Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №127/3133/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3133/26

Провадження № 2/127/855/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, мотивуючи позовну заяву тим, що з 16.02.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2025 року був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2025 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Між сторонами домовленостей щодо утримання малолітнього сина немає. З метою розвитку здійбностей дитини з 01.09.2025 року він перебуває у денному дитячому розважальному центрі за адресою: АДРЕСА_1 . Син перебуває в центрі з вересня 2025 року, та позивачем сплачено додаткові витрати з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно, з урахуваанням сплати додатково за останній місяць перебування длитини в центрі, 116420,00 грн. На думку ОСОБА_1 , відповідач повинен нести додаткові витрати, викликані особливими обставинами, в розмірі 1/2 частки фактично понесених нею витрат, тобто в сумі 58210,00 грн.

Разом з тим, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє приймати участь в додаткових витратах на дитину. Оскільки останній в добровільному порядку не приймає участі в додаткових витратах на дитину, то ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на сина ОСОБА_4 в розмірі 58210,00 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такі відзиви.

У визначені судом строки, прдставником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач повністю заперечує проти позовних вимог позивача, вважає їх безпідставними та протиправними зважаючи на наступне. Позивач не повідомляла відповідача про наявність особливин обставин для додаткових витрат, а надані нею документи, особливих обставин не підтверджують. До позову ОСОБА_1 не надано доказів, які саме здібності почали проявлятись у сина ОСОБА_3 та чим зумовлена необхідність розвитку таких здібностей саме у дитячому розважальномуцентрі, який вона обрала без його згоди. Разом з тим, позивач максимально обмежує спілкування відповідача з сином, попри те, що відповідач постійно проявляє цікавість до життя свого сина. І попри це, ОСОБА_1 у позові зазначає, що відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину. Крім того, сам факт відвідування сином дитячого розважального центру не свідчить про наявність особливих обставин у розумінні статті 185 СК України, оскільки для цього необхідним є встановлення конкретних здібностей ОСОБА_3 , необхідності їх розвитку та причинного зв`язку між заявленими витратами і розвитком таких здібностей. Описані позивачем у позовній заяві витрати покриваються з розміру сплачених відповідачем аліментів. Відповідач добровільно сплачував аліментів у значно більшому розмірі ніж це передбачено судовим наказом № 127/26332/25, виданим 10.09.2025 року. Так, починаючи з серпня 2025 року за останні 9 місяців відповідач сплатив аліментів на загальну суму 72500 грн. Також відповідачем було придбано одяг для сина на суму 36299,47 грн., а також дитячий велосипед на суму 3399 грн. Крім того, розмір сплачених відповідачем аліментів майже вдвічі перевищує розмір офіційних доходів позивача. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Докази витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2025 року у справі №127/28586/25, яке набрало законної сили 29.11.2025 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 16.02.2021 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №223 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-13).

Згідно із судовиим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2025 року у справі №127/26332/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 серпня 2025 року (а.с. 14).

Вказаний судовий наказ виконується відповідачаем, що підтверджується звітом про здійснення відрахувань та виплати із заробітньої плати та рядом квитанцій про перераз коштів позивачу.

На підтвердження додакових витрат позивачем надано:

- договір про надання послуг нянь під час перебування дитини у дитячому розважальному центрі від 08.09.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 15-16);

- ряд квитанцій про оплату послуг нянь за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно в загальній сумі 116420,00 грн. (а.с. 17-23).

Зі змісту договору про надання послуг нянь вбачається, що ОСОБА_1 доручає та оплачує, а ФОП ОСОБА_5 бере на себе зобов`язання надати послуги нянь по догляду за дитиною ОСОБА_3 під час перебування його у денному дитячому розважвальному центрі за адресою: АДРЕСА_1 . Послуга няні включає: щотижневий догляд за дітьми з 08.00 год. по 19.00 год. окрім суботи та неділі; забезпечення різнобічного розвитку дитини відповідно до її задатків, нахилів, здібностей; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей; виховання та навчання дітей. Сторони дійшли згоди, що замовник сплачує виконавцеві за надані послуги грошову суму у розмірі 15000,00 грн. щомісяця.

Разом з тим, слід зазначити, що за договором позивач зобов`язана сплачувати 1500,00 грн. щомісяця, проте з квитанцій вбачається, що нею сплачувалось по 16500,00 грн., а згодом 16730,00 грн., проте доказів зміни розміру послуг, суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного відвідування дитиною дошкільного навчального закладу (користування послугою няні) при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти на безоплатній основі, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо потребування дитиною послуг нянь у ФОП ОСОБА_5 . Вказаний навчальний заклад було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем. Також суду не надані докази наявності у дитини здібностей та досягнень, які зумовлюють необхідність відвідування приватного закладу.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19), від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18).

У постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 КЦС ВС виснував про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. Суд дійшов висновку про те, що у разі, коли державний або комунальний дитячий заклад не може забезпечити дитину, витрати на приватний заклад стають виправданими, тому витрати на відвідування дитиною приватного закладу є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів.

Разом з тим, з відповідача вже стягуються аліменти на дитину, які мають витрачатися зокрема і на навчання дитини (перебування в дошкільному навчальному закладі).

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення додаткових витрат на дитину.

Оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат, то згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 180, 185 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 29.05.2026 року.

Суддя: