Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №240/21713/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Київ

справа № 240/21713/25

адміністративне провадження № К/990/16752/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 (суддя Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 (судді: Боровицький О.А., Курко О.П., Ватаманюк Р.В.)

у справі №240/21713/25 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського державного університету, третя особа - ОСОБА_2 директорка Центру міжнародної освіти Маріупольського державного університету про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

09.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань дотримання Етичного кодексу Маріупольського державного університету, оформлене висновком, схваленим протоколом №1 від 05.02.2025.

- зобов`язати Маріупольський державний університет повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.01.2025 із дотриманням процедур, передбачених Етичним кодексом, зокрема, за участю заявника.

В обґрунтування позову покликався на те, що 05.02.2025 Комісія з питань дотримання Етичного кодексу МДУ провела засідання, за результатами якого схвалила висновок, яким фактично відмовила у визнанні дій ОСОБА_2 такими, що порушують етичні норми. При цьому, всупереч пункту 3.12 Етичного кодексу МДУ та в порушення вимог абзацу 5 частини 1 статті 18 Закону України "Про звернення громадян" заявника не було повідомлено про проведення засідання і не запрошено до участі у розгляді його скарги, не зважаючи на те, що позивачем висловлювалось відповідне прохання.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.01.2025 позивач як здобувач вищої освіти подав ректору Маріупольського університету скаргу на дії та бездіяльність директорки Центру міжнародної освіти МДУ ОСОБА_2, в якій просив:

1.Провести розгляд цієї скарги та надати офіційну оцінку діям ОСОБА_3 .

2.Зобов`язати ОСОБА_4 особисто вибачитись за проявлену неповагу.

3.Зобов`язати ОСОБА_4 особисто надати детальну відповідь на мій запит із чіткими поясненнями.

4.Притягнути ОСОБА_4 до відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків і порушення етичних принципів.

5.Розробити та втілити план заходів, що спрямовані на покращення внутрішньої комунікації та підвищення прозорості роботи Центру міжнародної освіти.

6.Забезпечити можливість (в режимі онлайн доступу) позивачу особисто представити підтверджуючі докази (копії всіх електронних листів по зазначені ситуації) та аргументи щодо даної скарги на засіданні комісії.

Комісією з питань дотримання Етичного кодексу Маріупольського державного університету, прийнято рішення, оформлене висновком, схваленим протоколом №1 від 05.02.2025, згідно з яким, офіційні підстави для притягнення до відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків та порушень етичних принципів директорки Центру міжнародної освіти ОСОБА_2 відсутні, підстав для вибачення чи надання персональних пояснень немає, оскільки порушення не було встановлено.

Не погоджуючись з висновком Комісії, позивач звернувся до суду з позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2026, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір виник із приватноправових правовідносин, а отже, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом та не є рішенням суб`єкта владних повноважень - актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, звернувся із касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки, містить ознаки публічно-правового спору.

Зокрема, покликається на те, що за суб`єктним складом спір у цій справі підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, оскільки Маріупольський державний університет є суб`єктом владних повноважень в розумінні приписів КАС України, а спір виник між учасником освітнього процесу та державним закладом вищої освіти (суб`єктом владних повноважень), який реалізує публічно-владні управлінські функції.

Стосовно предмета спору у цій справі, тобто оскаржуваного рішення Комісії з питань дотримання Етичного кодексу Маріупольського державного університету, оформленого висновком, схваленим протоколом №1 від 05.02.2025, то таке, на думку, позивача, відповідає критеріям індивідуального акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, зачіпає його права та інтереси (адже прийнято за результатами розгляду його скарги), має юридичне значення, впливає на подальші рішення адміністрації університету та підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

В контексті наведеного покликається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.10.2020 у справі №826/12819/18, де сформулювано критерії індивідуального акту, якими є: адресованість конкретній особі; породження юридичних наслідків; прийняття в межах владної компетенції.

Також покликається на висновки Верховного Суду, у постанові від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а про те, що розгляд звернення громадянина органом чи установою, наділеними відповідною компетенцією, є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а рішення, прийняте за результатами такого розгляду, може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Також покликається на те, що спір виник у сфері реалізації публічно-владних управлінських функцій. Відповідач діяв на підставі Закону України «Про звернення громадян». Оскаржуване рішення має ознаки індивідуального адміністративного акту. Суди ж першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі, неправильно застосували приписи пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України

Маріупольський державний університет у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги позивача, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Направлена на адресу третьої особи копія ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї документами, повернулася до Суду без вручення із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах Маріупольський державний університет публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, не здійснював і рішення на реалізацію таких функцій не приймав.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що розгляд цієї справи не належить здійснювати за правилами адміністративного судочинства та постановили рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.11.2020 у справі № 420/2976/19, від 29.10.2020 у справі № 1940/1857/18, від 25.08.2025 у справі № 320/48225/23.

Вирішуючи питання юрисдикції у справі, предметом оскарження у якій була бездіяльність ректора вищого навчального закладу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.09.2020 у справі №420/3453/19, дійшла висновку про те, що заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб`єкта владних повноважень».

Враховуючи такі висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що оскаржуване рішення є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим на реалізацію владних управлінських функцій.

Крім того, прийняте за результатом розгляду звернення позивача рішення безумовно стосується його прав, може мати юридичне значення та може впливати на подальші рішення адміністрації університету.

Водночас, це не означає, що таке рішення прийняте саме суб`єктом владних повноважень та, що таке рішення підлягає оскарженню саме за правилами адміністративного судочинства.

З цих же міркувань, безпідставними є покликання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян», оскільки положення цього Закону регулюють порядок розгляду звернень громадян усіма суб`єктами незалежно від форм власності, а не лише тими, які є суб`єктами владних повноважень.

Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 у справі №826/12819/18 є безпідставним, оскільки у цій справі також мав місце не публічно-правовий, а трудовий спір щодо законності звільнення працівника з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Також безпідставним є покликання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а, оскільки таке рішення прийняте у справі за участі пенсійного органу, який у спірних правовідносинах виступав суб`єктом владних повноважень. До того ж висновки, які позивач просив врахувати, у постанові Верховного Суду від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, Верховний Суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 у справі №240/21713/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук