Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №440/2813/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/2813/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також відповідачі), у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 03.12.2024 №123695 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за результатами рейдової перевірки автотранспортного засобу, що належить ОСОБА_1 . Звертав увагу на те, що у спірних відносинах водій виконував нерегулярне перевезення пасажирів, а тому схема маршруту і розклад руху для нього не обов`язкові. Крім того, позивач зауважив, що місце посадки пасажирів не відповідало вимогам статті 36 Закону України "Про автомобільний транспорт" до автостанцій, внаслідок чого вважав безпідставними доводи відповідача про порушення ним вимог пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 38-48/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною та обґрунтованою. Зазначила, що 23.10.2024 при проведенні рейдової перевірки інспекторами управління Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 , та встановлено, що під час нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом Київ - Кременчук відбувалась посадка пасажирів у пунктах і зупинках, призначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, чим порушено пункт 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176. Крім того, на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки водій транспортного засобу не надав схему маршруту і розклад руху, обов`язкова наявність яких передбачена статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

23.10.2024, на підставі направлення на рейдову перевірку від 17.10.2024 № 004848 /а.с. 57/ та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок /а.с. 57 - зі звороту/, посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES - BENZ 311, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Результати перевірки оформлені актом від 23.10.2024 №079375 /а.с. 58/, у якому вказано на порушення позивачем вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, а саме: під час нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом Київ - Кременчук відбувалась посадка пасажирів у пунктах і зупинках, призначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням; відсутні схема маршруту і розклад руху.

Водій автотранспортного засобу з актом ознайомлений, підписав акт без зауважень /а.с. 58/.

Листом від 07.11.2024 №98364/36/24-24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що мав відбутись 26.11.2024 /а.с. 64/.

Повідомлення отримане позивачем 11.11.2024, про що свідчать дані трекінгу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600980612950 /а.с. 66 - зі звороту/.

26.11.2024 позивач звернувся до в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області з клопотанням про перенесення розгляду справи та надання матеріалів до акта перевірки /а.с. 67/.

Листом від 26.11.2024 №105113/36/24-24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що мав відбутись 03.12.2024 /а.с. 64/.

03.12.2024, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області прийняв постанову №123695 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн /а.с. 56/.

Скарга позивача на вказану постанову залишена Укртрансбезпеки без задоволення, а постанова від 03.12.2024 №123695 - без змін, про що позивача повідомлено листом від 30.12.2024 №12136/3.2.2/15-24 /а.с. 11-12/.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 34 Закону №2344-III визначені вимоги до автомобільного перевірника, з-поміж яких автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Як визначено частиною першою статті 39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

За приписами частини четвертої цієї статті, документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій у редакції Закону України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю").

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення рейдової перевірки, серед яких значиться перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є правомірність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, на підставі якої, на позивача, як на автомобільного перевізника, накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

У силу частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону №2344-III з огляду на відсутність у водія транспортного засобу, який належить позивачу, на момент проведення рейдової перевірки документів, передбачених статтею 39 Закону №2344-III, а також порушення вимог пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176.

Зі змісту акта перевірки суд встановив, що 23.10.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві за адресою: вул. Симона Петляри, 32, м. Київ, АС "Київ" проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES - BENZ 311, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд дослідив відеозапис перевірки (долучений до відзиву на позов, в матеріалах справи в електронній формі) та встановив, що водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав посадовій особі Укртрансбезпеки договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах /а.с. 15/, бланк підтвердження діяльності /а.с. 14/.

На запитання посадової особи Укртрансбезпеки щодо того, скільки часу водій перебував за кермом, ОСОБА_2 повідомив, що ночував у м. Київ.

На запитання посадової особи Укртрансбезпеки щодо того, чому транспортний засіб, який здійснює нерегулярні перевезення перебуває на території автостанції водій ОСОБА_2 зазначив, що забирає пасажирів.

Також водій надав посадовій особі Укртрансбезпеки власний мобільний телефон, у якому був відкритий список пасажирів /а.с. 17/.

З відеозапису перевірки суд також встановив, що на момент початку перевірки на транспортному записі не була встановлена табличка "Нерегулярні перевезення".

Основний довід позивача полягає в тому, що ним у спірних відносинах надавались послуги з нерегулярних пасажирських перевезень (для яких наявність схеми руху та розкладу руху не передбачена).

За твердженням позивача, у спірних відносинах мали місце форс-мажорні обставини, а саме - поломка автомобіля і провадилася не посадка, а переміщення пасажирів з однієї автомашини в іншу.

Також позивач зауважив, що автобус не перебував на території автостанції, оскільки місце розташування не відповідає вимогам статті 36 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд зауважує, що факт проведення перевірки на території автостанції відображений в акті перевірки /а.с. 58/, а також підтверджений даними з офіційного вебпорталу Державної служби України з безпеки на транспорті "Перелік автостанцій" /а.с. 62/. Факт перебування транспортного засобу на території автостанції підтверджений відеозаписом перевірки.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення визначений Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 №1184).

Відповідно до пункту 4 Правил внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

У силу пункту 7 дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: 1) транспортними засобами спеціального призначення; 2) транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; 3) службовими легковими автомобілями; 4) транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно з пунктами 51, 52 Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

У силу пункту 53 Правил у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень; організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Виходячи з наведених вище положень пункту 53 Правил та зважаючи на здійснення посадки пасажирів в автобус на території автостанції, суд погоджується з висновком відповідача про те, що у спірних відносинах перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Кременчук не вважалось нерегулярним, внаслідок чого до його організації у силу приписів пункту 53 Правил мали застосовуватись вимоги, встановлені для регулярних пасажирських перевезень.

Доводи позивача щодо переміщення пасажирів з одного транспортного засобу в інший документально не підтверджені та, навпаки, спростовані відеозаписом перевірки.

Позивач разом з позовною заявою не надав жодних доказів, що свідчили б про узгодження заміни транспортного засобу, пересадки пасажирів з одного транспортного засобу в інший тощо.

До того ж, як визначено пунктом 35 Правил, автомобільний перевізник самостійно забезпечує у повному обсязі перевезення пасажирів відповідно до умов договору про організацію перевезень або дозволу, в тому числі резервними автобусами, на випадок виходу автобуса з ладу чи збільшення пасажиропотоку.

З урахуванням наведеного, заміна транспортного засобу у разі виходу автобуса з ладу можлива виключно шляхом використання резервного автобуса того самого перевізника.

Наявність у водія на момент перевірки договору від 22.10.2024 про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , а також розрахункова квитанція від 22.10.2024 № 139198 про отримання коштів за транспортні послуги у розмірі 6000,00 грн не є беззаперечним доказом виконання позивачем саме нерегулярних пасажирських перевезень, оскільки не спростовує факт посадки пасажирів на території автостанції.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 39 Закону №2344-ІІІ документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

У силу підпункту 18 пункту 2 Правил схема маршруту - картографічне зображення маршруту.

Вимоги до порядку складання та оформлення схеми руху та розкладу руху визначаються положеннями Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за №408/17703 (надалі - Порядок №278).

Відповідно до положень пункту 2.2 Порядку №278 схема автобусного маршруту виготовляється: міжміського – на карті автомобільних доріг чи фрагменті карти автомобільних доріг України з нанесенням лінії проходження маршруту.

На схемах приміських та міжміських маршрутів умовними знаками позначаються населені пункти, якими проїздить автобус, без зазначення вулиць та додатково наводяться схеми проїзду через районні та обласні центри, де розкладом руху передбачається заїзд на автостанцію.

Пунктом 2.4 Порядку №278 передбачено, що розклад руху автобусів включає для міжміських маршрутів регулярних перевезень: номер рейсу; час відправлення автобуса з початкової зупинки, год. хв.; час прибуття та відправлення з проміжних зупинок, год. хв.; час прибуття на кінцеву зупинку, год. хв.

За змістом пункту 1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху; водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".

Таким чином, нормами чинного законодавства чітко передбачено обов`язок автомобільного перевізника із забезпечення, а водія – пред`явлення для перевірки відповідних обов`язкових документів для здійснення перевезень пасажирів. Відсутність вказаних документів та/або ненадання їх для перевірки є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для притягнення перевізника до відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та, як наслідок, правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн.

Натомість позивач у ході розгляду справи у суді не спростував доводи контролюючого органу про вчинення ним правопорушення та не надав суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки від 03.12.2024 №123695 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу розмірі 17000,00 грн відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір загалом у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 27 28/.

Відповідачі доказів понесення судових витрат під час розгляду цієї справи суду не надали.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачами, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА