Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №520/26484/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 р. Справа № 520/26484/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/26484/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з непридатністю до військової служби;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з непридатністю до військової служби згідно інформації у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 05 березня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що факт проходження позивачем військово-лікарської комісії при іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не змінює суб`єкта ведення військового обліку, а відтак і не звільняє відповідача від обов`язку забезпечити актуальність облікових даних у Реєстрі відповідно до відомостей, що містяться у військово-облікових документах позивача.

Крім того, зазначив, що позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін в особі відповідача, але останній, всупереч вимогам законодавства, заяву по суті не розглянув, що є протиправною бездіяльністю, оскільки вищенаведені норми прямо вказують на такий обов`язок відповідача. На думку апелянта ІНФОРМАЦІЯ_4 на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальної особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав такого виключення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що в силу положень ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та згідно відомостей, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 05 березня 2008 року та військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

За даними військово-облікового документу «Резерв+», уточненими 01.07.2024, фактичне місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Як зазначає у позовній заяві позивач, у зв`язку з повномасштабною агресією рф проти України він тимчасово вибув до Івано-Франківської області, де в подальшому на виконання вимог статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", після прибуття на нове місце проживання в семиденний строк звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За результатом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

18.03.2022 року ОСОБА_1 за результатами пройденої ним ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 5а графи III Розкладу хвороб з виключенням з військового обліку.

Відповідна відмітка проставлена у військовому квитку серії НОМЕР_2 (стор. 26 "19. Відмітка про виключення з військового обліку).

Під час перевірки категорії обліку через застосунок Резерв+ позивачем виявлено, що вказані відомості не були внесені до Єдиного держави реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" (далі - Реєстр).

У зв`язку з цим, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про внесення відомостей про виключення з військового обліку №982 від 18 липня 2025 року в порядку, визначеному п. 4 Порядку від 16 травня 2024 р. №559, з проханням актуалізувати відомості у Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) у відповідності до записів, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 05 березня 2008 року, шляхом внесення даних про виключення останнього з військового обліку.

Листом №7407 від 07 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив наступне: "Виключення непридатних до військової служби за станом здоров`я з військового обліку відбувається при наявності належним чином оформленого висновка лікаря, свідоцтва про хворобу, довідки ВЛК, заяви. Зміни у Реєстрі проводяться автоматично, через взаємодію з іншими Реєстрами, або сертифікованими операторами на підставі наданих законним чином документів. Оператор перевіряє надані документи до ТЦК та СП, якщо немає зауважень і розбіжностей вносить зміни до Реєстру. Якщо виключення відбулось раніше та вноситься до військово-облікового документу у зв`язку з його втратою, або не внесені дані до реєстру, то висновок лікаря, довідка ВЛК та книга протоколів ВЛК які знаходяться в архіві ІНФОРМАЦІЯ_11 , розглядаються відповідною особою, яка має електронний ключ для внесення даних до реєстру з архіву та виправлення помилок. У період проведення мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_12 у разі прибуття громадян зі зверненням до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою внесення в Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін до їх персональних даних на підставі документів які були видані іншим районним ТЦК та СП та ВЛК інших районів - внесення таких змін заборонено. Виходячи з вищевикладеного ввести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі довідки №53/70/1678 виданої 18.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_13 , через операторів у ІНФОРМАЦІЯ_12 наразі немає можливості".

Вважаючи протиправними вказані дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням із військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повинен був вносити саме ІНФОРМАЦІЯ_9 , при якому позивач проходив ВЛК, в той час, як у цій справі оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_14 у АДРЕСА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

За змістом частин 3, 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За нормами частини 3-5 статті 33 Закону №2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232).

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, обов`язки щодо взяття та виключення з військового обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

23.02.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154), пунктом 1 якого визначено: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Закон України від 16.03.2016 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі Закон №1951-VІІІ) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Приписами статей 1, 2 Закону №1951- VІІІ встановлено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

В частинах 8-9 статті 5 статті 5 Закону №1951-VІІІ закріплено, що органами ведення Реєстру, серед іншого, є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які і забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Як зазначено в пункті 17-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VІІІ, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Отже, обов`язок щодо внесення актуальних даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як зазначає позивач, у зв`язку з повномасштабною агресією рф проти України він тимчасово вибув до Івано-Франківської області, де, в подальшому, на виконання вимог до статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", після прибуття на нове місце проживання в семиденний строк звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

За результатом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії.

18.03.2022 року ОСОБА_1 за результатами пройденої ним ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 5а графи III Розкладу хвороб з виключенням з військового обліку.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Відповідна відмітка проставлена у військовий квиток серії НОМЕР_2 (стор. 26 "19. Відмітка про виключення з військового обліку).

У червні 2025 року позивач повернувся до міста Харкова та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_14 у АДРЕСА_3 з метою актуалізувати відомості про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідності до записів, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 05.03.2008 шляхом внесення даних про його виключення з військового обліку.

Листом №7407 від 07 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив наступне: "Виключення непридатних до військової служби за станом здоров`я з військового обліку відбувається при наявності належним чином оформленого висновка лікаря, свідоцтва про хворобу, довідки ВЛК, заяви. Зміни у Реєстрі проводяться автоматично, через взаємодію з іншими Реєстрами, або сертифікованими операторами на підставі наданих законним чином документів. Оператор перевіряє надані документи до ТЦК та СП, якщо немає зауважень і розбіжностей вносить зміни до Реєстру. Якщо виключення відбулось раніше та вноситься до військово-облікового документу у зв`язку з його втратою, або не внесені дані до реєстру, то висновок лікаря, довідка ВЛК та книга протоколів ВЛК які знаходяться в архіві ІНФОРМАЦІЯ_11 , розглядаються відповідною особою, яка має електронний ключ для внесення даних до реєстру з архіву та виправлення помилок. У період проведення мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_12 у разі прибуття громадян зі зверненням до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою внесення в Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін до їх персональних даних на підставі документів які були видані іншим районним ТЦК та СП та ВЛК інших районів - внесення таких змін заборонено. Виходячи з вищевикладеного ввести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі довідки №53/70/1678 виданої 18.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_13 , через операторів у ІНФОРМАЦІЯ_12 наразі немає можливості".

З роздруківки військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_16 (ВОД сформовано 30.09.2025), та має статус військовозобов`язаного.

Враховуючи, що позивач за результатами пройденої ним ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 був визнаний непридатним до військової служби, та відмітка про це внесена до військового квитка відповідальною особою, то колегія суддів вважає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_9 був зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Проте, в межах даної справи позивачем не оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо невнесення вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, позивачем оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_17 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Проте, такого обов`язку у ІНФОРМАЦІЯ_17 на момент визнання позивача непридатним до військової служби у 2022 році не виникло.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17, від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, від 18.02.2021 у справі № 160/6885/19, від 16.11.2022 у справі № 280/3841/21, від 24.01.2023 у справі № 420/7138/19.

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що протиправної бездіяльності по відношенню до позивача з боку ІНФОРМАЦІЯ_14 у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі суд не перебирає повноваження ВЛК та не надає власну оцінку поставленому діагнозу щодо наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби, а лише перевіряє дотримання процедури внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно поданих документів, які оформлені відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, місять всі необхідні реквізити та відомості, а також гербові печатки відповідача.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 520/26484/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 520/26484/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва