Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №750/853/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/853/26 Суддя (судді) першої інстанції: Супрун О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - інспектор 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Коваль Олексій Вікторович, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, капітана поліції Коваля Олексія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови від 17.01.2026 серії ЕНА № 6525602 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним. Вказано, що оскаржувана постанова винесена безпідставно та за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.01.2026 інспектор 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Коваль О.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6525602, із якої вбачається, що 17.01.2026, о 15 год. 08 хв., по вулиці Міхнюка, що в місті Чернігові, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Jaguar F-Pace», держаний номерний знак НОМЕР_1 , без установленого переднього державного номерного знака, чим порушила пункт 30.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, а відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Оскаржуваною в межах спірних правовідносин постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за порушення пункту 30.2 ПДР України, яким передбачено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів). На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Пунктом 4.1 Національного стандарту України ДСТУ 4278:2019 установлено, що кількість номерних знаків на автомобілях має бути - два знаки.

Частина перша статті 121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, у вигляді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із змісту наявного у матеріалах справи відеозапису, який досліджено судом апеляційної інстанції безумовно вбачається, що передній номерний знак на транспортному засобі позивачки відсутній, що й не заперечується позивачкою, та яка наголошувала на тому, що конструкцією транспортного засобу не передбачено встановлення переднього номерного знаку.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що з долученого до відзиву на позовну заяву відеозапису вбачається, що автомобіль «Jaguar F-Pace», державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав переднього номерного знака, про що інспектором складено постанову серії ЕНА № 6525602 від 17.01.2026, про порушення пункту 30.2 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП України.

Відтак, твердження апеляційної скарги стосовно відсутності доказів допущення адміністративного правопорушення позивачкою спростовуються відеозаписом, який наявний у матеріалах справи

Отже, необґрунтованим є посилання позивачки на те, що факт вчинення нею адміністративного правопорушення не підтверджується.

Згідно з п. 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по-батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.

На виконання вказаних вимог поліцейським, який розглядав справу, були вжиті заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що підстави для скасування оскаржуваної постанови - відсутні, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови та матеріали справи відображають склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - інспектор 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Коваль Олексій Вікторович - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Ганечко