Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №460/17999/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2026 року м. Рівне№460/17999/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024 та 2025 роки;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024 та 2025 роки.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з якої була звільнена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 № 189. Вказує, що має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. У зв`язку з чим, позивач через свого представника звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплати їй грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки. Проте, відповідач листом від 12.09.2025 відмовив у вказаній виплаті грошової компенсації та зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій здійснюється виключно на підставі відповідного наказу про звільнення. Позивач вважає, що військова частина НОМЕР_1 протиправно ненарахувала і невиплатила їй грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

05.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на час дії особливого періоду припинено надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій. Окрім того, зазначає, що підставою для виплати певних сум військовослужбовцям є рапорт. При цьому, позивач з рапортом щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій – не зверталася. Також зауважує, що статус учасника бойових дій позивачу було надано лише 23 серпня 2024 року, що підтверджується посвідченням, яке долучено до адміністративного позову. Відтак, у 2023 році позивач ще не мала відповідного статусу, а отже, не набула права на додаткову відпустку як учасник бойових дій за зазначений рік. У зв`язку з цим підстави для виплати компенсації за невикористану відпустку за 2023 рік є алогічними. Також покликається на те, що відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Таким чином, стаття 24 Закону України "Про відпустки" передбачає виплату грошової компенсації лише за невикористані дні основної відпустки та додаткової відпуски працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, натомість, виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток цією статтею не передбачена. У зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

14.11.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.05.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 інформацію про кількість невикористаних ОСОБА_1 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" за 2023, 2024 та 2025 роки та довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту", за 2023, 2024 та 2025 роки.

27.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані судом документи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходила військову службу в Збройних Силах України в складі військової частини НОМЕР_1 . Вказане не заперечується сторонами зі змісту заяв по суті.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 № 189, старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 03.07.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.08.2024, ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 07.06.2025 № 674, позивач в період з 30.04.2023 по 11.06.2023, з 21.06.2023 по 25.08.2023, з 06.09.2023 по 06.10.2023 та з 12.12.2023 по 23.01.2024 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новогригорівка Новомиколаївської селищної громади Запорізького району Запорізької області.

Листом від 12.09.2025 № 3502 відповідач у відповідь на запит повідомив представника позивача про те, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій здійснюється виключно на підставі відповідного наказу про звільнення. Оскільки у зазначеному наказі виплата такої компенсації не передбачалась, її нарахування та виплата не проводились

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась з цим позовом до суду.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

За змістом пункту 12 статті 12 Закону № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197), у разі звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Виплата грошової компенсації здійснюється на підставі наказу.

Так, статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 19171991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовцю виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної, а також додаткової відпустки, у тому числі за минулі роки, що передбачена статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII.

Разом з тим, у даному випадку спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку зі звільненням позивача, який є учасником бойових дій, виникли в особливий період.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Судом враховано, що Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"" від 17.03.2014 № 1126-VII, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено загальну мобілізацію, а відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався і діяв станом на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Натомість, норми Закону № 2011-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі не використані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Такий правовий висновок викладено в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Крім того, суд звертає увагу на тому, що з 03.08.2025 питання одержання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій було врегульовано Законом України "Про внесення змін до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"" від 04.06.2025 № 4470-ІХ, яким у статтю 10-1 Закону № 2011-ХІІ внесли зміни шляхом доповнення пункту 21 абзацом третім такого змісту:

"Невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", що не були надані військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації, підлягають грошовій компенсації, яка виплачується у рік звільнення військовослужбовців зі служби".

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій з 2014 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.08.2024.

Натомість, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 07.06.2025 № 674, підтверджено участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новогригорівка Новомиколаївської селищної громади Запорізького району Запорізької області, в період з 30.04.2023 по 11.06.2023, з 21.06.2023 по 25.08.2023, з 06.09.2023 по 06.10.2023 та з 12.12.2023 по 23.01.2024.

В цій же довідці мітиться вказівка, згідно з якою довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2023 році позивач ще не мала відповідного статусу, оскільки участь у бойових діях у 2023 році підтверджена довідкою від 07.06.2025 № 674.

Відтак, починаючи з 2023 року позивач має право на додаткову відпустку як учасник бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 № 189 та розрахунковою картою форми № 3, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки не нараховувалась та не виплачувалась.

Натомість, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що в особливий період надання інших видів відпусток припинено в силу пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII, оскільки, як зазначено вище, припинення надання додаткових відпусток під час особливого періоду безпосередньо не припиняє права особи на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні.

Крім того, суд також відхиляє покликання відповідача про те, що позивач не зверталась з рапортом про надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що на адресу відповідача направлявся адвокатський запит від 22.08.2025 № 1/25-5 та заява від 01.10.2025.

На переконання суду, право учасника бойових дій на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у рік звільнення виникає в силу закону, а не залежить від подання військовослужбовцем окремого рапорту.

Суд наголошує, що обов`язок щодо проведення з військовослужбовцем повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу, у тому числі з виплати грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток, покладається на командування військової частини.

При цьому, суд вважає, що відсутність в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 №189, яким позивача звільнено з військової служби, інформації про виплату компенсації за невикористані позивачем дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити позивачці таку грошову компенсацію.

Таким чином, на день звільнення позивача з військової служби відповідачем протиправно не проведено з нею усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023-2025 роки.

Відтак, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини про те, що відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків при звільненні позивача, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, позовні вимоги як про визнання протиправною бездіяльності відповідача, так і про зобов`язання здійснити нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за подання цього позову до суду на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29.05.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК