Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №520/6769/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2026 року № 520/6769/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що що 29.07.2020 він підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. На момент підписання зазначеного контракту він не досяг 25-річного віку, що є умовою для отримання стимулюючих виплат, передбачених Постановою КМУ №153. З 24 лютого 2022 року, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, дія його контракту була автоматично продовжена. Вказує, що в період проходження військової служби брав безпосередню учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. До кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, дисциплінарних стягнень не мав, у полоні не перебував, відтак, має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач у відзиві наголошував проти задоволення позову та зазначав, що 29.07.2020 року позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу. 29.07.2023 року відповідно до наказу командира військовій частині НОМЕР_2 №214 дію контракту було продовжено з 29 липня 2023 року до оголошення демобілізації. Отже, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.07.2020 №154 ОСОБА_2 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 за контрактом. Таким чином, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був прийнятий на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог (аналогічний висновок викладений в постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 280/5538/25).

У відзиві на позов відповідач зазначає про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Суд зазначає, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду було предметом дослідження судом на стадії відкриття провадження у справі.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів, викладених відповідачем у відзиві, підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 27.04.2026 по 10.05.2026.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши аргументи учасників справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_2 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на 3 роки.

Суд зазначає, що на момент підписання зазначеного контракту позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2020 №154 ОСОБА_1 зараховано до військової частини для проходження військової служби за контрактом строком на 3 (три) роки.

Строк дії контракту продовжено на підставі частини 9 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується витягом із Наказу від 29.07.2023 №214.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.03.2021.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтв) від 22.01.2025 №27/381 ОСОБА_1 13 січня 2025 року одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин 1 пальця лівої стопи.

За обставин: 13 січня 2025 року о 12 годині 01 хвилину поблизу населеного пункту Липці, Харківського району, Харківської області, внаслідок скиду з безпілотного літального апарату на зведеній групі інженерного забезпечення, отримав бойове поранення. Поранення отримано внаслідок дій противника, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, отримано під час захисту Батьківщини. Причиною є обстріл з боку збройних сил російської федерації. Не пов`язано з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені навмисно.

25 лютого 2026 року позивачем подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив видати наказ про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

25 лютого 2026 року представник позивача звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України із проханням розглянути поданий рапорт ОСОБА_1 від 25.02.2026.

Листом від 27.02.2026 ;0501/9/549 військова частина надала відповідь представнику позивача, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не набув права на отримання грошової винагороди під час проходження служби у військової частини НОМЕР_2 , так як був зарахований до особового складу до ведення воєнного стану 24.02.2022.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 11.04.2026 №937/11/1/8913 ОСОБА_1 :

- у період із 24.02.2022 по 30.05.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області;

- у період із 01.06.2022 по 19.08.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області;

- у період із25.08.2022 по 13.10.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Всього брав безпосередню участь у бойових діях 226 днів.

Також у довідці зазначено, що станом на 13.02.2025 позивач до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», як особизвільнено з військової служби у запас за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до набрання чинності вказаною постановою.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У ході судового розгляду судом встановлено, що 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_2 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на 3 роки.

Суд зазначає, що на момент підписання зазначеного контракту позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2020 №154 ОСОБА_1 зараховано до військової частини для проходження військової служби за контрактом строком на 3 (три) роки.

Строк дії контракту продовжено на підставі частини 9 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується витягом із Наказу від 29.07.2023 №214.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.03.2021.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтв) від 22.01.2025 №27/381 ОСОБА_1 13 січня 2025 року одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин 1 пальця лівої стопи.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 11.04.2026 №937/11/1/8913 ОСОБА_1 :

- у період із 24.02.2022 по 30.05.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області;

- у період із 01.06.2022 по 19.08.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області;

- у період із25.08.2022 по 13.10.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення (бойових) дій, перебуваючи в районі н.п. Чугуїв Чугуївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Всього брав безпосередню участь у бойових діях 226 днів.

З урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідає вимогам, визначеним пунктами 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, у зв`язку з чим набув право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги.

Також у довідці від11.04.2026 №937/11/1/8913 зазначено, що позивач не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Щодо посилання відповідача про укладення позивачем контракт на проходження служби в 2020 році, суд зазначає таке.

Суд зауважує, що такі доводи відповідача щодо укладення позивачем контракту у 2020 році самі по собі не можуть бути вирішальними для висновку про відсутність у нього права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153.

Зміст пункту 4 Постанови №153 свідчить про те, що ключовими умовами виникнення права на відповідну винагороду є не лише факт прийняття на військову службу у віці до 25 років до або під час дії воєнного стану, але й проходження військової служби та безпосередня участь у бойових діях протягом визначеного періоду та тривалістю не менше шести місяців (або пропорційно залежно від фактично набутого строку участі у бойових діях).

При цьому буквальне тлумачення зазначеної норми не містить застереження про те, що право на винагороду виключається у разі, якщо особа уклала контракт до 24.02.2022 та надалі продовжувала проходити військову службу у зв`язку з дією особливого періоду. Навпаки, нормативне регулювання спрямоване на врахування фактичної участі військовослужбовця у бойових діях під час воєнного стану та досягнення встановленого сукупного строку такої участі.

Суд також враховує, що дія контракту позивача була продовжена в установленому законом порядку, а отже, позивач безперервно перебував у статусі військовослужбовця під час дії воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується належними доказами, дослідженими судом.

Отже, доводи відповідача про час укладення контракту як підставу для відмови у виплаті є формальними та не узгоджуються з метою прийняття Постанови №153, яка полягає у стимулюванні та заохоченні військовослужбовців, що фактично брали участь у бойових діях під час воєнного стану.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" від 21 лютого 1997 року) (п.п. 48-49 рішення у справі "Пічкур проти України" від 07 листопада 2013 року, заява №10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року №14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова військової частини НОМЕР_2 у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди є проявом різного ставлення до військовослужбовців у подібних правових та фактичних умовах виключно за формальною ознакою моменту укладення контракту, що не має об`єктивного та розумного виправдання з огляду на мету Постанови Кабінету Міністрів України №153.

Належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання звійськової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 травня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ