Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №480/5346/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 р. Справа № 480/5346/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5346/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати дії Головного управління пенсійного Фонду України в Рівненській області протиправними щодо відмови в призначенні пенсії за віком та в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу ОСОБА_1 та поставленні на облік в органах ПФУ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.04.2025 №183450034484 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві "Батьківщина" Мар`їйського району Донецької області з 06.11.1985 по 24.02.1995 та період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Леніна Мар`їйського району Донецької області з 28.02.1995 по 17.02.2000 та повторно розглянути його заяву від 11.04.2025 про призначення пенсії, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області взяти на облік ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та здійснити нарахування та виплату пенсії з моменту фактичного звернення із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.04.2025 №183450034484 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві "Батьківщина" Мар`їйського району Донецької області з 06.11.1985 по 24.02.1995 та період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Леніна Мар`їйського району Донецької області з 28.02.1995 по 17.02.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір у розмірі 1211,20 грн..

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року у справі № 480/5346/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення,

перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди за час роботи в колгоспі, оскільки довідка від 30.10.2020 року № 07-06/103 некоректно заповнена, а саме відомості про особу не збігаються з відомостями особи за паспортом (відсутні дані по батькові) та відсутня інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.

На підставі вищевикладеного, на думку відповідача було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 21 рік.

Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.04.2025 про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення №183450034484 від 18.04.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю на час звернення достатнього страхового стажу. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період за час роботи в колгоспі, оскільки довідка від 30.10.2020 №07-06/103 некоректно заповнена, а саме відомості про особу не збігаються з відомостями про особи за паспортом (відсутні дані по батькові) та відсутня інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.

Вважаючи вказане рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, протиправним, останній звернувся до суду першої інстанції з позовом для захисту своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе роботодавець. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Рівненській області, відмовляючи зарахувати період роботи позивача з 06.11.1985 по 24.02.1995 в КСП "Батьківщина" Мар`їйського району Донецької області та період роботи в КСП імені Леніна Мар`їйського району Донецької області з 28.02.1995 по 17.02.2000 до страхового стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Приписами ст. 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема відомостей про умови праці, характер виконуваної роботи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.11.1985, у період з 06.11.1985 по 24.02.1995 та 28.02.1995 по 17.02.2000 позивач працював у колективному сільськогосподарському підприємстві "Батьківщина" (а.с.15).

Так, згідно записів у трудовій книжці позивача № 1-4 відповідно (мовою оригіналу):

- "06.11.1985 принят в члени КСП "Батьківщина" Марьинського района Донецькой області;

- 24.02.1995 разрешен виход из членов КСП;

- 28.02.1995 принят в члени КСП ім. Ленина Марьинського района Донецькой області;

- 17.02.2000 дан виход із членов КСП им. Ленина Марьинського района Донецькой області в связи с реорганизацией хозайства.

Колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ в Рівненській області, отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надали оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки, зокрема щодо спірного періоду до страхового стажу позивача.

Причинами незарахування спірних періодів Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області у рішенні №183450034484 від 18.04.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу зазначило, що до страхового стажу не зараховано період за час роботи в колгоспі, оскільки довідка від 30.10.2020 № 07-06/103 некоректно заповнена, а саме відомості про особу не збігаються з відомостями про особи за паспортом (відсутні дані по батькові) та відсутня інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (далі Інструкція № 162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пп. 2.2, 2.3. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

Всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення тощо виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пп. 2.10-2.12 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження вносяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові тощо) та з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п. 8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).

У силу приписів Постанови Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18).

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.

З огляду на вищевикладене, здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або його неповноту не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а.

Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Отже, відмовляючи зарахувати період роботи позивача з 06.11.1985 по 24.02.1995 в КСП "Батьківщина" Мар`їйського району Донецької області та період роботи в КСП імені Леніна Мар`їйського району Донецької області з 28.02.1995 по 17.02.2000 до страхового стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.04.2025 №183450034484 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві "Батьківщина" Мар`їйського району Донецької області з 06.11.1985 по 24.02.1995 та період роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Леніна Мар`їйського району Донецької області з 28.02.1995 по 17.02.2000 та щодо зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі № 480/5346/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова