Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №160/24639/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24639/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року (головуючий суддя Олійник В. М.)

в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 27 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.01.2025 р., встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» за №1 від 03.01.2025 р.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 р. без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" за №1 від 03.01.2025 р., з урахуванням фактично проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначену з 03.11.2010 року. 08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсію без обмеження максимальним розміром пенсії та без застосування обмежень встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в розмірі її фактичного нарахування, обчисленому на виконання рішення суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №22028-17901/Ш-01/8-0400/25 від 13 травня 2025 року позивачеві повідомлено, що з 01.01.2025 виплата пенсії обчислена з урахуванням вимог Закону України №4059 та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в розмірі 28806,98 грн. (37785,27 грн. - 8978,29 грн). Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.01.2025 року загальної суми пенсії максимальним розміром з урахуванням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року у задоволенні позову – відмовлено.

Не погодився з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. Посилається на доводи, що викладені в позові.

Також позивачем подано клопотання від 19.05.2026 про зупинення провадження у справі. Посилається на те, що Пленум Верховного Суду 15.05.2026 ухвалив рішення про звернення до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України законодавчих норм, які обмежують розмір призначених пенсій та соціальних гарантій. Вважає, що наявні підстави для зупинення розгляду справи до ухвалення по цій справі рішення Конституційним Судом України.

Дослідивши зазначене клопотання суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі, скільки на даний час не відкрито провадження Конституційним Судом України у зазначеній позивачем справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначену з 03.11.2010 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено повністю:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №042/97/19-с від 15.07.2019 року,

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2019 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №042/97/19-с від 15.07.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19 загальний розмір пенсійної виплати складає 37785,27 грн., який обчислений з січня поточного року в розмірі 28806,98 грн. відповідно до вимоги Закону №4059 та постанови КМУ №1.

08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії та без застосування обмежень встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в розмірі її фактичного нарахування, обчисленому на виконання рішення суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №22028-17901/Ш-01/8-0400/25 від 13 травня 2025 року позивачеві повідомлено про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії без урахуванням вимог Закону України №4059 та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.01.2025 року загальної суми пенсії максимальним розміром з урахуванням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Суд першої інстанції позов відмовив у задоволенні позову.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачка в позові зазначає, що вона перебуває на обліку у відповідача з 03.11.2010 року та отримує пенсію по втраті годувальника, обчислену як 70% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік маючи статус судді у відставці. Позивачка вказує, що їй пенсія призначена відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХII від 16.12.1993, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19.

На виконання вказаного рішення суду відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром та застосував обмеження, що встановлені постановою КМУ від 03.01.2025 №1.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Закон України «Про державну службу» № 3723-ХII від 16.12.1993 втратив чинність (крім статті 37) у відповідності до пп. 1 п. 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

На даний час право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2016.

Закон №889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законом № 889-VIII визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059 встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Суд першої інстанції зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року в справі №160/10041/19 загальний розмір пенсійної виплати складає 37785,27 грн., однак, вказаний розмір пенсії обчислений з січня 2025 року в розмірі 28806,98 грн. відповідно до вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059 та постанови КМУ №1.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059 і постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 в частині встановлення обмежувальних коефіцієнтів до розміру пенсії.

Суд першої інстанції вважає, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачеві пенсію з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», тому дійшов висновку, що дії Пенсійного органу є правомірними.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи норми пенсійного законодавства та практику Верховного Суду щодо застосування норм права у даних правовідносинах.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсії (у розмірі десяти прожиткових мінімумів) не застосовується до пенсій у зв`язку з втратою годувальника, якщо вони обчислені на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу». Обмеження вважається протиправним, оскільки ці виплати мають спеціальний статус.

Так, члени сім`ї померлого державного службовця мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника саме у відсотках від заробітної плати померлого.

Норми статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ гарантують призначення пенсії без обмеження граничного розміру.

Ця позиція підтверджена низкою постанов Верховного Суду, зокрема у справі №440/7341/20 постанова від 21.12.2021 року (Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) та інших справах щодо перерахунку пенсії (постанова від 16.12.2025 року у справі № 340/4966/24).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу, яка стосувалась бази для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який був суддею у відставці, звернув увагу на те, що Законом № 1058-IV передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано статтею 27 цього Закону.

Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону № 1058-IV).

Судова палата виснувала, що незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

З огляду на викладене, та обставина, що суддя у відставці пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до пункту 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням такого правового регулювання обмеженню максимальним розміром підлягає пенсія, призначена на умовах Закону України «Про державну службу», а саме пенсія у зв`язку з втратою годувальника, а не розмір базової величини (пенсія за віком померлого годувальника), з якого визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, відсутні підстави для обмеження пенсії за віком померлого годувальника, яка є базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки обмеженню підлягає розмір отримуваної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу».

Крім того, є змінним розмір прожиткового мінімуму і підлягає врахуванню при виплаті пенсії, при цьому, перерахунок пенсії не може бути обмежений максимальним розміром.

Так, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

У зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зміні підлягає і обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на умовах Закону України «Про державну службу», яке обчислюється шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, на 10.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматичному режимі.

Це означає, що пенсіонерам не потрібно особисто звертатися до органів Пенсійного фонду України із заявами чи додатковими документами.

Зазначене свідчить про те, що підставою для перерахунку є набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або внесення змін до нього, яким затверджуються нові дати та нові розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз вищезазначеного, а також враховуючи, що пенсія позивачу призначена у 2010 році, при цьому, вперше обмеження пенсії максимальним розміром застосовано згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, то цей закон не може поширювати свою дію на правовідносини, що виникли в 2010 році (ст. 58 Конституції України).

Так, стаття 58 Конституції України закріплює принцип незворотності дії законів у часі. Вказана норма гарантує, що закони не поширюються на події, які відбулися до їхнього ухвалення, захищаючи громадян від покарання за дії, що на момент їх вчинення не вважалися правопорушенням.

Крім того, визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024.

Як наслідок наявні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром.

Щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” зазначено: «.. Відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” Кабінет Міністрів України постановляє:

1.Установити, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995р. №379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1. …».

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією рф в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до ст.3 Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Таким чином, за ст.ст.8, 46, 64 Конституції України, ст.3 Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у період воєнного стану пенсії (пенсійні виплати) не можуть бути обмежені.

Звідси, відповідач, у порушення приписів ст.ст.8, 46, 64 Конституції України, ст.3 Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» з 01.01.2025 обмежено виплату пенсії.

Таким чином наявні підстави для задоволення позову.

З огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, з метою захисту прав та інтересів позивача, слід:

визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача по втраті годувальника з 01.01.2025, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану",

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" за №1 від 03.01.2025 р., з урахуванням фактично проведених виплат.

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду у справі №320/2229/25 від 20.02.2026, згідно якої Верховний Суд визнав незаконними положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", які дозволяли зменшувати військові пенсії через понижуючі коефіцієнти.

Верховний Суд підкреслив, що навіть під час воєнного стану соціальні гарантії можуть змінюватися лише у спосіб, прямо визначений законом, а не постановою КМУ.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 23.08.2025 року.

Враховуючи, що позивачем за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн, що підтверджується квитанцією ІD: D5FZ-B4MR-R3RE від 27.11.2025, тому у загальному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн., а саме:1211,20 грн. відповідно до квитанції ID: 9525-7386-5560-5540 (позовна заява) від 23.08.2025 та 1816,80 грн. відповідно до квитанції ІD: D5FZ-B4MR-R3RE (апеляційна скарга) від 27.11.2025.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини спростовую доводи, що викладені відповідачем.

Доводи апеляційної скарги спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 139, 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 01.01.2025, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) здійснювати перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у зв`язку з втратою годувальника з 01.01.2025 року без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" за №1 від 03.01.2025 р., з урахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн.(три тисячі двадцять вісім) гривень (квитанція ІD: 9525-7386-5560-5540 від 23.08.2025 на суму 1211,20 грн. та квитанція ІD: D5FZ-B4MR-R3RE від 27.11.2025 на суму 1816,80 грн).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 25.05.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко