Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №520/7675/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа № 520/7675/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» про зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» (код ЄДРПОУ 24666904) укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації на умовах і в порядку, визначеними, охоронний договір на частину пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - «Кінотеатр 1-й Комсомольський», охоронний № 7394-Ха, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним № 409)», а саме: нежитлові приміщення першого поверху 16-5, 16-6, 16-7, 16-8, 16-9 загальною площею 149,2 кв. м в літ. «А-6» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1174710363101).

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач як власники вищевказаної будівлі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення не уклала охоронних договорів на зазначену пам`ятку архітектури в порядку та відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини. Така бездіяльність відповідача призводить до неналадженого захисту від пошкоджень, руйнування або знищення об`єкта, що свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуальної визначеної пам`ятки культурної спадщини, враховуючи її цінність, особливості та стан. Просить позов задовольнити.

Харківська обласна державна (військова) адміністрація подала до суду пояснення. Наводить аргументи про те, що пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення перебувають у власності відповідача. Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. На цей час охоронний договір не укладений. Просить позов задовольнити.

Відповідачем не подано до суду відзив, який би мітив заперечення на позов.

Ухвалою суду 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

14.04.2026 ухвалою суду задоволено заяву судді Кухар М. Д. про самовідвід у справі № 520/7675/26.

Ухвалою судді від 20.04.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, у будинку за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, 5 розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - «Кінотеатр 1-й Комсомольський», яка взята на державний облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних від 30.04.1980 № 334, охоронний номер 406, та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7394-Ха.

Таким чином, з моменту взяття вказаного об`єкта культурної спадщини на державний облік як пам`ятки місцевого значення, на нього розповсюджується спеціальний режим використання, що в свою чергу покладає на власників (користувачів) цієї пам`ятки певні обов`язки по збереженню її автентичності та історичної цінності.

Вказана будівля-пам`ятка збудована у 1913 році за проєктом архітектора А.І. Горохова та має художню та архітектурну цінність як приклад пізнього «модерну». Пам`ятка розташована в межах центральної частини міста Харкова на червоній лінії забудови західного боку початку вулиці Сумської. Будівля використовувалась як прибутковий будинок з кінотеатром «Ампір» та є одним із ранніх прикладів споруди будинків-комплексів, в якому житло поєднується з об`єктами громадського обслуговування. Пам`ятка має складну форму в плані, яка утворена за рахунок поєднання двох різноповерхових об`ємів: 6-ти поверховий об`єм житлового будинку літ. «А-6»; 3-х поверховий об`єм будинку літ. «Б-3».

Будинок під літерою «А-6» прямокутної форми в плані, розташований повздовжньою стороною в меридіональному напрямку, вздовж червоної лінії вул. Сумської. Будинок під літерою «Б-3» розташований у широтному напрямку, примикаючи до дворового фасаду будинку літ. «А-6».

До будівлі літ. «Б-3» з боку подвір`я примикає двоповерховий об`єм літ. «В-2», який не є часткою пам`ятки.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» перебувають: нежитлові приміщення першого поверху 16-5, 16-6, 16-7, 16-8, 16-9 загальною площею 149,2 кв. м в літ. «А-6» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 – на підставі договору купівлі-продажу № 1-46 від 10.02.2005 та рішення суду від 06.10.2010 у справі № 47/257-10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1174710363101). Право власності до РРП внесено 10.02.2017.

З моменту набуття права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» не вжито заходів щодо укладення охоронного договору на нежитлові приміщення першого поверху 16-5, 16-6, 16-7, 16-8, 16-9 загальною площею 149,2 кв. м в літ. «А-6» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, що є частиною пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - «Кінотеатр 1-й Комсомольський», відсутність якого підтверджується листами Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.09.2025 за № 05-22/2371 та від 26.02.2026 № 05-22/506.

Позивач наводить аргументи про те, що відповідач як власником вказаного майна не вжив заходів щодо укладення охоронного договору щодо такого об`єкта з метою захисту від пошкоджень, руйнування або знищення об`єкта, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом порушеного права в інтересах держави.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частин третьої п`ятої статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Таким чином, з метою захисту суспільного інтересу, який полягає у збереженні об`єктів культурної спадщини на виконання абзацу 2 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава запровадила механізм їх захисту, у тому числі через обов`язок власника укласти з уповноваженим державним органом охоронний договір.

У вказаних правовідносинах порушені інтереси держави, оскільки не вжиті передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів закріплена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Пунктом 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, укладення охоронних договорів.

Згідно з пп. 2 п.4 Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації основним завданням департаменту є реалізація державної політики, зокрема, щодо охорони культурної спадщини.

Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації не звертався з позовом з метою усунення порушень та не ініціював відповідне звернення перед іншими структурними підрозділами Харківської обласної державної (військової) адміністрації. Отже жодних поважним причин неможливості звернення із позовом за захистом об`єкта культурними спадщини уповноважений орган не вчинив.

За таких обставин подання прокуратурою позову у цій справі обумовлене необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави які полягають у дотриманні режиму охорони об`єктів культурної спадщини.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі – Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз “архітектурна спадщина” включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-ІІІ.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з частини другої статті 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11 частини другої статті 6 Закону №1805-III).

За правилами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Реалізовуючи приписи статті 23 Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив «Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» (далі - Порядок №1768).

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №1768 (охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, у постанові від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, у постанові від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Аналіз наведених вище приписів Закону № 1805-III та Порядку № 1768 свідчить про те, що укладення охоронного договору є обов`язковим правовим інструментом, який встановлює чіткий режим використання пам`ятки культурної спадщини, визначає необхідні охоронні заходи, з метою збереження такої пам`ятки в належному технічному стані і обов`язок укласти такий договір покладається на її власника.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

На момент виникнення спірних правовідносин, форма паспорта об`єкта культурної спадщини була визначена спільним наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини» (далі – наказ №295/104).

Відповідно до наказу №295/104 паспорт об`єкта культурної спадщини повинен містити, зокрема: історичні дані про об`єкт, відомості про сучасний стан об`єкта, оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об`єкта, зони охорони пам`ятки, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації на об`єкт та інше.

Паспорт об`єкта культурної спадщини підписується особою яка його склала та керівником уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Отже, паспорт об`єкта культурної спадщини є обов`язковим документом, який розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини у межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством та відповідно до затвердженої форми. У паспорті визначаються ключові характеристики об`єкта, його історичні та культурні цінності, сучасний стан, науково-дослідна та проектна документація, а також зони охорони пам`ятки.

Наявність такого паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ є однією з невід`ємних складових договору та слугує підставою для визначення режиму використання пам`ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, які повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору. Відсутність належно оформленого паспорта унеможливлює виконання обов`язку власника щодо укладення охоронного договору відповідно до вимог Порядку № 1768.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що виникненню у відповідача обов`язку укласти охоронні договори передує необхідність вчинення Департаментом дій щодо оформлення відповідних документів на пам`ятку, зокрема, паспорта об`єкта культурної спадщини.

Суд установив, відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 пам`ятка архітектури «Кінотеатр 1-й Комсомольський» занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер 7394-Ха.

Суд повторно зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III власники пам`яток архітектури зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Отже, навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов`язку належно дбати про збереження пам`ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об`єкта культурної спадщини.

Отже з огляду на те, що уповноваженим органом вжито заходи щодо розроблення паспорта на пам`ятку архітектури та містобудування за вказаною вище адресою, а інших об`єктивних перешкод для укладення охоронного договору суд не установив та стороною відповідача не подано, а тому власник з метою збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані зобов`язаний був не пізніше ніж через один місяць з моменту набуття права власності звернутися до органу охорони культурної спадщини із заявою про намір укласти охоронний договір, однак всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач дотепер не виконав свого обов`язку з укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд приходить висновку про задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем покласти на останнього, оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. 72, 77, 94, 139, 241 -246, 250, 262, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації на умовах і в порядку, визначеними, охоронний договір на частину пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - «Кінотеатр 1-й Комсомольський», охоронний № 7394-Ха, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним № 409)», а саме: нежитлові приміщення першого поверху 16-5, 16-6, 16-7, 16-8, 16-9 загальною площею 149,2 кв. м в літ. «А-6» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1174710363101).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (місцезнаходження – місто Харків, вулиця Вартових Неба, будинок №55-А, код ЄДРПОУ 0291010821) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (місцезнаходження – місто Харків, вулиця Сумська, будинок № 64, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, будинок №5, код ЄДРПОУ 02230856);

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В», місцезнаходження – місто Харків, вулиця Сержантська, будинок №24, ЄДРПОУ 24666904.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 29.05.2026.

Суддя М. І. Садова