Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №480/4069/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа № 480/4069/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4069/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати рішення Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо повернення на доопрацювання поданої 26.03.2025 Декларації про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, щодо об`єкта: житловий будинок літ. "А", мансарда літ. "м/с", сарай літ. "Б", літня кухня літ. "В", підвал літ. "п/д" за адресою: АДРЕСА_1 , збудованих в 2014 році на земельній ділянці площею 0,2484 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013, протиправним;

- зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України зареєструвати подану 26.03.2025 Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, щодо об`єкта: житловий будинок літ. "А", мансарда літ. "м/с", сарай літ. "Б", літня кухня літ. "В", підвал літ. "п/д" за адресою: АДРЕСА_1 , збудованих в 2014 році на земельній ділянці площею 0,2484 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013.

Свої вимоги мотивує тим, що подав до Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку та господарських будівель, які, за твердженням позивача, були збудовані у 2014 році на земельній ділянці відповідного цільового призначення. Однак відповідач повернув подану декларацію на доопрацювання, пославшись на те, що право власності на земельну ділянку набуте позивачем лише 19.08.2022, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про розміщення на ній самочинно збудованих будівель і споруд до 2015 року. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, ним подано необхідні документи, об`єкт відповідає умовам прийняття в експлуатацію у спрощеному порядку, а закон не пов`язує можливість застосування цієї процедури з датою набуття заявником права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 27.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

10.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. У подальшому, 26.01.2026, відповідач повторно направив відзив на позовну заяву, який за змістом заперечень є аналогічним раніше поданому. У відзивах відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення про повернення декларації на доопрацювання є правомірним, оскільки подані позивачем документи не підтверджують відповідність об`єкта умовам прийняття в експлуатацію за процедурою так званої "будівельної амністії". Зокрема, відповідач посилається на те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013 набуте позивачем лише 19.08.2022, тоді як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про розміщення на цій земельній ділянці самочинно збудованих будівель та споруд до 2015 року. Крім того, відповідач зазначає про наявність розбіжностей у технічних характеристиках об`єкта, оскільки за первинними даними технічної інвентаризації загальна площа житлового будинку становила 543,7 кв. м, що перевищує граничний показник 500 кв. м, встановлений для застосування спрощеної процедури прийняття об`єкта в експлуатацію. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 550 від 14.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/4069/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., який своєю ухвалою від 16.01.2026 прийняв справу до свого провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2484 га з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 307840554 від 19.08.2022.

26.03.2025 позивач подав до відповідача декларацію про готовність до експлуатації індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд, а саме: житлового будинку літ. "А", мансарди літ. "м/с", сараю літ. "Б", літньої кухні літ. "В", підвалу літ. "п/д", за вказаною адресою, як об`єктів, збудованих у 2014 році на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.

За результатами розгляду поданої декларації відповідач повернув її позивачу на доопрацювання. Підставою для такого повернення зазначено те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013 набуте позивачем 19.08.2022 на підставі договору дарування, тоді як у Державному реєстрі речових прав відсутня інформація щодо розміщення на цій земельній ділянці самочинно збудованих будівель та споруд до 2015 року.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Зазначені конституційні положення деталізуються нормами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 375 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Водночас право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва (створення майна).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038 VI (надалі - Закон № 3038-VI).

Зокрема, положеннями статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що законодавством України гарантоване право власників та користувачів земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, однак таке право може бути реалізоване виключно при дотриманні передбаченого послідовного порядку, за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил

Частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Водночас, згідно з частиною першою статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Момент набуття права на виконання будівельних робіт регламентується статтею 34 Закону № 3038-VI.

Зокрема, частиною першою даної статті передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

У свою чергу прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регламентується статтею 39 Закону № 3038-VI.

Так, частинами першою та другою цієї статті передбачено, зокрема, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

Перед прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта замовник забезпечує проведення контрольного геодезичного знімання такого об`єкта. Контрольне геодезичне знімання здійснюється особами, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів землевпорядників або Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Результати контрольного геодезичного знімання відображаються у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, порядок видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Водночас, враховуючи вимоги статті 39 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.04.2011 № 461 затвердив Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі - Порядок № 461), який визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відповідно до пункту 3-1 Порядку № 461 документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю: 1) в електронній формі - засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія) або засобами іншої державної інформаційної системи, інформаційно-комунікаційної системи, інтегрованої із Порталом Дія, користувачами якої є замовник і відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю. Документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що подаються в електронній формі, формуються у формі, придатній для сприйняття їх змісту, та містять відомості, передбачені цим Порядком; 2) у паперовій формі особисто через центр надання адміністративних послуг або шляхом надсилання поштового відправлення з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг. При цьому положеннями пункту 19 Порядку № 461 регламентовано, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Відомості про повернення декларації підлягають внесенню до Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю").

Аналізуючи зазначені норми, суд звертає увагу, що законодавство визначає чітко структурований механізм здійснення забудови земельної ділянки, який вимагає дотримання послідовності кроків - від отримання вихідних даних, розроблення проєктної документації і отримання дозвільних документів до введення об`єкта в експлуатацію та реєстрації права власності.

Отже, дотримання встановленої процедури спрямоване на те, щоб будівництво здійснювалося в межах правового поля, із дотриманням вимог містобудівних норм, технічних стандартів і державного контролю.

Це гарантує правомірність забудови та надає власнику законні підстави для користування та розпорядження зведеним об`єктом. У свою чергу, введення об`єкта в експлуатацію можливе лише за дотримання низки умов, які визначені законодавством у сфері містобудування.

Основними серед них є: правомірність забудови наявність у замовника права власності або користування земельною ділянкою, цільове призначення якої відповідає виду забудови; належна проєктна документація розроблена з урахуванням будівельних норм та стандартів, затверджена у встановленому порядку, а у визначених випадках пройшла експертизу; дозвіл на виконання будівельних робіт отриманий у випадках, передбачених законом, що підтверджує легальність початку будівництва; фактичне завершення будівництва виконання робіт відповідно до затвердженого проекту без відхилень, які можуть вплинути на безпеку чи функціональність об`єкта; технічна інвентаризація та контрольні зйомки проведення необхідних обстежень і фіксація технічних характеристик об`єкта; подання відповідних документів до органу, уповноваженого приймати об`єкти в експлуатацію.

Лише після виконання цих умов об`єкт може бути офіційно введений в експлуатацію, що надає можливість провести державну реєстрацію права власності та повноцінно користуватися нерухомістю.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Із змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, варто звернути увагу на те, що у зв`язку необхідністю врегулювати ситуацію, коли впродовж багатьох років в Україні масово зводилися індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки та господарські споруди без належних дозвільних документів, законодавець встановив спрощений порядок прийняття таких будівель в експлуатацію за результатами технічного обстеження.

Так, положеннями пункту 9 розділу V Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті. До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об`єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Враховуючи викладене, згадана норма законодавства передбачає можливість прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків та господарських споруд, зведених без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, має спеціальний характер та спрямована на легалізацію самочинного будівництва, віднесеного до класу незначних наслідків (СС1).

Її ухвалення було зумовлене необхідністю усунення правової невизначеності щодо значного масиву об`єктів, які фактично існують та використовуються громадянами, але не можуть бути введені в експлуатацію у загальному порядку. Разом із тим слід наголосити, що застосування цієї норми можливе виключно за умови дотримання визначених законодавцем критеріїв, зокрема щодо часу зведення таких об`єктів.

Введення в експлуатацію у спрощеному порядку дозволене лише для тих будівель, що були збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.

Дотримання цієї часової межі є обов`язковою умовою легалізації та має визначальне значення для застосування вказаної норми.

Об`єкти, зведені поза межами цього періоду, не можуть бути прийняті в експлуатацію у спрощеному порядку, а підлягають оформленню за загальними правилами або визнаються самочинним будівництвом із відповідними правовими наслідками.

Таким чином, законодавець, надаючи можливість узаконити будівлі, зведені у певний проміжок часу, переслідував мету легалізації об`єктів, що виникли в умовах недосконалості дозвільної системи попередніх років, але водночас чітко окреслив часові межі дії такої "амністії", що унеможливлює довільне чи розширене застосування норми.

Відповідно до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону № 3038-VI та з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 03.07.2018 № 158 затвердило Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі також Порядок № 158).

Цей Порядок встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.

Так, пунктом 2 розділу III Порядку № 158 передбачено, зокрема, що замовник (або уповноважена ним особа) подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням такого об`єкта через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг "Портал Дія" або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву у вигляді заповненої декларації за формою, наведеною в додатку до цього Порядку до якої додаються: копія документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об`єкт; копія технічного паспорта, складеного до 01 грудня 2021 року, відомості про який внесені виконавцем до Реєстру будівельної діяльності. У разі подання замовником заяви через електронний кабінет документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 2 розділу III Порядку, не додаються.

Відомості про такі документи зазначаються замовником у декларації під час її заповнення в електронній формі.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 158 орган державного архітектурно будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до Реєстру будівельної діяльності. У випадках, встановлених у Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у разі подання декларації через електронний кабінет внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у декларації, та проставлення відмітки про місцезнаходження об`єкта здійснюється в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Водночас відповідно до пунктів 4-5 розділу ІІІ Порядку № 158 дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею. Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням усіх причин та рекомендаціями щодо їх усунення у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах.

Враховуючи викладені норми законодавства, введення об`єкта в експлуатацію у спрощеному порядку можливе лише за умови, що на момент, який визначений законом (у випадку з 05.08.1992 до 09.04.2015), особа вже мала належно оформлене право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення. Це пов`язано з тим, що процедура легалізації передбачає подання до декларації документа, який посвідчує право на землю, і саме ці відомості мають узгоджуватися з даними про об`єкт будівництва.

Відсутність такого права у встановлений проміжок часу виключає можливість скористатися спрощеним порядком, оскільки він був запроваджений як разовий механізм для врегулювання вже існуючих самочинних забудов, а не для їх подальшого легалізованого зведення.

Отже, обов`язковою умовою застосування так званої "будівельної амністії" є наявність у власника чи користувача земельної ділянки відповідного права саме у межах визначеного законодавцем періоду. Якщо ж таке право набуте вже після закінчення встановленого періоду, застосування цієї процедури є неможливим, оскільки вимоги щодо відповідності даних у декларації поданим документам виключають легалізацію об`єкта поза часовими межами дії спеціальної норми.

Таким чином, у подібних випадках введення об`єкта в експлуатацію може здійснюватися виключно за загальним порядком.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 19.08.2022, позивачу належить 1/2 частка земельної ділянки площею 0,2484 га з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , як частка у майні, набутому подружжям під час шлюбу. Зазначена земельна ділянка була набута на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 15.05.2003 та 24.07.2003, та, хоча була зареєстрована за дружиною позивача, фактично становила об`єкт спільної сумісної власності подружжя. Іншу 1/2 частку зазначеної земельної ділянки позивач набув на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 19.08.2022. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 307840554 від 19.08.2022, за позивачем зареєстровано право особистої приватної власності на вказану земельну ділянку.

Отже, дата реєстрації за позивачем права особистої приватної власності на земельну ділянку - 19.08.2022, сама по собі не спростовує можливості існування на цій ділянці об`єктів будівництва до 09.04.2015, оскільки земельна ділянка була набута під час шлюбу ще у 2003 році та перебувала у спільній сумісній власності подружжя.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення відповідача про повернення декларації на доопрацювання мотивоване тим, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5910700000:05:010:0013 набуте замовником 19.08.2022, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо розміщення на цій земельній ділянці самочинно збудованих будівель та споруд до 2015 року.

Водночас суд зазначає, що сама по собі дата державної реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем не є достатньою підставою для висновку про неможливість застосування до спірного об`єкта положень пункту 9 розділу V Закону № 3038-VI. Вказана норма пов`язує можливість прийняття об`єкта в експлуатацію у спрощеному порядку насамперед із датою його збудування, цільовим призначенням земельної ділянки та відповідністю об`єкта встановленим законом параметрам, а не виключно з датою набуття заявником права власності на земельну ділянку.

Окрім того, до прийняття самочинно збудованого об`єкта в експлуатацію у позивача відсутня можливість зареєструвати право власності на такий об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки саме введення об`єкта в експлуатацію є передумовою для подальшого оформлення речових прав на нього у встановленому законом порядку.

Не є спірним те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо розміщення на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих будівель та споруд до 2015 року. Проте сама по собі відсутність таких відомостей у реєстрі не доводить, що відповідні об`єкти не були збудовані у період з 05.08.1992 до 09.04.2015, та не може автоматично свідчити про недостовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем у спірному рішенні мотиви повернення декларації на доопрацювання не є достатніми для висновку про невідповідність поданої позивачем декларації вимогам законодавства, оскільки відповідачем не доведено, що спірний об`єкт був збудований поза межами періоду, визначеного пунктом 9 розділу V Закону № 3038-VI, або що подані позивачем документи містять недостовірні відомості саме щодо часу його збудування.

Щодо посилання відповідача у відзиві на попереднє подання позивачем декларації щодо цього самого об`єкта та на розбіжності у технічних показниках його площі, суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення про повернення на доопрацювання декларації, поданої 26.03.2025, а тому правомірність такого рішення оцінюється виходячи з підстав, зазначених відповідачем саме при його прийнятті.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою повернення декларації визначено набуття позивачем права власності на земельну ділянку 19.08.2022 та відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про розміщення на ній самочинно збудованих будівель і споруд до 2015 року. Натомість доводи щодо площі об`єкта не були покладені в основу оскаржуваного рішення як самостійна підстава для повернення декларації.

Враховуючи викладене вище, суд визнає про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо повернення на доопрацювання поданої ОСОБА_1 26.03.2025 Декларації про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, щодо об`єкта: житловий будинок літ. "А", мансарда літ. "м/с", сарай літ. "Б", літня кухня літ. "В", підвал літ. "п/д" за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910700000:05:010:0013.

Зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України зареєструвати подану ОСОБА_1 26.03.2025 Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, щодо об`єкта: житловий будинок літ. "А", мансарда літ. "м/с", сарай літ. "Б", літня кухня літ. "В", підвал літ. "п/д" за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910700000:05:010:0013.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал