Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №520/28277/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №520/28277/25

Суддя: Жигилій С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 520/28277/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 (суддя Біленський О.О.; м. Харків) по справі № 520/28277/25

за позовом ОСОБА_1

до Рівненської обласної військової адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №520/28277/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 13986712) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Рівненської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції–зауваження) ОСОБА_1 УМ-18831520 від 14.05.2025.

Визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної військової адміністрації, яка полягає у недотриманні вимог частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції–зауваження) ОСОБА_1 УМ-18831520 від 14.05.2025.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

06.03.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд стягнути з Рівненської обласної військової адміністрації (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, ЄДРПОУ: 13986712) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

У відзиві на позовну заяву містяться заперечення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Враховуючи, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження, Рівненська обласна державна (військова) адміністрація вважає витрати на оплату послуг адвоката неспівмірними.

Додатковим рішенням від 12 березня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив частково заяву представника позивача в порядку ст. 252 КАС України про ухвалення додаткового рішення.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 13986712) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - відмовив.

Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026р. по справі №520/28277/25 та ухвалити нове, яким задовольнити заяву адвоката Уманця Андрія Ігоровича про стягнення з Рівненської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ: 13986712) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що понесена у зв`язку із судовим розглядом цієї справи в сумі 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн є обґрунтованим, відповідає критеріям реальності та розумності, що в свою чергу не спростовано відповідачем. Вказує, що відповідач не звертався з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу. Зменшення судом витрат на правничу допомогу в даній справі порушує принцип змагальності сторін передбачений в ст. 9 КАС України, оскільки позивачем разом зі своїм представником були наданні докази, щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, натомість відповідачем не було надано доказів, що вартість аналогічних послуг наданих Адвокатом в даній категорії справ є значно меншою на ринку для аналогічних послуг або розмір даних послуг становить 500,00 гривень.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, cуд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи №520/28277/25 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

В іншому випадку на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години роботи адвоката та час витрачений на певний вид послуги.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.

Судом встановлено, що згідно з Договором б/н про надання правничої допомоги від 24.10.2025, укладеним між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Уманцем Андрієм Ігоровичем (Адвокат), Адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язався сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі вищевказаного Договору 24.10.2025 адвокатом Уманцем Андрієм Ігоровичем виписаний Ордер на надання правничої допомоги Уманцю Ігорю Леонідовичу в Харківському окружному адміністративному суді серії АХ №1299530.

Додатковою угодою №1 від 04.03.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 24.10.2025 №б/н сторони внесли зміни, зокрема, у наступні пункти Договору:

Пункт 1.1 Розділу І Договору викладено в наступній редакції:

Адвокат зобов`язується надати Клієнту всі види правничої допомоги, в тому числі, але не виключно у адміністративній справі №520/28277/25, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Пункти 3.1, 3.2. Розділу III Договору викладено в наступній редакції:

За надання правничої допомога у адміністративній справі №520/28277/25 Клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 5000,00 (п`ять тисяч) грн. в строки та в порядку, визначені п. 3.2 Договору.

Клієнт за надання правничої допомоги у справі №520/28277/25 незалежно від результату виконання доручення зобов`язаний оплатити гонорар та фактичні витрати, згідно наданого Адвокатом акту прийому-передачі наданих послуг протягом 60-ти (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання акту. При цьому акт прийому-передачі наданих послуг може бути вручено Клієнтові особисто, поштою, електронною поштою або повідомленням на вказаний в договорі мобільний номер телефону протягом 3-х календарних днів після ухвалення рішення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог або прийняття ухвали що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

06.03.2025 сторони склали Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого Адвокат надав послуги згідно п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 24.10.2025 №б/н у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, в той час як відповідач відповідного клопотання у суді першої інстанції не заявляв.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що визначений позивачем у позовній заяві орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень є неспівмірним, оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження. Також відповідач зазначив, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами Рівненською обласною державною (військовою) адміністрацією буде подане після надання позивачем договору про надання правничої допомоги, доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, детального описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тощо.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що після звернення позивача до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення та надання доказів, що підтверджують суму понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідач з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та застосування принципів співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до суду першої інстанції не звертався.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 по справі № 902/1070/24 з посиланням на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою–сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом, врахувавши постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів також взята до уваги позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, у якій останній, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, виснувався, що у разі недотримання стороною вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим часом на виконання робіт, суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат щодо неможливості самостійно зменшувати розмір правової допомоги за відсутності клопотання сторони та самостійно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу внаслідок їх непропорційності.

Також, Судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Слід врахувати, що зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Дослідивши зміст поданих відповідачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що зазначена справа віднесена до справ незначної складності та не потребувала дослідження і підготовки значного обсягу документів, проте колегія суддів вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 500,00 грн є непропорційно зменшеним, а відтак, підлягає збільшенню.

Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.

Отже, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення із 500.00 грн до 2 000.00 грн.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 520/28277/25 - змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а також виклавши абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції:

"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 13986712) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп".

В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 520/28277/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua