Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №185/4343/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2615/26 Справа № 185/4343/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №185/4343/25 за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Болдирєвої У.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради посилається на те, що відповідачі були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 і були споживачами послуг з централізованого опалення, що надаються до зазначеної квартири.

Однак оплату за спожиту теплову енергію фактично не проводили, у результаті чого за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію перед КП «Павлоградтеплоенерго» у розмірі 65544,65 грн.

Зазначає, що станом на день подачі позову заборгованість не сплачена.

Окрім цього, частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 65544,65 грн.; інфляційні втрати у розмірі 3232 грн 18 коп, три відсотки річних у розмірі 1049 грн 41 коп. та судові витрати по справі у розмірі 3028 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року позов КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою АДРЕСА_2 за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 65 544 грн. 65 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та процесуального права в частині стягнення заборгованості за періоди, по яким сплив строк позовної давності.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 не оскаржується.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що його місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 2004 року по 10 листопада 2021 року.

З 10 листопада 2021 року він змінив місце реєстрації та 13 листопада 2021 року вказана квартира була продана.

Судом першої інстанції було надіслано ухвалу про відкриття провадження за адресою: АДРЕСА_2 , тобто фактично новим власникам квартири.

Зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та існування цього спору, тоді як суд розглянув справу за його відсутності, що позбавило його можливості подати заяву про застосування строків позовної давності.

У зв`язку з чим просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року скасувати в частині стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 65544,65 грн., застосувати строки позовної давності, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради.

Позивач КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, скориставшись своїм правом, подав через представника відзив, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України.

Карантин було скасовано Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із 24 години 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України.

Отже, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до п.19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною можна вважати позовну давність лише за вимогами щодо стягнення щомісячних платежів, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим строк дії воєнного стану в Україні

Звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вбачається з виписок з особового рахунку, які були додані до позовної заяви, протягом всього спірного періоду за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачами частково здійснювалася оплата за надані послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, враховуючи оплати, здійснені відповідачами протягом всього спірного періоду, а також продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії відбулось в межах строку позовної давності.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради надаються послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно виписки з особистого рахунку НОМЕР_1 за зазначеною адресою нарахована заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 65544,65 грн.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою надання послуг з теплопостачання - АДРЕСА_2 - з 16 лютого 2004 року по 10 листопада 2021 року, отже він має обов`язок по оплаті за фактично спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року.

Відомостей про погашення існуючої заборгованості суду не надано.

Задовольняючи частково позов КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого теплопостачання не виконував, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги, а тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 65544,65 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична особа, яка є власником нерухомого майна та з якою укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.

Як передбачено частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до положень статей 64, 67, 68 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно наведених положень закону, споживач, який фактично отримував послуги з теплопостачання, зобов`язаний сплатити за них теплопостачальній організації незалежно від дати укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 6 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам, до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску лише до зовнішньої поверхні стіни будівлі.

Відповідно до пункту 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 серпня 2018 року №219, обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

Згідно з пунктом 12 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, обов`язок щодо забезпечення готовності до надання послуги внутрішньобудинкових систем, що розташовані в будівлі (зокрема багатоквартирному будинку), приміщенні, споруді і призначені для надання послуги, покладається на власника такої будівлі (співвласників багатоквартирного будинку), приміщення, споруди, якщо зазначений обов`язок не покладено на управителя, виконавця за індивідуальним договором (із здійсненням обслуговування і проведенням поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) чи іншу особу відповідно до договору.

КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради виконує свої зобов`язання та забезпечує надання послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку АДРЕСА_4 .

З матеріалів справи вбачається, з 16 лютого 2004 року по 10 листопада 2021 року Місце проживання відповідача ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою надання послуг з теплопостачання - АДРЕСА_2 .

Згідно виписки з особистого рахунку НОМЕР_1 за зазначеною адресою нарахована заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 65544,65 грн.

Матеріали справи не місять доказів на погашення заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 65544,65 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строки позовної давності у цій справі.

З позову вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості позивачем пред`явлені за період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст.260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або, з його згоди іншою особою, основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01 січня 2010 року по 10 листопада 2021 року.

Водночас, із вказаними вимогами КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернувся до суду 22 квітня 2024 року.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою №1336 від 15 грудня 2021 року продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови №1236 від 09 грудня 2020 року, постановою від 09 грудня 2020 року №1236 продовжено дію до 30 квітня 2023 року. Постановою від 27 квітня 2023 року №383 продовжено дію до 30 червня 2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08 листопада 2023 року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами щодо стягнення щомісячних платежів, що виникли до березня 2017 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, до вимог КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу.

30 березня 2020 року Верховна Рада прийняла закон №540-IX (набрав чинності 02 квітня 2020 року), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

За загальним правилом, визначеним у ст.58 Конституції України та ст.5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом №540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.

При застосуванні приписів пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу.

Суд враховує ті обставини, що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито.

Встановлено, що платежі відповідач за послуги позивача у спірний період не здійснював.

З цього вбачається, що позовна давність щодо заборгованості за період з 01 січня 2010 року по березень 2017 року сплинула до введення карантину, на неї дія пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.

Тому у стягненні заборгованості, яка виникла з 01 січня 2010 року до березня 2017 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, строк позовної давності щодо решти періоду заборгованості, починаючи з березня 2017 року (три роки до початку карантину) переривається на час дії карантину і, в подальшому - на час дії воєнного стану, та не закінчився у день подання позову КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради 22 квітня 2024 року, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст.12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності.

Таким чином в межі строку позовної давності з урахуванням приписів пункту 12 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України вкладається період щомісячних платежів з березня 2017 року по 10 листопада 2021 року включено, а борг у цьому періоді згідно розрахунку становить: 35133,31 грн., який слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою АДРЕСА_2 за період з березня 2017 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 35133,31 грн., та в частині судових витрат.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, за подання позовної заяви в розмірі 1623 грн., а також з КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2107,49 грн.

З урахуванням принципу взаємозаліку сума компенсації судових витрат, що підлягає стягненню, з КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 484,49 грн.

В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року у цивільній справі №185/4343/25 - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ 03342250) заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою АДРЕСА_2 за період з березня 2017 року по 10 листопада 2021 року у розмірі 35133 (тридцять п`ять тисяч сто тридцять три) грн. 31 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ 03342250) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 484,49 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Судді: