Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №210/1115/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 року м. Дніпросправа № 210/1115/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Меюс Яни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в адміністративній справі №210/1115/26 (головуючий суддя першої інстанції - Вікторович Н.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (третя особа: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.02.2026 року звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову від 08.08.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду через порушення строку звернення до суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП ОСОБА_1 було достеменно відомо з 07.08.2025 року. Як зазначено в позові, 07 серпня 2025 року позивач подавав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою просив розглянути заяву та винести відповідну постанову в строк, визначний чинним законодавством. Суд зазначив, що з цього часу у позивача була наявна можливість для звернення до суду з відповідним позовом та повідомленням суду про відсутність копії оскаржуваної постанови, яка могла б бути витребувана у відповідача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про направлення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Апелянт вказує, що позивачем не порушувався строк звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Так, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не було належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено його на свій захист. Прийнята відповідачем постанова не надсилалась ні на електрону пошту, ні на поштову адресу позивача. Так само, постанова не містить відмітки про її отримання особисто позивачем, що відповідно дає підстави стверджувати про обґрунтованість поважності причин пропуску строків оскарження.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач станом на 06.06.2025 року не виконав покладену на нього вимогу чинного законодавства Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згідно пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язання до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

07.08.2025 року позивач подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання адміністративного правопорушення та надано згоду на притягнення до адміністративної відповідальності з правом сплати 50 % розміру штрафу.

08.08.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 , винесено постанову № уп/5665/28 відносно позивача за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн.

Не погодившись з постановою про застосування штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом, яким позовну заяву залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Положеннями статті 289 КУпАП встановлено, зокрема, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до частини першої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

В даній справі предметом оскарження є постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № уп/5665/28 від 08.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та застосовано штраф в розмірі 17000 грн..

Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом в порядку статті 286 КАС України в даному випадку починається з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) та становить 10 днів.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального закону, колегія суддів зауважує, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлено десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення такої постанови.

Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду продиктоване специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Разом з тим, в силу частини першої статті 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

З урахуванням наведеного, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила чи ускладнила своєчасне звернення до суду з адміністративним позовом.

Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова винесена 08.08.2025 року.

До суду про оскарження спірної постанови позивач звернувся 23.02.2026 року, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 286 КАС України.

Підставою для поновлення пропущеного строку, позивач зазначив, що дізнався про вказану постанову 16.02.2026 року, коли були заблоковані державною виконавчою службою його банківські карткові рахунки.

Проте, 07.08.2025 року позивач подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У вказаній заяві позивач просив розглянути заяву та винести відповідну постанову в строк, визначний чинним законодавством.

Відповідно до вимог частини шостої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

За приписами частин першої, третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вказаними положеннями законодавства.

При цьому, частина друга статті 44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і в частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі № 826/22361/15.

У даному випадку, строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано спеціальним актом законодавства - Кодексом України про адміністративні правопорушення, і такий строк становить десять днів та обчислюється з дня винесення постанови.

Також, чинне законодавство (КУпАП або КАС України) не ставить в залежність початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, не впливає автоматично не перебіг строку оскарження.

З огляду на положення статті 122 КАС України в частині строків оскарження постанови, суд надає оцінку як самому факту відсутності у особи копії постанови, так і факту її обізнаності про винесення оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 201-1 КУпАП ОСОБА_1 було достеменно відомо з 07.08.2025 року. З цього часу у позивача була наявна можливість для звернення до суду з відповідним позовом та повідомленням суду про відсутність копії оскаржуваної постанови, яка могла б бути витребувана у відповідача.

Проте, позивач таким правом не скористався.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27.05.2020 року у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.03.2020 року у справі №9901/588/19 висловила, що згідно зі статтею17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у п.37 та п.38 рішення від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.

Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41).

Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 800/474/17.

У постанові від 30.04.2021 року у справі № 520/15510/19 Верховний Суд зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропущення строків (сім місяців) звернення до суду з даним позовом, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтовану ухвалу, а тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Меюс Яни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в адміністративній справі №210/1115/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в адміністративній справі №210/1115/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова