Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №204/11033/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11033/25

Провадження № 2/204/850/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

29 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий – суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Малкамова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати її особистою приватною власністю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 70,1 кв. м., житлова площа 40,2 кв.м. На підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що сторони з 17 вересня 2013 року перебували у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2024 у справі № 204/5970/24 розірвано. 05.11.2020 відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М. (зареєстровано в реєстрі за № 7223), позивач придбала спірну квартиру. Не дивлячись, що зазначена квартира була придбана позивачем у період шлюбу, купувалась ця квартира виключно за особисті кошти позивачки, з покупкою їй допомагали її батьки.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та представник позивача ОСОБА_3 , про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, а також відзив не подавав, у зв`язку із чим, суд, враховуючи згоду представника позивача, ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

З 2009 по 2013 рік позивач була фізичною особою-підприємцем та отримувала відповідні доходи (а.с.54-55)

На підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О.І., від 21 травня 2013 року позивач була власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.68-69).

З 17 вересня 2013 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року, що набрало законної сили 23 грудня 2024 року, розірвано (а.с.15-17, 19).

05 листопада 2020 року позивач продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.68-69).

Також 05 листопада 2020 року на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 7223, позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9,24).

19 серпня 2025 року відповідачем складено нотаріально засвідчену заяву адресовану позивачу та відповідним компетентним органам, усім кого це стосується, про те, що не дивлячись на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_1 у період шлюбу, купувалася ця квартира виключно за особисті кошти ОСОБА_1 , з покупкою їй допомагали батьки. Відповідач зазначив, що він не претендує на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та визнає це нерухоме майно особистою приватною власністю ОСОБА_1 (а.с.36).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

У статті 57 СК України наведено перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Зокрема, у відповідності до п. 3 ч.1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відтак, сам лише факт набуття подружжям чи чоловіком або дружиною майна під час шлюбу не є безумовною підставою для поширення на це майно правового статусу спільної сумісної власності, оскільки необхідно довести не лише, що майно придбане під час шлюбу, а й те, що джерелом набуття цього майна виступили спільні кошти чи спільна праця подружжя. Окрім цього, законодавцем окремо визначено перелік майна, що відноситься до особистої приватної власності дружини чи чоловіка, незважаючи на те, що набуте у власність під час перебування у шлюбі.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи надану відповідачем нотаріально посвідчену заяву від 19 серпня 2025 року про те, що спірна квартира придбана виключно за особисті кошти позивача та він визнає це нерухоме майно особистою приватною власністю позивача, досліджені докази щодо майнового стану позивача та продажу позивачем квартири придбаної нею до шлюбу, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що спірне нерухоме майно було придбано за особисті кошти позивача та є її особистою приватною власністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 4800 грн (а.с.20).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю – задовольнити.

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий