Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №480/1702/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 480/1702/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 (суддя Соп`яненко О.В.; м. Суми) по справі № 480/1702/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до з адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2026 р. № 199 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення (переведення) ОСОБА_1 до інших військових частин, місць проходження військової служби, а також у райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, для безпосередньої участі у бойових діях до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до направлення позивача виконувати бойові завдання в бойову частину, в той час коли він мав би бути виключений взагалі з військового обліку. Не забезпечивши позов на період розгляду цієї справи, позивач може отримати ушкодження здоров`я, поранення у зв`язку із виконання військового обов`язків, загинути, що є порушенням, оскільки предмет позову є саме звільнення його з військової служби у зв`язку із незаконною мобілізацією та не військовозобов`язаністю.

Ухвалою від 17 березня 2026 року Сумський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 р. у справі № 480/1702/26 про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що подана заява про забезпечення позову містила належне фактичне та правове обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів, а також була підтверджена доданими доказами, які свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та існування реального ризику істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі їх невжиття. На переконання позивача, суд першої інстанції не врахував наявність реального ризику істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту прав і інтересів позивача, неправильно застосував положення п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України та допустив формальний підхід до оцінки доводів і доказів, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311, 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1-2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23.

Враховуючи викладене, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, предметом оскарження у цій справі є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2026 р. № 199 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

З метою поновлення прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, у позові ставиться питання про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини.

За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення (переведення) ОСОБА_1 до інших військових частин, місць проходження військової служби, а також у райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, для безпосередньої участі у бойових діях до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що на момент подання позову позивач, за наявності правових підстав для надання йому відстрочки, був незаконно призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . У свою чергу, перебування позивача у статусі військовослужбовця передбачає підпорядкування режиму військової служби, що об`єктивно ускладнює можливість вільного спілкування з представником, своєчасного отримання процесуальних документів, надання пояснень суду, участі у судових засіданнях та здійснення інших процесуальних дій, необхідних для ефективного захисту своїх прав. За таких умов існує реальний ризик того, що до моменту ухвалення рішення у справі правове становище позивача може істотно змінитися, а наслідки проходження військової служби під час мобілізації набудуть такого характеру, за якого навіть подальше задоволення позову не забезпечить повного та ефективного відновлення його порушених прав. На переконання позивача, вжиття запропонованих заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та існуючого становища до розгляду справи, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, оскільки подання як заяви про забезпечення позову, так і самого адміністративного позову автоматично не зупиняє дію оскаржуваних рішень та дій відповідача, що може призвести до застосування до позивача заходів, таких як направлення (переведення) ОСОБА_1 до інших військових частин, місць проходження військової служби, а також у райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, для безпосередньої участі у бойових діях.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідачів, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (дій) та порушення таким рішенням (діями) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких мотивів очевидної протиправності оскаржуваних у цій справі рішень відповідачів позивачем не наведено. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Посилання заявника, як на підставу для забезпечення позову, на ризик переведення позивача до інших військових частин, місць проходження військової служби, а також у райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, для безпосередньої участі у бойових діях, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені твердження ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами існування реальної загрози ускладнення чи неможливості виконання можливого судового рішення. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.

Разом з цим судом обґрунтовано враховано, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини здійснюється за наказом або розпорядженням командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони заборони ВЧ НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення (переведення) ОСОБА_1 до інших військових частин, місць проходження військової служби, а також у райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, для безпосередньої участі у бойових діях до набрання законної сили рішенням суду у цій справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану. Прийняття військовою частиною наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас варто зазначити, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 480/1702/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова