Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №520/29651/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 р. № 520/29651/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2025/000313/2 від 24 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 29 травня 2025 року між Shijiazhuahg Blat Sndustrial & Trading Со., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - «Продавець») та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - «Позивач») був укладений Контракт купівлі-продажу №01 (далі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити Позивачу продукцію, зазначену в рахунку-фактурі, після 75% передоплати на розрахунковий рахунок, інші 25% повинні бути виплачені після отримання копії коносамента.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 4.4 та 5.3 Контракту Продавець і Позивач погодили, зокрема, що ціни на продукцію, вказані в рахунку-фактурі, є невід`ємною частиною Контракту, є твердими й незмінними до закінчення терміну дії Контракту.

Поставка продукції по Контракту здійснюється протягом 180 днів із дня попередньої оплати згіднo з пунктом 1.1 Контракту.

Поставка здійснюється на умовах FОВ м. Тяньцзінь, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).

Продукція, продана за Контрактом, вироблена на заводах і потужностях Продавця.

Оплата за продукцію за Контрактом проводиться на умовах 75% передоплати, інші 25% повинні бути виплачені у строк 45 днів після отримання копії коносамента згідно з рахунком-фактурою.

Продавець та Позивач на рівні Контракту узгодили основні умови своєї співпраці, передбачивши, що ціна та кількість товару можуть змінюватися ними у відповідному рахунку-фактурі.

29 травня 2025 року Продавець на виконання Контракту виставив Позивачу до сплати Інвойс (Рахунок-фактуру) №00250529 (надалі - «Інвойс») на загальну суму 63 972,58 долари США.

02 червня 2025 року Позивач на виконання пункту 5.3 Контракту перерахувала на користь Продавця грошові кошти в розмірі 49 993,12 долари США, що підтверджується Платіжною інструкцією в іноземній валюті №27 від 02 червня 2025 року, виданою Акціонерним товариством «Сенс Банк» на загальну суму 49 993,12 долари США (надалі - «Платіжна інструкція 27»), з яких 49 993,12 долари США були сплачені за товар, придбаний за Контрактом та Інвойсом.

10 липня 2025 року Позивач на виконання пункту 5.3 Контракту перерахував на користь Продавця грошові кошти в розмірі 13 979,46 доларів США, що підтверджується Платіжною інструкцією в іноземній валюті №28 від 10 липня 2025 року, виданою Акціонерним товариством «Сенс Банк» на загальну суму 13 979,46 доларів США (надалі - «Платіжна інструкція 28»), з яких 13 979,46 доларів США були сплачені за товар, придбаний за Контрактом та Інвойсом.

22 вересня 2025 року Позивач подала до Харківської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України (надалі - «Відповідач») Митну декларацію ІМ40ДЕ №25UА807200014054U4 (надалі - «Митна декларація 014054»), у графах 31 якої Позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за Контрактом та Інвойсом (надалі - «Товар»).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 014054 загальна вартість Товару склала 63 972,58 долари США, як це зазначено в Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах FОВ м. Тяньцзінь (порт Ксінганг) Китайська Народна Республіка (що підтверджується, зокрема, пунктом 3.2 Контракту та Інвойсом, у яких зазначені умови поставки Товару, а саме: FОВ м. Тяньцзінь, Китайська Народна Республіка).

У той же час, Позивач здійснила перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України та понесла пов`язані з ним витрати. Розмір таких додаткових витрат склав 192 649,50 грн.

Таким чином, митна вартість Товару склала в гривневому еквіваленті станом на 22 вересня 2025 року 2 831 531,23 грн. (63 972,58 долари США х 41,2502 + 192 649,50 грн.).

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України (надалі - «МК України») у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, Позивач при поданні Митної декларації 014054 надала Відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Інвойса, Платіжних інструкцій, Коносамента №UTRUST25062570 від 07 липня 2025 року (надалі - «Коносамент»), Рахунка на оплату №67832 від 26 серпня 2025 року, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк» (надалі - «Рахунок Експедитора» та «Експедитор» відповідно), Сертифіката про походження товару №25С1300С0795/00050 від 01 вересня 2025 року, Специфікації №01 від 29 травня 2025 року до Контракту, виданої Продавцем (надалі - «Специфікація»), Прайс-листа Продавця №ОС250529 від 29 травня 2025 року (надалі - «Прайс-лист»).

23 вересня 2025 року Відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 014054 (надалі - «Запит»).

У своєму Запиті Відповідач витребував від Позивача надання наступних документів: 1) рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно зі статтею 254 МК України); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо.

Разом із тим, відповідно до частин третьої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

24 вересня 2025 року Позивач у відповідь на Запит надала Відповідачу Лист Позивача №2409/25-01 (надалі - «Лист»).

Так, зокрема, у своєму Листі Позивач надала Відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, - Позивач звернула увагу Відповідача, що в неї були відсутні будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту, та будь-які ліцензійні чи авторські договори, що стосуються Товару та є умовою його продажу, адже такі не укладалися, а інші особи, крім Експедитора, не залучалися нею до поставки Товару.

Водночас, Позивач своїм Листом повідомила Відповідачу, що в неї немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання Товару, умов або застережень щодо продажу Товару або його ціни, які унеможливлюють визначення вартості Товару, умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання Товару нею надходить прямо чи опосередковано Продавцю, відносин пов`язаності між Продавцем та Позивачем, які вплинули на ціну Товару;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - Позивач звернула увагу Відповідача, що разом із Митною декларацією 014054 нею було надано останньому для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії наступних банківських платіжних документів, які підтверджують здійснення Позивачем 100% оплати вартості Товару в розмірі 63 972,58 долари США, придбаного за Контрактом та Інвойсом, а саме:

а) Платіжної інструкції 27 на суму 49 993,12 долари США, виданої Акціонерним товариством «Сенс Банк», із яких 49 993,12 долари США були перераховані в рахунок оплати за Товар;

б) Платіжної інструкції 28 на суму 13 979,46 доларів США, виданої Акціонерним товариством «Сенс Банк», із яких 13 979,46 доларів США були перераховані в рахунок оплати за Товар.

При цьому, Позивач звернула увагу Відповідача, що в поданих Платіжних інструкціях, що підтверджують здійснення нею 100% оплати за поставлений Товар, у полі «Призначення платежу» зазначено номер та дату Контракту, а також найменування Товару, що з урахуванням відомостей, зазначених в інших документах, наданих до митного оформлення Товару, давало можливість Відповідачу ідентифікувати платежі з партією Товару.

Водночас, Позивач зазначила Відповідачу, що в неї були відсутні станом на день підписання Листа будь-які інші бухгалтерські та платіжні документи, пов`язані з поставкою Товару, крім тих, що були надані Позивачем під час митного оформлення Товару, та тих, що додавалися до Листа, адже сам Товар не брався на бухгалтерській облік, так як він знаходився в зоні митного контролю Харківської митниці та був невипущений у вільний обіг;

3) щодо каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - Позивач звернула увагу Відповідача, що в неї були відсутні станом на день підписання Листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти Продавця щодо Товару, крім Специфікації та Прайс-листа, які були надані нею разом із Митною декларацією 014054.

Позивач також зазначила Відповідачу, що вона може надати останньому лише той прайс-лист виробника Товару (Продавця), який є в неї в наявності.

Більше того, чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа Позивачем у відповідь на Запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в Позивача, як декларанта, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в неї лише за умови його наявності.

Позивач також зазначила Відповідачу, що прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно зі статтею 254^ МК України), висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - Позивач звернула увагу Відповідача, що в неї були відсутні станом на день підписання Листа копія митної декларації країни відправлення (Китайської Народної Республіки), яка є власністю Продавця, та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрему увагу Відповідача Позивач звернула на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на неї обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в Позивача, як декларанта;

5) щодо транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо - Позивач звернула увагу Відповідача на те, що під час митного оформлення Товару для підтвердження понесених нею витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також сплати винагороди Експедитору, загальний розмір яких склав 192 649,50 грн. (192 152,34 грн. + 497,16 грн.), були надані Відповідачу фотокопії Коносамента та Рахунка Експедитора.

Позивач також разом із Листом надала Відповідачу для ознайомлення фотокопії наступних документів, які підтверджують вартість зазначених вище витрат, а саме: Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №0448- Т/19 від 15 серпня 2019 року, укладеного між Експедитором та Позивачем (надалі - «Договір ТЕО»), Заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №01 від 04 липня 2025 року до Договору ТЕО (надалі - «Заявка»), Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.280439777.1 від 27 серпня 2025 року, виданої Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 192 649,50 грн., яка, в свою чергу, підтверджує оплату Позивачем вартості транспортно-експедиційних витрат у розмірі 192 649,50 грн. відповідно до Рахунка Експедитора, та Акту надання послуг №67832 від 18 вересня 2025 року, складеного між Експедитором та Позивачем (надалі - «Акт»).

Як наслідок, Позивач зазначила Відповідачу, що надані нею документи Відповідачу як разом із Митною декларацією 014054, так і разом із Листом підтверджують вартість витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України в загальному розмірі 192 649,50 грн.

На думку Позивача, всі вищевказані документи без виключення підтверджують митну вартість Товару в гривневому еквіваленті станом на 22 вересня 2025 року в розмірі 2 831 531,23 грн. відповідно до чинного законодавства України та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості Товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

24 вересня 2025 року Відповідач прийняв Рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів №11А807000/2025/000313/2 (надалі - «Рішення»), яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів до товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054.

Відповідно до Рішення Відповідач скоригував лише митну вартість частини Товару Позивача (товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27) за Митною декларацією 014054 та фактично визнав митну вартість іншої частини Товару Позивача (товарів №№1. 5. 8. 9. 17, 22. 23 та 28-31) за цією ж Митною декларацією 014054, визначену Позивачем.

24 вересня 2025 року Відповідач у зв`язку з прийняттям Рішення виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №11А807200/2025/000397, якою відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією 014054.

У той же час, відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Таким чином, 25 вересня 2025 року Позивач для випуску Товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням, подала повторно Відповідачу Митну декларацію ІМ40ДЕ №25UА807200014337U4 (надалі - «Митна декларація 014337») та відповідно до Рішення сплатила грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 506 234,19 грн. (надалі - «Фінансова гарантія»).

Позивач, не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України другорядними методами є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2, 3, 4 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, так як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

В свою чергу, документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованих товарів є необґрунтованим.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Позивачем зазначено у позові, що відповідач протиправно скоригував митну вартість частини Товару позивача (№№2-4, 6, 7, 10- 16, 18-21 та 24-27) за Митною декларацією 014054, адже позивачем був наданий один і той самий пакет документів для підтвердження митної вартості як товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27, так і товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за Митною декларацією 014054.

Позивач зазначає, що нею до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054, так і товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за Митною декларацією 014054 були надані одні й ті ж самі документи, зокрема Контракт, Інвойс, Платіжні інструкції, Договір ТЕО, Заявка, Коносамент, Рахунок Експедитора, Квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №2.280439777.1 від 27 серпня 2025 року, видана Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», Акт, Специфікація та Прайс-лист.

Відтак, прийняте відповідачем Рішення, на переконання позивача, є неправомірним, оскільки Відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий (необ`єктивний) підхід при визначенні митної вартості частини Товару позивача (товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27) за Митною декларацією 014054.

При цьому, надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару повністю влаштували Відповідача при підтвердженні митної вартості іншої частини Товару позивача (товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31) за Митною декларацією 014054, адже своїм Рішенням відповідач скоригував лише митну вартість товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054, визнавши митну вартість товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за цією ж Митною декларацією 014054.

Відповідач у своєму Рішенні не зазначив, яка складова або які складові митної вартості Товару не підтверджені позивачем, що свідчить про протиправний характер Рішення.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Після ознайомлення з Рішенням позивач зазначає, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином, яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості Товару та свідчить, на переконання позивача, про протиправний характер прийнятого відповідачем Рішення.

На думку позивача, відповідач протиправно не врахував надані позивачем Платіжні інструкції, які підтверджують оплату позивачем 100% вартості спірного Товару.

Так, позивач зазначає, що надані позивачем під час митного оформлення Товару Платіжні інструкції були достатніми Відповідачу при підтвердженні митної вартості частини Товару позивача (товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31) за Митною декларацією 014054, у той час як вони викликали необ`єктивні сумніви у Відповідача при підтвердженні заявленої Позивачем митної вартості іншої частини Товару Позивача (товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27) за цією ж Митною декларацією 014054.

Судом встановлено, що позивач під час митного оформлення спірного Товару надала митному органу фотокопії наступних банківських платіжних документів з відмітками обслуговуючого банку позивача, які підтверджують здійснення нею 100% оплати вартості Товару в розмірі 63 972,58 долари США, придбаного за Контрактом та Інвойсом, та які містять відомості про те, що Позивач:

а) 02 червня 2025 року перерахувала на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 49 993,12 долари США, що підтверджується Платіжною інструкцією 27, виданою Акціонерним товариством «Сенс Банк», із яких 49 993,12 долари США були сплачені за спірний Товар;

б) 10 липня 2025 року перерахувала на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 13 979,46 доларів США, що підтверджується Платіжною інструкцією 28, виданою Акціонерним товариством «Сенс Банк», із яких 13 979,46 доларів США були сплачені за спірний Товар.

Варто також зазначити, що здійснення позивачем 100% оплати вартості Товару, придбаного за Контрактом та Інвойсом, у розмірі 63 972,58 долари США відповідно до Платіжних інструкцій також підтверджується Довідкою Акціонерного товариства «Сенс Банк» №44726-83.15/2025 від 01 жовтня 2025 року, в якій містяться відомості про те, що обслуговуючий банк Позивача завершив здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків на підставі Митної декларації 014337, яка була подана Позивачем після винесення оскаржуваного Рішення, за проведеними операціями згідно з; Платіжними інструкціями, тобто з валютного контролю обслуговуючого банку Позивача були зняті грошові кошти в розмірі 63 972,58 долари США за Платіжними інструкціями в рахунок оплати за спірний Товар, митне оформлення якого було завершене за Митною декларацією 014337 з урахуванням прийнятого Відповідачем Рішення.

В поданих Платіжних інструкціях, що підтверджують здійснення оплати за поставлений Товар, у полі «Призначення платежу» зазначено номер та дату Контракту, а також найменування товару, що з урахуванням відомостей, зазначених в інших документах, наданих позивачем для митного оформлення, давало можливість відповідачу ідентифікувати платежі з партією спірного Товару.

Верховний Суд у своїх Постановах від 22 серпня 2019 року в адміністративній справі №810/2784/18 та від 25 травня 2021 року в адміністративній справі №520/10386/2020 вказав, зокрема наступне: «...Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовіпності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром...».

Що стосується твердження Відповідача в спірному Рішенні, що в наданих Позивачем до митного оформлення Платіжних інструкціях відсутні підписи відповідальної особи (платника), то суд зазначає, що Платіжні інструкції містять печатки (штампи) Акціонерного товариства «Сенс Банк» та підписи відповідальної особи обслуговуючого банку про проведення (виконання) платіжних операцій та в полі «Відмітки банку» вказано, що «Сальдо рахунку дозволяє провести платіж, підписи та печатки звірені», які засвідчують факт правильного оформлення Позивачем таких Платіжних інструкцій та виконання валютних операцій.

Разом із тим, позивач зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 6 Розділу І, підпункту 13 пункту 14 Розділу II та пункту 26 Розділу III Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» №216 від 28 липня 2008 року (надалі - «Постанова 216») ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) |власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення.

Згідно з приписами Постанови 216 у випадку формування платником платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах в електронній формі допускається наявність електронного підпису уповноваженої відповідальної особи платника.

Разом із тим, у разі заповнення платником платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах із порушенням вимог Розділу II Постанови 216, в тому числі пункту 14 Розділу II, банк (надавач платіжних послуг) повертає таку платіжну інструкцію платнику без виконання.

Відтак, ураховуючи те, що Платіжні інструкції були оформлені Позивачем в електронній формі через клієнт-банкінг Акціонерного товариства «Сенс Банк», то вони були підписані (засвідчені) Позивачем її кваліфікованим електронним підписом, що, в свою чергу, підтверджується відповідними відмітками про перевірку підпису та печатки платника в полі «Відмітки банку», в яких зазначено «Сальдо рахунку дозволяє провести платіж, підписи та печатки звірені», а печатки (штампи) Акціонерного товариства «Сенс Банк» про виконання таких Платіжних інструкцій свідчать, у свою чергу, про те, що Позивач заповнила всі обов`язкові реквізити таких платіжних документів у відповідності до приписів, зокрема, пункту 14 Розділу II Постанови 216, що залишилося поза увагою Відповідача та вказує на необ`єктивний аналіз останнього документів, наданих Позивачем для підтвердження заявленої митної вартості спірного Товару.

Щодо зазначення відповідачем у спірному рішенні, що позивачем надано до митного оформлення Товару Прайс-лист не належного виду слід зазначити наступне.

Так, наданий Позивачем під час митного оформлення Товару пакет документів (зокрема, Прайс-лист та Специфікація) був достатнім Відповідачу при підтвердженні митної вартості товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за Митною декларацією 014054, у той час як він викликав необ`єктивні сумніви у Відповідача при підтвердженні заявленої Позивачем митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за цією ж Митною декларацією 014054.

Варто також зазначити, що в Позивача були відсутні станом на день підписання Листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) Продавця щодо спірного Товару, крім Специфікації та Прайс-листа, які було надано Позивачем разом із Митною декларацією 014054.

Більше того, чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.

Разом із тим, Позивач може надати Відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є в її наявності.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа у відповідь на запит Відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в Позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в Позивача лише за умови його наявності в Позивача.

Варто також зазначити, що Прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.

Відтак, підставою для винесення оскаржуваного Рішення не могло бути те, що Позивач надала Відповідачу до митного оформлення Товару той Прайс-лист, який був у неї в наявності від Продавця, а не той прайс-лист, який хотів отримати Відповідач з урахуванням вимог, які не ставляться законодавцем до змісту такого документа, так як Позивач у силу частини третьої статті 53 МК України зобов`язана надати митному органу лише той прайс-лист, який є в неї в наявності.

На думку позивача, відповідач помилково виніс Рішення, мотивуючи це тим, що Позивач не надала до митного оформлення витребувані у його Запиті транспортно-експедиційні рахунки, заявки на перевезення та договори.

Так, наданий Позивачем під час митного оформлення Товару пакет документів (зокрема щодо витрат на перевезення Товару) був достатнім Відповідачу при підтвердженні митної вартості товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за Митною декларацією 014054, у той час як він викликав необ`єктивні сумніви у Відповідача при підтвердженні заявленої Позивачем митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за цією ж Митною декларацією 014054.

Варто також зазначити, що Позивач разом із Митною декларацією 014054 та у відповідь на Запит Відповідача разом зі своїм Листом для підтвердження понесених нею витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також сплати винагороди Експедитору, загальний розмір яких склав 192 649,50 грн. (192 152,34 грн. + 497,16 грн.), надала Відповідачу для ознайомлення фотокопії наступних документів, які підтверджують вартість додатково понесених Позивачем витрат, включених нею відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості Товару, а саме:

а) Договору ТЕО,

б) Заявки,

в) Коносамента,

г) Рахунка Експедитора,

ґ) Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.280439777.1 від 27 серпня 2025 року, виданої Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 192 649,50 грн., яка, в свою чергу, підтверджує оплату Позивачем вартості транспортних витрат у розмірі 192 649,50 грн. відповідно до Рахунка Експедитора (див. аркуш 51 цієї Позовної заяви),

д) Акту.

Отже, позивач вважає, що надані нею документи Відповідачу як разом із Митною декларацією 014054, так і разом із Листом підтверджують вартість витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також сплати винагороди Експедитору, у загальному розмірі 192 649,50 грн.

Відтак, зазначені вище твердження Відповідача не можуть бути підставою для винесення оскаржуваного Рішення та свідчать про необ`єктивний підхід Відповідача при визначенні митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054.

Відповідач протиправно виніс оскаржуване Рішення, так як Позивачем не надано декларації про походження товару.

Позивач зазначає, що Відповідач передчасно виніс оскаржуване Рішення, мотивуючи це тим, що в графі 44 Митної декларації 014054 зазначено документ під кодом « 0862» (Декларація про походження товару), який не було завантажено до такої митної декларації, адже поза увагою Відповідача залишилося те, що під кодом « 0862» зазначено реквізити Інвойса (№0025029 від 29 травня 2025 року), що узгоджується з положеннями статті 41 МК України, та який, у свою чергу, було надано Позивачем Відповідачу під час митного оформлення Товару.

Разом із тим, відповідно до абзацу першого частини першої, частин другої та шостої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару.

Варто зазначити, що Продавець із метою підтвердження країни походження Товару зробив відповідну заяву в Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження Товару.

Більше того, як зазначає позивач, поза увагою Відповідача залишилося й те, що для підтвердження країни походження Товару Позивач разом із Митною декларацією 014054 надала останньому фотокопію Сертифіката про походження товару №25С1300С0795/00050 від 01 вересня 2025 року.

Однією з підстав винесення відповідачем спірного Рішення є те, що Позивач не надала у відповідь на Запит рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно зі статтею 254 МК України) та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

З цього приводу суд зазначає, що ненадання Позивачем зазначених вище документів може бути підставою для коригування митної вартості спірних товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054, адже якщо наданого Позивачем пакета документів разом із Митною декларацією 014054 було достатньо Відповідачу для підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товарів №№1, 5, 8, 9, 17, 22, 23 та 28-31 за Митною декларацією 014054, то зазначене вище твердження Відповідача не може бути підставою для винесення Рішення та коригування митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за цією ж митною декларацією.

Крім того, як уже було зазначено вище та як зазначила Позивач Відповідачу в Листі, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Законодавець ставить обов`язок Позивача надати Відповідачу рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракт ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію. біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у Позивача.

Таким чином, як зазначає позивач, так як у Позивача як на дату підписання Листа, так і станом на день підписання цієї Позовної заяви відсутні будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту, та будь-які ліцензійні чи авторські договори, що стосуються Товару та є умовою його продажу, адже такі не укладалися, а інші особи, крім Експедитора, не залучалися, Позивачем до поставки спірного Товару, копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю Продавця та який не зобов`язаний надавати Позивачу такий документ, та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то ненадання Позивачем Відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного Рішення.

Відтак, зазначені аргументи Відповідача, на переконання Позивача, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054 та винесення Рішення.

Відповідач, на переконання Позивача, порушив приписи МК України та неправильно застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного Рішення.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, (далі - «Правила»), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо).

Відповідач у графі 33 оскаржуваного Рішення лише зазначив номери та дати митних декларацій, використаних ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товарів №№2-4, 6, 7, 10-16, 18-21 та 24-27 за Митною декларацією 014054.

При цьому Відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить, на переконання Позивача, про протиправний характер оскаржуваного Рішення.

Позивач зазначає, що вищезазначений висновок позивача щодо протиправності Рішення підтверджується не лише його власним правовим аналізом норм чинного законодавства України, але й правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм Правил, які в силу частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02 червня 2016 року є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 02 березня 2018 року в fдміністративній справі №804/2997/17 зазначив, зокрема наступне: «...Вищевказаними Правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 рішення: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 спірного Рішення митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певними митними деклараціями...

...Як вбачається з митної декларації від 14 листопада 2016 року №110070001/2016/313365, яка стала підставою для коригування митної вартості частини товарів імпортованих позивачем, умовами поставки товару був термін СІF порт Іллічівськ (Україна) правил Інкотермс, що в свою чергу вказує на включення до ціни товару: вартості товару, фрахту або транспортних витрати, а також вартості страхування при перевезенні, проте позивачем поставку товару здійснено на умов терміну FОВ Інкотермс 2010.

Таким чином, при здійсненні коригування митної вартості товару відповідачем для порівняння взято різні за характерами та умовами поставки товари, тобто не подібні (аналогічні) товари...

...Як наслідок, коригування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби, крім того прийняття до уваги різного за умовами поставки та характеру товару, не відповідає нормам чинного митного законодавства...».

Водночас, Верховний Суд у своїй Постанові від 31 січня 2018 року в aдміністративній справі №813/7272/13-а зазначив, зокрема наступне: ...Крім того, є вірними висновки судів про відсутність в рішенні відповідача інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття Рішення митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митниця не врахувала, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу...».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Більше того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу).

У свою чергу, відповідно до абзацу першого частини першої статті 63 МК України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.

Варто зазначити, що Відповідач не зазначив у спірному Рішенні чи міг він застосувати п`ятий метод визначення митної вартості товарів згідно зі статтею 63 МК України, чи була в нього відсутня інформація щодо вартості виробництва ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а тому Відповідач, на переконання Позивача, порушив вимоги пункту 4 частини третьої статті 64 МК України та неправильно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що, на думку Позивача, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного Рішення.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2025/000313/2 від 24 вересня 2025 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 5062 (п`ять тисяч шістдесят дві) грн 34 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44017626).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов