Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №756/399/26 — Оболонський районний суд міста Києва

16.04.2026 Справа № 756/399/26

№ 756/399/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 квітня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев`ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

01 січня 2026 року о 23 год. 40 хв. у м. Києві по вул. Богатирській, 25, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford Edge», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився, що було зафіксовано технічним засобом відеозапису.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 01 січня 2026 року о 23 год. 40 хв. у м. Києві по вул. Богатирській, 25 зупинили працівники поліції, які в подальшому запідозрили ОСОБА_1 у тому, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд у лікаря.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ничик А.В. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на недоведеність факту керування транспортним засобом, порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів, відсутність безперервної відеофіксації події, неналежність і недопустимість наданих доказів, а також на те, що права, передбачені ст. 268 КУпАП, особі належним чином не були роз`яснені.

Також захисник зазначала, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відеофіксація події здійснювалась не безперервно та не відображає усіх обставин, викладених у протоколі.

Крім того, захисник Ничик А.В. посилалась на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема в частині належного роз`яснення прав особі, порядку проходження огляду та фіксації відмови від його проходження.

До того ж, захисник вказувала, що суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості особи чи усувати недоліки адміністративного матеріалу, а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із наведеним просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується:

- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556922, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, що зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського;

- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому Законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту та вважає її доводи безпідставними з огляду на таке.

Із відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не лише на місці зупинки транспортного засобу, а й у закладі охорони здоров`я (КНП «Соціотерапія»), про що останнього було належним чином повідомлено. Від проходження огляду у зазначеному закладі ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відео.

Так, твердження захисника про недоведеність факту керування транспортним засобом спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою службовою особою у межах її повноважень, а також відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається безпосереднє спілкування працівників поліції саме з ОСОБА_1 як водієм транспортного засобу. При цьому будь-яких об`єктивних та належних доказів, які б спростовували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту суду не надано.

Також суд критично оцінює доводи захисника щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, однак від проходження такого огляду останній відмовився. Факт відмови був належним чином зафіксований технічними засобами відеозапису, а тому доводи сторони захисту про недотримання процедури огляду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Посилання захисника на відсутність безперервної відеофіксації події суд також вважає безпідставними, оскільки сама по собі відсутність безперервного відеозапису не свідчить про недопустимість інших доказів у справі та не спростовує встановлених судом фактичних обставин. Наданий відеозапис у своїй сукупності із іншими матеріалами справи містить достатні відомості для встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, а будь-яких даних про фальсифікацію чи штучне переривання відеозапису матеріали справи не містять.

Крім того, суд не бере до уваги доводи захисника щодо неналежного роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки із матеріалів справи та відеозапису вбачається, що останній був обізнаний із суттю складеного щодо нього адміністративного матеріалу, розумів характер процесуальних дій працівників поліції, надавав пояснення та реалізував своє право на правову допомогу шляхом залучення захисника під час судового розгляду справи. При цьому, будь-яких доказів того, що нероз`яснення прав призвело до неможливості реалізації особою права на захист або вплинуло на правильність складення адміністративних матеріалів, суду не надано.

Суд також враховує, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні. Досліджені судом докази є взаємопов`язаними, послідовними та узгоджуються між собою, а тому у своїй сукупності дають суду підстави дійти переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою доказів та обраною позицією працівників поліції під час документування адміністративного правопорушення, однак не містять об`єктивних та переконливих даних, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення або свідчили про істотні порушення закону, що могли б бути підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 КпАП України суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.

Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті КпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Керуючись статтями 33, 40-1, ч. 1 ст. 130 КпАП України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання – три місяці.

Суддя В.В. Дев`ятко