Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №522/26196/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/26196/25

Провадження №1-кп/522/2274/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретарів - ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12021163520000033 від 01.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Котовськ Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, не одруженого, офіційно не працевлаштований, на території України не зареєстрований, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 23.01.2026 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання строком на 3 (три) роки,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_3

інші учасники кримінального провадження:

представник потерпілого - ОСОБА_7 ,

УСТАНОВИВ:

29 липня 2025 року у денний час, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебував у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачив конструкції дверей з алюмінієвого профілю зі сторони подвір?я, що належить СПД ФОП « ОСОБА_8 ». В цей час, у ОСОБА_9 виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаної конструкції дверей з алюмінієвого профіля. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_10 29 липня 2025 року приблизно о 14 годині 15 хвилин, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у дворі будинку N?47/1 по вул. Приморська в м. Одеса, підійшов до конструкції дверей з алюмінієвого профіля, які знаходилися біля будинку, що належать СПД ФОП « ОСОБА_8 » та впевнившись, що його дії залишаться непоміченими потерпілим та сторонніми особами, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, взяв вищевказану конструкцію дверей з алюмінієвого профіля вартістю 41369 гривень 10 копійок та покинув подвір?я, спричинивши майнову шкоду СПД ФОП « ОСОБА_8 »

Таємно викравши в умовах воєнного стану, який впроваджено на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року N? 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року N? 2102-IX, який продовжено, ОСОБА_9 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій стороні СПД ФОП « ОСОБА_8 » майнову шкоду на загальну суму 41369 гривень 10 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Представник потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні просив призначити покарання Робульцю на розсуд суду.

За згодою учасників процесу, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, та вирішено обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин справи та дослідженням письмових доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена поза розумним сумнівом і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та за ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином проти власності, який карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

ОСОБА_3 є громадянином Республіки Молдова, не одружений, офіційно не працевлаштований, на території України не зареєстрований, фактично мешкає у м.Одесі, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому злочині, у майбутньому обіцяв не скоювати нових злочинів, просив його суворо не карати.

Судом встановлено, наразі цивільний позов не заявлено, утім завдану злочином майнову шкоду у розмірі 41369, 10 грн не відшкодовано.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України, не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, враховуючи вказану пом`якшуючу покарання обставину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку що ОСОБА_3 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах строку покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 злочину, зазначену пом`якшуючу покарання обставину, усвідомлення останніми протиправності своєї злочинної поведінки, щире каяття, дані про особу винного, те, що останній раніше судимий за вчинення злочину проти власності, на думку суду виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 засуджений вироком Хаджибейського райнного суду м.Одеси від 23.01.2026 року за вчинення злочину ( вчиненого 27.09.2025), передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання строком на 3 (три) роки, з покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили 24.02.2026 року.

Призначаючи остаточне покарання, суд враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові в№ 760/26543/17 від 15.02.2021, про те, що у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання? з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Таким чином, враховуючи викладене, суд не приєднує вирок Хаджибейського районного суду м.Одеси від 23.01.2026 року стосовно ОСОБА_12 до призначеного покарання, так як його необхідно виконувати самостійно.

До вступу вироку в законну силу доцільно обрати ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Цивільний позов у кримінальному у провадженні потерпілим не заявлено.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-185 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч.5 ст.72 ККУ зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з моменту його затримання, з 27.05.2026 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Вирок Хаджибейського районного суду м.Одеси від 23.01.2026 року -виконувати самостійно.

Речові докази:

-два DVD-R диски з відеозаписами з камер відеоспостереження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

-конструкція дверей з алюмінієвого профілю – вважати повернуто. за належністю представнику потерпілого ОСОБА_14 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: