Щодо похідної вимоги зобов`язального характеру, що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судового збору у справі судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 за період з 27.04.2022 по 23.04.2024 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич