Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №130/770/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1226/2026

130/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Ящук К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просила стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини від усіх видів заробітку платника аліментів , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму , встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту подачі заяви і до повноліття особи.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що 14.02.2016 між сторонами було укладено шлюб, наразі перебувають в процесі розлучення. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі вони проживають разом, однак відповідач не надає будь-яких коштів на утримання дитини, не оплачує жодних витрат на нього, не забезпечує харчуванням, одягом і всім необхідним, а тому фактично син перебуває на утриманні позивачки. Син ОСОБА_4 навчається в другому класі, задекларований у сімейного лікаря. В дитини є проблеми зі здоров`ям, лікуванням займається позивач та здійснює оплати за це лікування. Відповідач ОСОБА_5 працює складачем поїздів залізничної станції Жмеринка Жмеринського регіону виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» та має приблизний заробіток 20-25 тисяч грн. Позивач опинилась в скрутному матеріальному становищі, їй важко самостійно забезпечувати всі матеріальні потреби спільного сина сторін. В тому числі вона має двох батьків, які є інвалідами/пенсіонерами, які теж потребуються фінансової допомоги позивача, а тому частково перебувають на її утриманні.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в поданій заяві просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_5 в поданій заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2016.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Северинівської сільської ради від 02.03.2026 №257 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає та на її утриманні перебуває її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Северинівського ліцею від 02.03.2026 №72 ОСОБА_4 навчається у 2 класі Северинівського ліцею Северинівської сільської ради.

Відповідно до довідки КНП «Жмеринський МЦ ПМСД» від 02.03.2026 ОСОБА_4 задекларований в сімейного лікаря ОСОБА_6 з 09.12.2025 по теперішній час.

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №086885 у батька позивача ОСОБА_7 встановлена друга група інвалідності, безтерміново.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 у матері позивача ОСОБА_8 встановлена 3 група інвалідності.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В частині 3 статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст. 51 Конституції України ст. 180 СК України, згідно з якими батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Крім того, у відповідності до ст.ст. 7, 141 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Призначаючи розмір аліментів, згідно з вимогами ст. 182 СК України суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В свою чергу, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до ч. 5ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст.141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов`язок батьків на утримання неповнолітньої дитини та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині, визнав позовні вимоги, суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до п.1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Питання про судові витрати необхідно вирішити в порядку передбаченому ч.1 ст.142 ЦПК України шляхом стягнення з відповідача 50 відсотків судового збору, решту судового збору компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статями 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 в дохід держави 50 відсотків судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Решту витрат по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя