Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №500/199/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/199/26

29 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно без врахування суми індексації у складі грошового забезпечення, яка склалась на грудень 2022 року, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із включенням до складу щомісячного грошового забезпечення суми індексації, яка склалась на грудень 2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, зобов`язати відповідача оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%, зобов`язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому відповідачем не здійснюється обчислення індексу споживчих цін в наростаючому підсумку за 2023 рік, та відповідно, і не здійснюються нарахування за такими обчисленнями у 2023 році, але поряд з цим звертає увагу на врахування суми індексації, яка склалася станом на грудень 2022 року внаслідок інфляції 2022 року та попередніх років, при нарахуванні та виплаті заробітної плати та грошового забезпечення протягом усього 2023 року. Тобто, на думку позивача, оскільки інфляція в 2023 році у зв`язку із призупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не пропала, то сума індексації, яка склалась на грудень 2022 року мала бути врахована у щомісячних нарахуваннях та виплатах заробітної плати та грошового забезпечення протягом усього 2023 року, що відповідало би принципам статті 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів, що погіршують становище громадян. Також, позивач вважає, що нарахування та виплата належного грошового забезпечення, яке було у зв`язку із протиправною бездіяльністю відповідача невиплачено вчасно та в повній мірі, підлягає нарахуванню та виплаті із урахуванням проведених виплат та подальшого оподаткування такого грошового забезпечення за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». Просить врахувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Зазначає, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відноситься до виплат, право на які останній набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає до застосування. В свою чергу, вказує, що у разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків, дохід позивача підлягав би оподаткуванню за ставкою військового збору у розмірі 1,5% (півтора відсотка) від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Ухвалою суду від 22.01.2026 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що індексація грошових доходів населення протягом зазначеного року не здійснюється. Отже законодавець встановив що протягом зазначеного періоду індексація не нараховується та не виплачується. Серед іншого, також вважає, що Положення Закону № 2011-XII не передбачають такого виду відповідальності військової частини як виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, а також даний акт не містить відсильної норми про право військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Ухвалою суду від 03.03.2026 постановлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про об`єднання справ в одне провадження відмовити повністю.

Також, ухвалою суду від 03.03.2026 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію ухвали Рівненського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з аналогічними позовними вимогами, що й в адміністративній справі №500/199/26.

Однак, вказаних доказів відповідачем до суду не подано.

Як встановлено судом, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.07.2015.

У спірний період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі здійснювалось нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно без врахування суми індексації у складі грошового забезпечення, яка склалась на грудень 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Разом з тим, дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" зупинено на 2023 рік згідно із Законом України від 3 листопада 2022 року №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що роботодавці звільнені від обов`язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.

Проведення індексації регулюють Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону № 1282-XII призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року, у зв`язку з чим позовні вимоги за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, не підлягають також до задоволення позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, а також зобов`язання відповідача оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%, зобов`язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.

Також, вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що листи-роз`яснення Мінсоцполітики та Мінекономіки за своєю суттю та юридичною природою не належать до актів законодавства, у тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носять лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, у зв`язку з чим посилання на обов`язковість їх застосування є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Отож, з урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що відповідач, приймаючи оскаржені постанову діяв правомірно.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити у повному обсязі, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 29 травня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ),

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )

Головуюча суддя Дерех Н.В.