Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №572/1743/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 572/1743/25 пров. № А/857/21354/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 02 травня 2025 року про повернення позовної заяви (постановлену головуючим-суддею Березнем Ю.В. в порядку письмового провадження у м. Сарни) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №382 від 24.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.04.2025 позовну заяву було залишено без руху з підстав сплати судового збору не в повному розмірі.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 02.05.2025 позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при поданні адміністративного позову ним було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн та долучено оригінал квитанції до нього.

Зазначає, що при визначенні розміру судового збору та його сплаті він виходив із правової позиції, сформульованої у постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17, де Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст.2-5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що місцевий суд при вирішенні питання відкриття провадження у справі не врахував ч.5 ст.242 КАС України, а також правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17 та дійшов помилкового висновку про сплату судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн. Наслідком цього стало те, що місцевий суд постановив 07.04.2025 ухвалу про залишення його адміністративного позову без руху, а в подальшому - оскаржуваної ухвали від 02.05.2025 про повернення позовної заяви.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

З урахуванням положень п.3 ст.294, ч.2 ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.

04.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №382 від 24.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 02.05.2025 позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 про залишення без руху його позовної заяви та не доплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Оскільки, як зазначив суд, за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік складає 1211,20 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17, які є обов`язковими для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2025 становить 3028 грн.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 605 грн 60 коп. (3028 х 0,2 = 605,60).

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції №9374-5636-0953-4782 від 03.04.2025, позивач сплатив 605,60 грн судового збору за подання адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 1), тобто в розмірі ставки судового збору, який встановлено в Законі України «Про судовий збір».

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем ставки судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік складає 1211,20 грн.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з викладених вище мотивів.

Згідно ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати як таку, що встановлена з порушенням норм процесуального права, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.242, 243, 246, 250, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 02 травня 2025 року про повернення позовної заяви по справі №572/1743/25 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин