Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №500/787/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 28 травня 2026 р.

Справа: №500/787/26

Суддя: Юзьків Микола Іванович

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/787/26

29 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Військова частина НОМЕР_1 (далі – позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просила ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 шкоду завдану на суму 39 496 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) 46 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , було виявлено факт грубого порушення обліку особового складу, а саме не видання наказу по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення солдату ОСОБА_1 , у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, що призвело до порушення вимог пункту 3 розділу XXIX Порядку № 260 і, як наслідок, виникла переплата грошового забезпечення на суму 39 496 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) 46 копійок, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 19.01.2026 про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі (арк. справи 53) та на адресу фактичного місцязнаходження відповідача Державна установа "Львівська установа виконання покарань № 19" вулиця Городоцька, 20, Львів, Львівська область, 79000 (арк. справи 54).

Копію ухвали суду від 19.01.2026 про відкриття провадження у справі, що направлялась на адресу фактичного місцязнаходження відповідача Державна установа "Львівська установа виконання покарань № 19" вулиця Городоцька, 20, Львів, Львівська область, 79000, отримано за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

21.02.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2025 № 42 (по стройовій частині), призначеного наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 15.08.2025 № 12 - РС на посаду водія інженерно – маскувального відділення 1-го інженерно маскувального взводу інженерно - маскувального відділення інженерно - маскувальної роти військової частини НОМЕР_1 , з 21.08.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (на котлове забезпечення – з вечері 21.08.2025).

З 21.08.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 у сумі 2730 гривень, "солдат".

01.12.2025 начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт з доповіддю про те, що під час перевірки нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , було виявлено факт грубого порушення обліку особового складу, а саме не видання наказу по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення водію інженерно-маскувального відділення 1-го інженерно маскувального взводу інженерно - маскувального відділення інженерно-маскувальної роти військової частини НОМЕР_1 солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , що призвело до порушення вимог пункту 3 розділу XXIX Порядку № 260, і як наслідок, виникла переплата грошового забезпечення на суму 39496 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) 46 копійок.

Із службового листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 29.09.2025 № 674/1/14965 встановлено, що 15.09.2025 перебуваючи у розташуванні базового табору військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) солдат ОСОБА_1 за допомогою металевого карабіну наніс тілесні ушкодження молодшому сержанту ОСОБА_4 по обличчю. Відповідно до довідки доповіді військової частини НОМЕР_1 встановлено, що 18.09.2025 у реанімаційному відділення КНП "Лікарня Святого Пайтелеймона" Першого територіального медоб`єнання Льова внаслідок різкого погіршення стану здоров`я молодший сержант ОСОБА_4 помер).

15.09.2025 слідчим Самбірського районного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області за вищевказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202514290000494 за ознаками вчинення солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України "Умисне тяжке тілесне ушкодження".

16.09.2025 слідчим Самбірського районного відділу поліції у Львівській області затримано солдата ОСОБА_1 в порядку вимог 208 Кримінально процесуального кодексу України "Умисне тяжке тілесне ушкодження".

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2025 у справі № 452/3482/25 до водія інженерно – маскувального відділення 1-го інженерно маскувального взводу інженерно - маскувального відділення інженерно маскувальної роти військової частини НОМЕР_1 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Львівська установа виконання покарань № 19" до 14.11.2025 (включно), без визначення розміру застави.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2025 у справі № 452/3482/25 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 16.12.2025.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.12.2025 у справі № 452/3482/25 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 16.01.2026.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2025 № 55 "Про виплату щомісячної премії за вересень 2025 року" солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 виплачено премію за вересень 2025 року в максимальному розмірі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2025 № 110 "Про виплату щомісячної премії за жовтень 2025 року" солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 виплачено премію за жовтень 2025 року в максимальному розмірі.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 № 144 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141290000494 від 16.09.2025, солдату ОСОБА_1 призупинено всі види забезпечення включаючи грошове з 16.09.2025.

Таким чином, як вказує позивач, переплата грошового забезпечення відповідачу становить 39496,46 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень, 46 копійок).

Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів у сумі 39 496,46 грн, добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ "Про Збройні Сили України", статтями 1, 10 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ "Про оборону України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до матеріалів справи 15.09.2025 слідчим Самбірського районного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202514290000494 за ознаками вчинення солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України "Умисне тяжке тілесне ушкодження".

Відтак, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 № 144 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141290000494 від 16.09.2025, солдату ОСОБА_1 призупинено всі види забезпечення включаючи грошове з 16.09.2025.

Таким чином, переплата грошового забезпечення відповідачу становить 39 496,46 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень, 46 копійок).

Сума переплати у розмірі 39 496,46 грн є грошовим забезпеченням солдата ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що солдат ОСОБА_1 з 16.09.2025 перебуває під вартою у Державній установі "Львівська установа виконання покарань №19", що є підставою для повернення виплачених йому коштів.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, від 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 734/3102/16-ц та від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.

Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця.

Викладене свідчить про те, що між сторонами у справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на дату розгляду справи, кошти переплаченого грошового забезпечення відповідачем не повернуто, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду на суму 39 496,46 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень, 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua