Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №300/6807/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.

29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6807/25 пров. № А/857/6005/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Довга О.І., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 300/6807/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

24.09.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у якому просила суд:

0визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12.09.2025р. № 145-к "Про застосування дисциплінарного стягнення".

Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

12.09.2025р. Наказом Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації №145-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" застосовано до начальника відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Як видно із змісту оскаржуваного наказу підставою для винесення є подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації Сенюти Л.М. від 03.09.2025р., письмове пояснення ОСОБА_1 від 10.09.2025р.

Вважаючи даний наказ протиправним ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України «Про державну службу» № 889-VIII.

В п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» видно, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно ч.1, ч.2 ст.74 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

п.2 ст.77 Закону України «Про державну службу», передбачено що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення,

Водночас, у оскарженому наказі № 145-к зазначено, що дисциплінарний проступок полягає у неналежному виконанні з вини державного службовця основних обов`язків, визначених ст.8 Закону України "Про державну службу", що призвело до порушення термінів розгляду звернень громадян, передбачених ст.20 Закону України "Про звернення громадян". Даний наказ не містить конкретних обставин, які вказують на порушення позивачем, що призвели до невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків.

Колегія суддів вказує, що відповідач , зазначивши в наказі № 145-к, що дисциплінарний проступок полягає у неналежному виконанні основних обов`язків передбачених ст.8 Закону України «Про державну службу» 889-VIII, взагалі не визначився: чи то неналежне виконання саме обов`язків позивача, і які саме обов`язки виконано неналежно.

ст.8 Закону України «Про державну службу» встановлено такий перелік основних обов`язків державного службовця:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Однак, в наказі № 145-к не вказано у чому конкретно полягає неналежне виконання основних обов`язків позивачем та які конкретно обов`язки, нормативно-правові акти, накази чи посадові інструкції вона порушила.

Тобто, оскаржений наказ № 145-к є неконкретизованим в частині фактичних обставин як підстав дисциплінарної відповідальності та суперечить вимогам Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з моменту переведення позивача на посаду начальника відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф відповідач до відома позивача не довів посадову інструкцію, що унеможливлює визначення конкретного кола службових обов`язків.

Згідно Порядком розроблення посадових інструкцій державних службовців категорій "Б" та "В", який затверджений наказом Національного агенства з питань державної служби від 11.09.2019р. № 172-19 (далі - Порядок № 172-19), яким визначено єдину процедуру розроблення, затвердження та перегляду посадових інструкцій державних службовців категорій "Б" та "В" (далі - посадова інструкція), служба управління персоналом державного органу (далі - служба управління персоналом); організовує розроблення посадових інструкцій; розробляє проекти посадових інструкцій у випадках, передбачених цим Порядком; надає консультативну допомогу щодо розроблення, затвердження та перегляду посадових інструкцій; переглядає разом із безпосереднім керівником посадові інструкції з метою виявлення потреб у внесенні до них змін; ознайомлює державних службовців з посадовими інструкціями (п.7 розділу І Порядку № 172-19).

Учасниками процесу розроблення, затвердження та перегляду посадової інструкції є; керівник державної служби в державному органі або суб`єкт призначення; служба управління персоналом; керівник самостійного структурного підрозділу (за наявності); безпосередній керівник (п.6 розділу I Порядку № 172-19).

Посадова інструкція розробляється та затверджується не пізніше ніж протягом 15 робочих днів з дня видання наказу (розпорядження) про внесення змін до штатного розпису або про затвердження нового штатного розпису державного органу, яким утворено нову посаду державної служби.

Затвердження посадової інструкції повинно передувати прийняттю рішення щодо оголошення конкурсу або переведення державного службовця, у визначеному законодавством порядку, на відповідну посаду державної служби (п.2 розділу 11 Порядку № 172-19).

Розроблення посадової інструкції полягає у визначенні змісту виконуваної за посадою роботи та підготовці проекту посадової інструкції (п.2 розділу II Порядку № 172-19),

Однак, станом на час розгляду справи про існування посадової інструкції з визначенням основних обов`язків для зазначеної посади не відомо позивачу та суду.

В даному випадку слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 добровільно виконувала всі усні і письмові доручення, які надходили їй від керівництва Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Водночас, покликання в наказі на подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи від 03.09.2025р., як на підставу оголошення зауваження позивачу, не звільняє суб`єкта владних повноважень, від обов`язку приймати рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу».

ст.68 України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Відповідно ч.1 ст.69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

При цьому, суб`єкт владних повноважень вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зобов`язаний дотримуватися Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. № 1039 (далі - Порядок № 1039).

В п.4 Порядку №1039 видно, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Наказом від 31.07.2025р. № 132-к "Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та створення дисциплінарної комісії" (а.с.17-18), відкрито дисциплінарне провадження щодо позивача та з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, створено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Дисциплінарна комісія) і затверджено її склад:

1) заступник директора департаменту - начальник управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф - ОСОБА_2 (безпосередній керівник позивача);

2) начальник управління економічного розвитку та інформаційно-аналітичної діяльності - ОСОБА_3 ;

3) начальник відділу організації медичної допомоги населенню - ОСОБА_4 ;

4) начальник відділу документообігу та організаційно-аналітичної діяльності - ОСОБА_5 ;

5) головний спеціаліст управління персоналом та реалізації державної політики у сфері розвитку кадрового потенціалу - Копильчук А.Б. (а.с.19).

У преамбулі Наказу № 132-к апелянт покликається, зокрема, на Порядок № 1039 та на доповідну записку головного спеціаліста відділу документообігу та організаційно- аналітичної діяльності управління економічного розвитку та інформаційно-аналітичної діяльності департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації - Мельничук С. від 25.06.2025р. № 6/01-18, як на підставу для відкриття дисциплінарного провадження.

Інших підстав, крім доповідної записки ОСОБА_6 від 25.06.2025р. № 6/01-18 "щодо невиконання начальником відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації ОСОБА_1 вимог, передбачених ст.8,ст. 9 Закону України "Про державну службу" та ст.ст.15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", у частині, що стосується звернень громадян.. ", в наказі № 132-к не вказано.

п.11 Порядку передбачено, що не можуть бути залучені до роботи дисциплінарної комісії представники державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження та безпосередньо підпорядковані особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження.

Матеріалами справи також встановлено, що з 2017р. - 02.03.2025р. ОСОБА_5 займала посаду головного спеціаліста відділу медицини катастроф, мобілізаційної роботи та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, та перебувала у безпосередньому підпорядкуванні позивача - як діючому на той час начальнику цього відділу.

Таким чином, особа, яка раніше була в підпорядкуванні позивача, а згодом переведена до іншого відділу, склала доповідну записку, що стала підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно позивача. Надалі зазначена особа увійшла до складу дисциплінарної комісії стосовно позивача та обрана секретарем цієї комісії незважаючи на очевидний конфлікт інтересів.

Отже, склад дисциплінарної комісії сформовано з порушенням вимог п.11 Порядку № 1039, що ставить під сумнів неупередженість та об`єктивність дисциплінарного провадження і є самостійною підставою для закриття дисциплінарної справи.

Доповідна записка, яка стала підставою для відкриття дисциплінарного провадження містила твердження про пропущення позивачем строків розгляду окремих звернень громадян та перелік таких звернень. Зазначена доповідна стала фактично єдиною підставою для відкриття дисциплінарного провадження і основним предметом розгляду дисциплінарної комісії.

Однак, жодних інших доказів чи об`єктивної перевірки викладених у доповідній тверджень не було. Дисциплінарна комісія обмежилася розглядом інформації, наведеної автором доповідної, без встановлення дійсних причин пропущення строків звернень та без належної перевірки пояснень позивача. Дисциплінарна комісія не з`ясовувала та не перевіряла чи відноситься розгляд перелічених у ній звернень громадян саме до посадових обов`язків позивача, чи такі звернення офіційно надані/доручення позивачу на виконання, чи надходили вони через офіційний канал документообігу із реєстрацією та доведенням позивача до відома та чи була відповідна резолюція керівництва щодо необхідності опрацювання позивачем таких звернень як головним виконавцем.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у даному випадку звернення надходили позивачу на її електронну пошту листом з електронної пошти ОСОБА_6 , де вона зазначала про те, що ці звернення потрібно виконати. Відповідно, враховуючи, що деякі з них належали до компетенції відділу медицини катастроф, мобілізаційної роботи та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, який очолювала позивач до переведення на нову посаду, вона виконувала такі звернення добровільно для забезпечення реагування департаменту на запити громадян та належного функціонування підрозділу - управління.

Із протоколів засідань комісії, не вбачається дослідження порушених у доповідній записці питань за кожним окремим фактом - конкретним зверненням. При цьому, як встановлено під час дисциплінарного провадження частина звернень, які надійшли до Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації та строк розгляду яких пропущений, містила резолюцію про направлення позивачу на виконання від ОСОБА_7 - заступника директора департаменту. Дисциплінарною комісією не вивчалось питання наявності у ОСОБА_7 повноважень стосовно роботи відділу профільного заступника по роботі відділу де працює позивач виконує заступник директора - начальник управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф ОСОБА_2 , який є безпосереднім керівником позивача та має повноваження щодо надання доручень відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф. Тобто, необхідність виконання прямих доручень ОСОБА_7 не доведена членами дисциплінарної комісії.

Однак, результатом розгляду дисциплінарної справи стало подання директору департаменту Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації "Про результати розгляду дисциплінарної справи начальника відділу медицини катастроф та спеціальних питань управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф Л. Сенюги" від 03.09.2025р. (далі - Подання), яке в свою чергу складене без дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та Порядку № 1039.

Відповідно до п.34 Порядку 1039, пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У мотивувальній частині зазначаються:

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів;

- обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

- ступінь вини державного службовця;

- характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків;

- відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

У резолютивній частині зазначаються:

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

Проте, у мотивувальній частині замість наведення конкретних фактів та доказів щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку з посиланням на положення відповідних нормативно правових актів - вказано, що фактом який підтверджує вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, є порушення термінів розгляду звернень громадян та встановлено право осіб на звернення до органів державної влади закріплене Конституцією України та Законом України "Про звернення громадян".

Щодо обставин, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку зазначено загальне твердження про несвоєчасне виконання та порушення термінів виконання звернень громадян від 2 до 50 календарних днів. Водночас, вказане твердження одночасно і щодо несвоєчасного виконання і щодо порушення термінів виконання не конкретизує жодних обставин та не дозволяє зрозуміти в чому саме полягає їх суть і чи ототожнюються вони між собою.

У розумінні Закону України «Про державну службу» ступінь вини визначається як умисна чи необережна поведінка - чи мала місце службова недбалість або свідоме порушення у співвідношенні з наслідками. Однак, дисциплінарна комісія у поданні замість визначення ступеня вини знову навела по суті ті самі твердження, що і в попередніх розділах та вичерпно вказала: "Виконала з порушенням термінів, не повідомила про можливість своєчасного виконання, не підготувала проміжні відповіді заявникам з метою продовження термінів виконання звернень".

Матеріалами справи встановлено, що при цьому не конкретизовано кого саме та у який спосіб мала повідомити позивач, та чому саме про можливість виконання звернень, без ознаки доручення цих звернень, оскільки не відомо та не вказано чи доручались звернення на виконання і ким вони доручені. Також, дисциплінарною комісією не враховано той факт, що 10 із 19 звернень, перелічених у доповідній записці ОСОБА_6 , не належать до компетенції відділу відповідно до положення про відділ, затвердженого 02.10.2018р., та посадових інструкцій працівників відділу, затверджених 01.11.2023р.. Ще у двох зверненнях позивач є співвиконавцем, а основний виконавець - заступник директора І. Павлів. Ще 3 звернення розписані та надіслані позивачу під час перебування на листку непрацездатності.

Крім того, директором Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації не враховано наведені позивачем у пояснюючій записці обставини, які спричинили затримку у розгляді перелічених звернень громадян (факти систематичних чисельних додаткових доручень, в тому числі і щодо виконання обов`язків за директора чи заступника директора ДОЗ ІФ ОДА), що може свідчити про упереджене або недбале ставлення до даної справи.

При цьому, дисциплінарною комісією протиправно визначено характер дисциплінарного проступку, оскільки вказано, що він полягає у порушенні посадових обов`язків, які не спричинили до настання матеріальної шкоди, однак обумовили порушення прав людини, зокрема права на звернення до органів державної влади, та вплинули на репутацію департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації.

Протиправність дисциплінарної комісії щодо характеру дисциплінарного проступку полягає в тому, що дисциплінарна комісія при його визначенні покликається саме на посадові обов`язки, які не затверджувались до цієї посади, та не надавались позивачу для ознайомлення станом на дату подання позовної заяви та на час розгляду справи в суді. Зазначене, в свою чергу підтверджує формальний підхід до роботи дисциплінарної комісії, оскільки комісія жодним чином не могла встановити порушення посадових обов`язків без їх вивчення.

Таким чином, подання, яке стало підставою для прийняття наказу № 145-к, носить формальний характер, не відповідає вимогам законодавства та не могло враховуватись при вирішенні питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що на заяву позивача про надання для ознайомлення матеріалів дисциплінарної справи 27.08.2025р. надано для ознайомлення 210 аркушів справи. При тому, що згідно внутрішнім описом документів справи в ній налічувалось 238 аркушів. На момент ознайомлення із матеріалами справи така справа не завершена, оскільки не підсумовано кількості документів, аркушів документів, та аркушів внутрішнього опису, а також не вказано інших відомостей про укладання опису. Тому, позивач повторно зверталась до секретаря дисциплінарної комісії - Мельничук С. та до голови дисциплінарної комісії -Дзьомбака В. з усними та письмовими проханнями про ознайомлення зі всіма матеріалами дисциплінарної справи.

Однак, в супереч вимогам ст.76 Закону України «Про державну службу» відмовлено позивачу у наданні дисциплінарної справи на ознайомлення. Матеріали дисциплінарної справи повинні надані позивачу згідно Порядком № 1039 до 03.09.2025р., а саме до подання головою дисциплінарної комісії В.Дзьомбаком директору Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації Бойчук О. для написання позивачем пояснюючої записки.

Такими діями членів комісії обмежено можливість позивача за результатами ознайомлення вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Як встановлено матеріалами справи, можливість ознайомитися з матеріалами справи надано позивачу лише 08.09.2025р.

Після ознайомлення з наказом № 145-к, позивач звернулась із письмовою заявою до управління персоналом та реалізації державної політики у сфері розвитку кадрового потенціалу, де відповідно до п.7 Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом НАДС 03.03.2016р. №49 повинна зберігатись сформована дисциплінарна справа та отримала усну відмову в ознайомленні із матеріалами справи після чого 22.09.2025р. надіслала таку заяву засобами поштового зв`язку, через AT "Укрпошта", однак станом на день подання заяви та розгляду справи в суді відповідь не надана.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що робота дисциплінарної комісії мала ознаки упередженості при розгляді дисциплінарної справи відносно позивача, а тому не мала на меті повного та об`єктивного дослідження доказів, критичної оцінки відсутності належних доказів та належного з`ясування фактів викладених у доповідній записці.

Наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду 09 грудня 2019 року у справі № 813/3820/17,

В оскарженому наказі № 145-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить відомостей про те, які саме основні обов`язки не виконані належним чином та коли вона вчинила чи допустила дисциплінарний проступок, а врахування подання, яке внесене з порушенням вимог законодавства, та доповідної є протиправним. Зокрема, з огляду на: участь заінтересованих осіб у роботі дисциплінарної комісії, відсутність аргументованих доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відсутність посадової інструкції та причинно наслідкового зв`язку викладених у доповідній записці обставин із посадовими обов`язками.

Як наслідок, оскаржуваний наказ Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12.09.2025р. №145-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації – залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 300/6807/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді О. І. Довга

Р. Б. Хобор